Справа №2-168/2007p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року Роздільнянський районий суд Одеської області в складі: судді - Теренчук Ж.В., при секретарі - Ніколас C.O.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Роздільна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, факту спільного проживання та визнання права власності на спадкове майно будинок АДРЕСА_1, належний на праві власності його батькам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, оскільки місце її проживання не відомо, про слухання справи була повідомлена через оголошення в пресі, однак в судове засідання не з"явилася. про поважні причини неявки су не повідомила, заперечень на позов не надала. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення по справі в порядку ст..224 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, пояснивши, що він є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Матері на праві власності належав будинок АДРЕСА_1, в якому батьки проживали все своє життя. При житті ОСОБА_4 заповіла будинок позивачеві та своїй внучці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями після її смерті є позивач та відповідач ОСОБА_2 за заповітом, а також право на обв"язкову долю мав батько ОСОБА_3 , так як на день відкриття спадщини був непрацездатним.

Позивач та його батько прийняли спадщину, так як фактично вступили в володіння спадковим майном і продовжували проживати в спірному будинку після смерті матері. Відповідачка в установлений 6-ти місячний строк за отриманням спадщини в Роздільнянську нотаріальну контору не зверталася, спадщину не прийняла. Тому він прийняв спадщину у вигляді 7/9 частин будинку , а батько у вигляді 2\9 частин спірного будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько і після його смерті відкрилась спадщина на належні йому 2/9 частин будинку АДРЕСА_1.

Він є єдиним спадкоємцем після смерті батька , спадщину прийняв в порядку ст..549 ЦК України, так як фактично вступив в управління спадковим майном, проживав з батьком на день його смерті, здійснив поховання, продовжує нести витрати по утриманню будинку.

Посилаючись на дані обставини, просив встановити факт його постійного проживання з батьками на день їх смерті, факт прийняття ним спадщини після смерті батьків, та визнати за ним право власності по праву спадкування за законом та за заповітом на будинок з

2

господарчими   спорудами  АДРЕСА_1, належний його померлим батькам.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 являється рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_1, виданим Новоукраїнським р/б ЗАГС Ізмаїльської області на підставі актового запису №51 .

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.09.1953 року ,що підтверджується копією свідоцтва про одруження , виданим на підставі актового запису №46 від 19.09.1953 року.

Матері позивача згідно договору дарування від 22 червня 1970 року на праві власності належав будинок АДРЕСА_1, в якому батьки постійно проживали.

При житті ОСОБА_4 залишила нотаріально посвідчений заповіт від 11 травня 1999 року, яким все своє майно заповіла в рівних частках сину ОСОБА_1 та внучці ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть , виданим Відділом РАГС Роздільнянського РУЮ Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі актового запису №282.

Після и смерті відкрилась спадщина на належний     будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1.

Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 були ОСОБА_1 та ОСОБА_2, крім цього на день смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_3, 1927 року народження був непрацездатний, а тому мав право в порядку ст..533 ЦК України право на обов'язкову частку, яка складала 2/3 від частки, яка б йому належала по закону , тобто 2/9 частини (1/3 х 2/3 =2/9).

Відповідно до ст..549 ЦК України в редакції 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у випадку подачі ним заяви про прийняття спадщини в 6-ти місячний строк в нотаріальну контору, так і у випадку фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном.

В установлений 6-ти місячний строк ніхто із спадкоємців в нотаріальну контору за отриманням спадщини не зверталися.

Однак позивач ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті спадкодавця шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном.

Дані обставини підтверджуються копією домової книги на спірний будинок, згідно якої ОСОБА_3 був зареєстрований по місцю проживання в даному будинку на день смерті спадкодавця, а також актом від 7 липня 2006 року, згідно якого з листопада 2001 року з батьками без реєстрації проживав син ОСОБА_1, який

3

здійснював догляд за непрацездатними батьками і після їх смерті вступив в управління спадковим майном, доглядав будинок, ніс витрати по його утриманню.

На підставі вищевказаних доказів суд вважає встановленим факт прийняття ОСОБА_1 і ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 , а саме будинку АДРЕСА_1.

Так як відповідач ОСОБА_2 спадщину в установленому порядку не прийняла, то ОСОБА_1 прийняв спадщину у вигляді 7/9 частин будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 в розмірі 2/9 частин будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть , виданим Відділом РАГС Роздільнянського РУЮ Одеської області ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі актового запису №249.

При житті ОСОБА_3 не оформив свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті дружини ОСОБА_4., а також не залишила заповіт, тому має місце спадкування за законом.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належні йому 2/9 частини будинку АДРЕСА_1.

Спадкоємцем першої черги після смерті батька є позивач його рідний син - ОСОБА_1.

Позивач ОСОБА_1 . прийняв спадщину після смерті батька в порядку ст.549 ЦК України в редакції 1963 року шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном.

Дані обставини підтверджуються довідкою Роздільнянської міської ради, квитанціями про оплату комунальних послуг, які підтверджують, що з 2001 року ОСОБА_1 ніс витрати по утриманню спадкового майна, технічним паспортом на будинок.

На підставі вищевказаних доказів суд вважає встановленим факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 у вигляді 2/9 частин будинку АДРЕСА_1.

Тому суд вважає, що за позивачем належить визнати право власності по праву спадкування за заповітом та законом на будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1, належний померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Судовий збір по справі складає 107,44 грн, який не сплачено позивачем при зверненні до суду.

Крім цього збір на ІТЗ судового розгляду справ складає 30 грн.

Таким чином з позивача на користь держави належить стягнути судовий збір в сумі 107,44 грн, а також витрати на ІТЗ судового розгляду справ в сумі 30 грн.

Керуючись ст..549     ЦК України в редакції 1963 року , ст.ст.10,11, 130, 209,212,214-215,224 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

4

Вважати установленим факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_4 в розмірі 7/9 частин будинку з господарчими спорудами АДРЕСА_1.

Вважати установленим факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 в розмірі 2/9 частин будинку з господарчими спорудами АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності по праву спадкування за заповітом і за законом на будинок з господарчими спорудами АДРЕСА_1 , належного померлим ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 107,44 грн.

Стягнти з ОСОБА_1 витрати по оплаті ІТЗ судового розгляду справи 30 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Одеський апеляційний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.