Справа № 2-554/2010 року                    

РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року Снігурівський  районний суд Миколаївської  області у складі:  головуючого - Лисенко М.Є.,

при секретарі -  Попукайло В.О.,

    з участю позивача ОСОБА_1,

 з участю представника позивача – ОСОБА_2,

 з участю відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

з участю представника відповідача ОСОБА_4,- адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та 3-ої особи Снігурівської міської ради про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення завданих моральних збитків,  

В С Т А Н О В И В:

      У липні 2010 року  ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, та 3-ої особи Снігурівської міської ради про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення завданих моральних збитків. В заяві послалася на таке: 08 червня 2010 року під час сесії Снігурівської міської ради її як депутата міської ради було звинувачено  в тому, що вона при виконанні депутатських обов’язків, довела до інсульту бувшу завідуючу дитячим садком № 7 м. Снігурівка ОСОБА_6 Поведінку депутатів ОСОБА_4, та ОСОБА_3, розглядали на постійній комісії з питань законності, правопорядку, розвитку місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики згідно її заяви та зобов’язано ОСОБА_4, та ОСОБА_3, на сесії міськради вибачитись перед депутатом ОСОБА_1 Але останні  до цього часу цього не зробили.

Просить визнати недостовірною розповсюджену інформацію та зобов’язати відповідачів публічно вибачитись, а також заборонити відповідачам по справі вчиняти дії, які принижують честь, гідність та ділову репутацію і стягнути документально понесенні судові витрати за розгляд справи  в суді.

У попередньому засіданні відповідачі та представник 3-ї особи позов не визнали.

За заявою сторін від 02 серпня 2010 року цивільна справа не передавалась на розгляд іншому судді у зв’язку з відпусткою  судді  з 16 серпня по 5 жовтня 2010 року.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2010 року провадження по справі зупинено  до 10 листопада 2010 року у зв’язку з хворобою ОСОБА_3, та знаходження у відпустці ОСОБА_4

 05 листопада 2010 року провадження  по справі судом відновлено.

У судовому засіданні представник позивача та позивач  позовні вимоги підтримали  в повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали. Суду пояснили: ОСОБА_4, що дійсно після засідання сесії 08 червня 2010 року  ОСОБА_3, звернув увагу  ОСОБА_1, на те що вона не маючи доручення від сесії міської ради чи голови міської голови, самостійно  спільно з ОСОБА_7, здійснили перевірку наявності вугілля в ДЗО №7, де завідуючою була ОСОБА_8 Після цього в останньої погіршився стан здоров’я. Він особисто ніяких образливих дій чи висловлювань по відношенню ОСОБА_1, не здійснював. Але він як голова міської ради дійсно не зміг утримати депутатів ОСОБА_3, і ОСОБА_1, від конфліктної ситуації та емоцій, про що дуже жалкує. Про він також казав членам комісії з питань законності, правопорядку, розвитку самоврядування, депутатської діяльності та етики. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

ОСОБА_3, позов не визнав, суду пояснив, що дійсно після засідання сесії міської ради 08 червня 2010 року звернув увагу ОСОБА_1, на те що вона не маючи доручення від сесії міської ради чи голови міської голови, самостійно спільно з ОСОБА_7, здійснили перевірку наявності вугілля в ДЗО №7, де завідуючою була ОСОБА_8 Після цього в останньої погіршився стан здоров’я та стався інсульт. Він особисто ніяких образливих дій чи висловлювань по відношенню ОСОБА_1, не здійснював. Але вважає що саме неправомірна поведінка депутата ОСОБА_1, довела до інсульту ОСОБА_8, оскільки дільниця на якому знаходиться ДЗО № 7 підпорядкована обслуговуванню депутату ОСОБА_9Я, а не депутату ОСОБА_1  

Представник 3-ї особи позов не визнав та просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1, відмовити.

Заслухавши показання сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що 08 червня 2010 року проводилась  L1Х позачергова сесія міської ради. Після її закриття між ОСОБА_1, та ОСОБА_3, в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, та інших  виник конфлікт. Останній вважав, що саме з неправомірних дій ОСОБА_1, яка не мала доручення сесії та повноважень самостійно з ОСОБА_7, після закінчення сесії вчинили перевірку наявності вугілля в ДЗО №7. Після чого завідуюча ОСОБА_6Г, тяжко захворіла.  

Як вбачається  з протоколу ХХ1У  від 11 жовтня 2007 року на запит депутата ОСОБА_7, на сесії була запрошена завідуюча ДЗО №7 ОСОБА_8, яка проінформувала депутатів про стан забезпечення вугіллям та підготовки до осінньо-зимового періоду. Після чого депутати ОСОБА_1, та ОСОБА_7, не погодились з такою відповіддю не маючи доручення сесії та повноважень самостійно здійснили перевірку. Факту крадіжки вугілля в ДЗО в 2007 році не встановлено.(Лист начальника Снігурівського РВС та лист міського голови, а.с.81,85).

Суд вважає що є достовірною інформація щодо здійснення неправомірної перевірки ОСОБА_1М, забезпечення вугіллям ДЗО№7, а тому в цій частині суд позовні вимоги залишає без задоволення.

Суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_10В,. ОСОБА_11, ОСОБА_7, які стверджували що ОСОБА_3, в їх присутності образливо висловлювався в адресу позивача, а голова міської ради ОСОБА_4, підтримав його. Оскільки вони спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які спростували їх покази, щодо образливих висловлювань та підтримки ОСОБА_4, ОСОБА_3Г,  що узгоджується дослідженими доказами по справі. Але також підтвердили, що останній дійсно звинувачував ОСОБА_1, в доведенні ОСОБА_8, до інсульту в зв’язку з неправомірною перевіркою. Суд вважає що дана інформація є спірною. Оскільки між перевіркою та хворобою ОСОБА_8, пройшов значний час, а також відсутні докази щодо причинного зв’язку між діями позивача і хворобою ОСОБА_8, крім того відсутній медичний висновок з цього питання.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Внаслідок названих противоправних дій ОСОБА_3, були порушенні особисті немайнові права позивача на повагу до честі і гідності. Крім того, позивачці було завдано душевних страждань у зв’язку з приниженням честі і гідності.

      З огляду на вищенаведені обставини є підстави, передбачені ст.ст. 275,276,297 ЦПК України для покладення на відповідача ОСОБА_3, цивільно-правової відповідальності за поширення спірної інформації, яка виходячи із її змісту є негативною.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає найбільш прийнятим покласти на відповідача обов’язок принести позивачу вибачення.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до правил, встановлених ч.3 ст.23 ЦК України враховує  дані про особу потерпілої, глибину її душевних страждань, відсутність тяжких наслідків, майновий стан відповідача, який є пенсіонером, одиноким та хворобливою особою і приходить до висновку, що 200 гривень є достатньою компенсацією за завдану шкоду.

Щодо стягнення моральної шкоди  з відповідача ОСОБА_4, то суд відмовляє позивачу у задоволенні позову. Оскільки при слуханні справи не найшли підтвердження обставини  про те що він  вибачився перед позивачем при розгляді скарги на засіданні постійної комісії з питань законності, правопорядку, розвитку місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики в зв’язку з неправомірною поведінкою.

Як вбачається з протоколу № 27 від 21 червня 2010 року, ОСОБА_4. дійсно визнав що був неправий і не стримав свої емоції, але як пояснив сам відповідач в судовому засіданні. Що  він як голова міської ради не утримав  ОСОБА_1, та ОСОБА_3, від конфліктної ситуації. Ці свідчення стверджується показами свідків ОСОБА_16В, ОСОБА_17, ОСОБА_15, та ОСОБА_13, які стверджували, що на комісії розглядалось питання поведінки депутатів щодо конфлікту, а не з перевірки достовірності фактів викладених в заяві ОСОБА_1

            Відповідно  ст. 88 ЦПК України суд задовольняє частково про відшкодування судових витрат позивача з урахуванням пропорційності до розміру задоволених  його позовних вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 208,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.

    Визнати спірну інформацію негативною та зобов'язати ОСОБА_3    принести вибачення ОСОБА_1.  

    Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 200 гривень компенсації за завдану моральну шкоду, 8 гривень 50 копійок судового збору та  37 гривень 50 копійок  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді, а усього 246(двісті сорок шість) гривень.

            В іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

С У Д Д Я