№2-7043/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді : Павлової Ж.П.,
при секретарі: Іваненко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання права на додаткову пенсію,
ВСТАНОВИВ:
28.07.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (на далі УПФ України в Заводському районі м.Миколаєва) про визнання права на додаткову пенсію.
У позовній заяві позивач вказала, що вона є потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, у зв’язку з чим її було призначено пенсію, але пенсію яку вона отримує не відповідає діючому законодавству України. Посилаючись на ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила зробити перерахунок пенсії починаючи з 01.07.2007 року, яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, а також стягнути з УПФ України в Заводському районі м.Миколаєва не до виплачені її кошти в сумі 130920,56грн. та зобов’язати УПФ України в Заводському районі м.Миколаєва в подальшому виплачувати її пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судове засідання позивач не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив в позові відмовити, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, з тих підстав, що відповідач при здійснені виплати пенсії позивачу діє в межах чинного законодавства, не порушуючи його вимоги.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є потерпілою в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, визнана інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.01.1997 року, та перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва та отримує пенсію по інвалідності.
Згідно зі ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі-Закон №796-XII) позивач, як інвалід 2-ої групи, захворювання якої пов’язано з Чорнобильською катастрофою, має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно п.4 Постанови КМУ №523 від 30.05.1997 року «Про Затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, яка наступила в результаті каліцтв чи захворювань, і пенсії в зв’язку з втратою годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи» з подальшими змінами та додатками передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, у відношенні яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2-ій інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 49 Закону України № Закон №796-XII пенсії особам, віднесених до категорій 1,2,3,4 встановлюється у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю; і призначається після виникнення права на державну пенсію. У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 даного Закону, особам віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком, з 01.01.07 – 380,00 грн., з 01.04.07 – 407,00 грн.
Статтею 58 Закона України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність – з 01.01.08 – 470,00 грн., з 01.04.08-481,00 грн., з 01.07.08 – 482,00 грн., з 01.10.08- 498,00 грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону №796-XII частину 3 та 4 ст.54 було замінено чотирма частинами такого змісту:
«У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
Для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:
по І групі інвалідності - 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідності - 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності - 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 -1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:
по І групі інвалідності - 160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідності - 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності - 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
по І групі інвалідності - 130% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІ групі інвалідності - 120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
по ІІІ групі інвалідності - 110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Текст ст.50 Закону №796-XII було викладено в такій редакції:
«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров’ю, у розмірах:
інвалідам І групи - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам ІІ групи - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам ІІІ групи, дітям інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» була встановлена мінімальна пенсія за віком, передбачена ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 573грн. з 01.11.2009 року. Розмір пенсії, яку отримує позивач не відповідає 8 мінімальних пенсіям за віком, не відповідає тій сумі, яку отримує позивач.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30.05.1997 №523. Ця постанова є чинною, і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50,54 Закону України №796.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення, рахунок і перерахунок пенсій громадянам здійснюється Пенсійними фондами України і його територіальними органами.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» встановлено, що фінансування витрат, пов’язаних із реалізацією цього Закону, виконується за рахунок державного бюджету.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, від 22.05.2008 року, визнані неконституційними, серед іншого, і положення, якими були внесенні зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС», якими звужено права вказаної категорії громадян.
У своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою Конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом при зняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Тому, громадянин України має право на пенсійне забезпечення, передбачене ст.ст.1,3, ч.2ст.6, ст.8, ч.2ст.19, ст.ст.22,23, ч.1ст.24,ст.46 Конституції України, яке набуте у сфері пенсійного забезпечення і не може бути скасоване та звужене.
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у непрацюючих інвалідів 2 і 3 груп – у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу – за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст.ст.27 і 28 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків – 25 років, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України №2505 від 25.03.2005 року (набрав чинності з 31.03.2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінена Законом України від 17.11.2005 року №3108-15 (набрав чинності з 13.12.2005 року).
Неврахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм ст.28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.
Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України №1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, що передбачено ст.8ЦПК України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.
Визначення прожиткового мінімум, закладання правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст..28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму, встановленого щороку у Законі про Держбюджет.
Крім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією соціальних прав громадян, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальним законом. У рішеннях Конституційного суду України зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
За приписом ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зазначає, що за нормами ч.3ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-ХІV.
Що стосується позиції представника відповідача то вони ґрунтуються на постановах КМУ, огляд яких не підтверджує доводи стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» від 01.11.1996 року №9 в разі, якщо закон чи інший нормативно-правовий акт не відповідають Конституції України, то застосовують Конституцію, як акт вищої юридичної сили. Тобто вищевказані суди чітко вказують на те, що Конституція України та Закони України мають вищу юридичну силу, а не постанови Кабінету Міністрів.
Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішені даного позову застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідачем не доведено правомірність своїх дій у період, визначений у позовних вимогах.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва, щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 незаконними, а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва зробити перерахунок пенсії із рахунку не менш 8 мінімальних пенсій за віком – прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, додаткової пенсії – 75% мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 01.07.2007 року.
Що стосується вимог позивача про стягнення з УПФ України в Заводському районі м.Миколаєва не до виплачених коштів в сумі 130920,56грн. та в подальшому виплачувати пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цій частині позовних вимог, суд відмовляє, виходячи з наступного.
Так, обов’язок по здійсненню належних до виплати грошових сум позивачу законом покладено на управління Пенсійного фонду України у Заводському районі м. Миколаєва, у зв’язку із чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень, покладених на них законом. Крім того, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає такими, що не підлягають задоволенню як передчасно заявлені.
Згідно з п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі ст.88 ЦПК України на користь позивача підлягають поверненню з місцевого бюджету, а саме з управління Державного Казначейства у м.Миколаєві понесені судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,212,213, 215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання права на додаткову пенсію – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Миколаєва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2007 року згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком.
Повернути ОСОБА_1 з місцевого бюджету – Управління Державного Казначейства у м.Миколаєві понесені судові витрати по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м.Миколаєва в порядку, визначеному ст.ст.294,295ЦПК України.
СУДДЯ: Ж.П.ПАВЛОВА