Справа №2-А-739/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      22 грудня  2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Кашарайло А.А.,

за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача – Дайнека О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до   управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області                                                                     про стягнення недоплаченої разової  щорічної  грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік,

ВСТАНОВИВ:

        У лютому-березні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.      

         В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що були учасниками бойових дій, а потім стали інвалідами війни 3 групи (ОСОБА_1 - з 10 серпня 2007 року, ОСОБА_2 - з 05 квітня 2007 року) і мають право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, яким управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради в 2007 році призначило та проводило нарахування цієї суми у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

       Посилаючись на те, що відповідач у зв’язку з прийняттям 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення статті 29  Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не призначив разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачі просили позов задовольнити, стягнувши на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу за 2007 рік в сумі 2 030  грн., на користь ОСОБА_2 - недоплачену щорічну грошову допомогу за 2007 рік в сумі 1 800 грн.

 В подальшому ОСОБА_1 зменшив розмір позовних вимог до 1750  грн.

          В судовому засіданні позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2 свої вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

          Представник відповідача Дайнека О.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав виконання в повному обсязі управлінням праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради своїх обов’язків перед позивачами по виплаті разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік до прийняття рішення Конституційним Судом України в межах розміру та видатків, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

 Разом з тим посилання відповідачів на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року вважав недоречним, вказуючи на те, що таке рішення застосовується лише до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після його прийняття та не має зворотньої сили в часі, тобто не поширюється на виконані раніше зобов’язання.

 Враховуючи вказані обставини та відсутність бюджетного фінансування на здійснення відповідних доплат, представник відповідача просив в позові відмовити.

          Заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

          Матеріалами справи встановлено, що позивачі є ветеранами війни - учасниками бойових дій та крім цього ОСОБА_2 з 05 квітня 2007 року – інвалідом війни 3 групи, і мають право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яким відповідач - управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради  призначив та проводив нарахування цієї суми в 2007 році у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

          Згідно ж ч. 5 ст. 12, ч. 5 ст. 13 Закону України  від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни та  учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі відповідно семи та пяти мінімальних пенсій за віком.  

          Статтею 17 розділу 4 (заключні положення) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

          Виплата таких коштів здійснюються у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України  в  межах  бюджетних  призначень, встановлених законом «Про Державний бюджет України».

          Згідно зі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2007 році здійснюється, зокрема ветеранам війни - учасникам бойових дій у розмірі 280 грн., а інвалідам війни 3 групи - у розмірі 300 грн.

          Одночасно була зупинена й дія частини п’ятої статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

 Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

 Враховуючи те, що  Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв раніше у часі, а тому пріоритетними в даному випадку є положення статей  Закону  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

 Дійсно рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано неконституційними положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким встановлені розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

 Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

 Таким чином положення ч. 5 ст. 12, ч. 5 ст. 13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поновили свою дію у 2007 році з 09 липня 2007 р.

 Проте з пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається те, що управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради повністю здійснило виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 разової щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом квітня-травня 2007 року, тобто до винесення рішення Конституційним Судом України.

 Таким чином, враховуючи те, що закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність та не мають зворотньої сили, крім цього в період з 1 січня по 9 липня 2007 року Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В зв’язку з цим вимоги позивачів є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС  України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,  ОСОБА_2 до   управління праці та соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області                                                                     про стягнення недоплаченої разової  щорічної  грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Суддя: