Справа  №2-109

                                                                                                                                                           2010р.                                                    

                                                      Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я                                                                                                                

                                    І  М  Е  Н  Е  М          У  К  Р  А  Ї  Н  И

          23 грудня 2010 року   Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

                                    головуючого   судді   Криворучка П.В.,

                                   при секретарі               Івановій Л.В.,

                 за участю:        позивача               ОСОБА_1,

                   представника позивача               ОСОБА_2,

                                       відповідача               ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Красні Окни, справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями недійсним, його скасування, виключення запису про угоду з державного реєстру, виселення та повернення житлового будинку з господарськими будівлями, і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -                                              

                                                   В С Т А Н О В И В :                                              

               В березні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів, уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи /ар.сп. 55-56, 152-153/, посилаючись на те, що на початку 2009 року він домовився із відповідачем ОСОБА_4, про продаж свого власного житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, за 20 000 грн. Згідно домовленості, ОСОБА_4 при укладенні угоди, тобто 20.02.2009р., сплатив йому 10 000 грн., а решту вартості будинку повинен був сплатити до 01.06.2009р., однак умов договору не виконав. Після обумовленої дати кінцевого платежу з”ясувалось, що будинок купувався для відповідача ОСОБА_5, який і проживає в будинку разом зі своєю сім”єю, однак при неодноразовому спілкуванні з обома відповідачами, щодо повної оплати вартості будинку, ніхто з них решту вартості будинку не сплатив, що і змусило його звернутись до суду.

               Відповідач ОСОБА_5,, не визнаючи позовних вимог ОСОБА_1, пред”явив зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що оскільки житловий будинок з надвірними будівлями, який був об”єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6, проданий, то вказані особи втратили право користування ним.

               В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на своїх позовних вимогах та заперечували проти зустрічного позову, надавши суду пояснення аналогічні вище викладеним.

               Відповідач в судовому засіданні, не визнаючи первісного позову та наполягаючи на задоволенні зустрічного позову, пояснив суду, що фактично будинок купувався для нього і за його власні кошти, однак був оформлений на його двоюрідного брата ОСОБА_4, оскільки при реєстрації купівлі будинку на себе, він втрачав право на отримання квартири від держави, за місцем проходження служби. Він здійснював спроби сплатити решту вартості будинку, однак цього не відбулось, на його думку, з вини продавця.

               Співвідповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з”явився, надавши заяву про розгляд справи в його відсутність, а тому справа розглянута без його присутності, що не суперечить положенням ст.169 ЦПК України.

               Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши всі надані докази, суд, на підставі встановлених фактів та відповідних їм правовідносин, прийшов до висновку про повне задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, виходячи із наступного:

                    свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомили, що хоча договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_4, однак фактичним покупцем будинку їх батьків був ОСОБА_5 Після спливу кінцевої дати розрахунку за будинок, вони неодноразово спілкувались із ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по цьому питанню, однак перший пояснював, що це не його справа, а останній говорив, що немає коштів, а також не забезпечив прибуття до нотаріуса ОСОБА_4;      

                    допитаний в якості свідка, на його прохання, відповідач ОСОБА_5 суду пояснив, що будинок купувався для його сім”ї, однак був оформлений на його двоюрідного брата ОСОБА_4;    

                    згідно договору купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями від 20.02.20009р. та витягу із Державного реєстру правочинів від 20.02.2009р., позивач продав належний йому житловий будинок, розташований АДРЕСА_1, вулиця без назви, будинок без номера, Красноокнянського району Одеської області, відповідачеві ОСОБА_4 за 20 000 грн., з яких 10 000 грн. отримані продавцем до складання вказаного договору, а 10 000 грн. підлягали сплаті до 01.06.2009р.      /ар.сп. 8–10, 90-93 /

                    відповідно до посвідчень серії НОМЕР_2 від 23.09.2000р., серії НОМЕР_1 від 22.09.2000р. та серії НОМЕР_3 від 15.03.2004р.,  ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є пенсіонерами за віком, а останній і ветераном праці;                      /ар.сп.  11 – 12 /

                    доказів про реальне намагання покупця ОСОБА_4, чи відповідача ОСОБА_5, сплатити решту вартості будинку, в тому числі шляхом перерахунку коштів через банківську установу чи через поштовий переказ, а також про правомірне зайняття вказаного житлового будинку сім”єю відповідача ОСОБА_5 суду не надано;                            

                    згідно ч.1 ст.15.ЦК України, кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;  

                    відповідно до ч.1 та п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним;

                    ч.1 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

                    ч.5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;.

                    ч.1 ст.215.ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої частиною п'ятою статті 203 вказаного Кодексу;

                    згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, і у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину;

                    відповідно до ч.ч.1,2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, і фіктивний правочин визнається судом недійсним.

                    ч.1 ст.236 ЦК України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення;

                    ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму;

                    згідно ч.3 ст.116 Житлового кодексу України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення,  виселяють  без надання їм іншого жилого приміщення.

               Таким чином, вимоги по первісному позову, на переконання суду, підлягають задоволенню, оскільки, при укладанні вказаного договору купівлі-продажу, намір покупця не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а заінтересована особа договору не вжила заходів по повній оплаті купленого майна.

                Натомість, зустрічний позов, на думку суду, не може бути задоволений, оскільки попередній власник будинку, в зв”язку із задоволенням первісного позову, разом зі своєю сім”єю, поновлюються в правах по користуванню житловим приміщенням. .                          

               Що стосується довідок Маяківської сільської ради від 15.06.2010р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.04.2010р., наданих відповідачем ОСОБА_5, то суд їх не приймає до уваги, оскільки вони жодним чином не доводять належного виконання умов договору купівлі-продажу будинку та не спростовують доказів про недійсність вказаного договору купівлі-продажу.

                                                                                                                            /ар.сп 94, 97-98 /

                Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, із відповідача ОСОБА_5 слід стягнути всі судові витрати понесені позивачем ОСОБА_1, на користь останнього.

                                                                                                                            /ар.сп. 1- 5, 53  /.      

                                                       В И Р І Ш И В :

               Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

               Договір купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями, розташований в  с.Маяки, вулиця без назви, будинок без номера, Красноокнянського району Одеської області, укладений 20.02.2009р. в смт.Красні Окни Одеської області між його власником ОСОБА_1 і покупцем ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Красноокнянського районного нотаріального округу Одеської області Бушуєвою І.І. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №159, визнати недійним, виключивши запис №3343772 про даний договір із Державного реєстру правочинів, та зобов”язавши сторони повернути одна одній отримані майно та кошти.

               ОСОБА_5, разом із членами його сім’ї, виселити з вказаного будинку з надвірними будівлями, в зв”язку з відсутністю у них правових підстав для проживання в ньому. .            

               Стягнути із ОСОБА_5, на користь ОСОБА_1. 953,00грн. судових витрат.  

               В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.

               Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області, через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

                Повне рішення складено 27 грудня 2010 року.

                    Суддя