Справа №2-2099/2010 р .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
28 грудня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,
за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника відділу ДВС Вознесенського МРУЮ – Буланчі О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі – відділ ДВС) про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та звільнення її з-під арешту,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу ДВС Вознесенського МРУЮ про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та звільнення її з-під арешту в якому вказувала, що в провадженні відділу ДВС Вознесенського МРУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання рішення суду №2-13/10 щодо стягнення з її чоловіка ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 17779,06 грн. на користь ОСОБА_2
В порядку здійснення виконавчого провадження 26 квітня 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Вознесенського МРУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.
18 червня 2010 року державним виконавцем відділу ДВС Вознесенського МРУЮ, при вчиненні виконавчих дій, було здійснено виїзд за місцем проживання боржника та складено акт, яким описано та арештовано житловий будинок АДРЕСА_1.
В той же час вказувала на те, що арештоване майно, а саме житловий будинок був придбаний нею разом з боржником за спільні кошти в період шлюбу, тому таке майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.
Враховуючи вказані обставини, позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку, звільнивши її з-під арешту.
Ухвалою суду від 07 грудня 2010 року до участі в справі в якості відповідача було залучено ОСОБА_2
В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.
Представник відповідача – ВДВС Вознесенського МРУЮ – Буланча О.В. – в судовому засіданні залишила вирішення питання про необхідність задоволення позову на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та повне визнання позовних вимог.
Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим розглядати справу без участі відповідача ОСОБА_4
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та представника
ВДВС Вознесенського МРУЮ – Буланчі О.В., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 17779,06 грн. на користь ОСОБА_2, суд прийшов до наступного.
Зокрема, судом встановлено, що з 17 жовтня 1970 року ОСОБА_1 перебуває з ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі.
В період шлюбу за час спільного проживання подружжям було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно оформлено в 2005 році на ОСОБА_4
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 було стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 17 779,06 грн.
На підставі рішення суду 19 березня 2010 року було видано виконавчий лист, що був направлений стягувачем до органу, що згідно закону здійснює виконання судових рішень.
На підставі виконавчого документа 30 березня 2010 року відділом ДВС Вознесенського МРУЮ було відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення.
В порядку здійснення виконавчого провадження 26 квітня 2010 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1.
18 червня 2010 року державним виконавцем, при вчиненні виконавчих дій, було здійснено виїзд за місцем проживання боржника та складено акт, яким описано та арештовано житловий будинок АДРЕСА_1.
Згідно ст.ст. 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст.ст. 69-70 СК України подружжя може здійснити поділ майна, при цьому їх частки визнаються рівними.
Разом з тим частина 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України за №6 від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» вирішуючи позов одного з подружжя про виключення з опису належної йому частки майна у спільній сумісній власності подружжя, суду необхідно керуватися нормами Сімейного кодексу України та враховувати, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у випадку поділу його їх частки визнаються рівними. Відхилення від начала рівності часток подружжя суд може допустити, враховуючи лише інтереси неповнолітніх дітей або заслуговуючі на увагу інтереси одного з подружжя.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму позивач може об’єднати в одному позові вимоги про визнання права власності на майно і виключення його з опису.
Проте, згідно п. 4 постанови відповідачами в цій категорії справ є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно і в необхідних випадках – особа, якій було передано майно, якщо воно було реалізоване.
За встановлених в своїй сукупності обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4
та ОСОБА_2 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Однак, оскільки відділ ДВС не є належним відповідачем по справі, а тому вимоги до
цього відповідача є необгрунтованими.
Виходячи з встановлених обставини, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та звільнення її з-під арешту - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ (одну другу) частку житлового будинку АДРЕСА_1 та звільнити цю частку з-під арешту, накладеного постановою ВП №18317620 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 квітня 2010 року та актом опису й арешту майна серії АА №609682 від 18 червня 2010 року, винесених (складених) державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_5.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на Ѕ частку житлового будинку та звільнення її з-під арешту – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Вуїв О.В.