Справа № 2-1225\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді – Мазун І.А.,
за участю секретаря – Чудновської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Дженералі гарант" в особі Одеської філії ВАТ УСК "Дженералі гарант", третя особа на стороні відповідача - УДАІ ГУМВС України в Одеській області про стягнення страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И В:
До Малиновського районного суду м.Одеси звернувся позивач з позовом до ВАТ "Дженералі гарант" в особі Одеської філії ВАТ УСК "Дженералі гарант" про стягнення страхового відшкодування, в якому посилався на те, що 19.11.2008р. він уклав з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу - автомобіля «Мітсубісі», держ.номер НОМЕР_2, за умовами якого останній зобов»язався виплатити страхове відшкодування протягом п»ятнадцяти робочих днів після складання страхового акту.
10.12.2008р. позивач керував вказаним вище автомобілем по вул..Радісній в м.Одесі і в результаті того, що не впорався з керуванням, не вибрав безпечну швидкість руху, скоїв зіткнення з автомобілем «Опель» держ.номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, після чого по причині поганого самопочуття залишив місце ДТП. По факту скоєння позивачем ДТП, співробітниками ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.ст.124, 122-4 КпАП України.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.02.2009р. було встановлено, що позивач, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, порушив п.12.1 ПДР, в результаті чого скоїв ДТП, після чого з місця ДТП зник. При цьому суд кваліфікував його дії в частині залишення місця ДТП як такі, що вчинені в стані крайньої необхідності а саме – наявність у позивача низки тяжких захворювань давало підстави залишити місце ДТП до приїзду працівників ДАІ для того, щоб звернутися за медичною допомогою. В частині порушення позивачем Правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, суд визнав дії позивача винними і наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн.
Після звертання до страхової компанії за отриманням страхових виплат по договору страхування, йому було відмовлено на підставі того, що наявність у нього гіпертонічної хвороби третього ступеню та інших захворювань не давала йому права керування автомобілем категорії «В» відповідно до листа «Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», затвердженого Наказом Міністра охорони здоров»я від 24.12.1999р., при цьому відповідач послався на ст.26 Закону України «Про страхування», відповідно до положень якої «Підставою для відмови страховика в здійсненні страхових виплат є умисна дія страхувальника або особи, на користь якої укладений договір страхування, спрямована на настання страхової події.
Вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки відсутній причинно-наслідкового зв»язку між наявністю у позивача гіпертонічної хвороби та дорожньо-транспортною пригодою.
Посилаючись на це, просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 66230грн.09коп. та судові витрати в сумі 250грн.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05.10.2009р. до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Представник третьої особи – УДАІ ГУМВС України в судове засідання не з»явився, сповіщений належним чином. В матеріалах справи є заява третьої особи про слухання справи у відсутності її представника.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до умов ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі , грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судом встановлено, що 19.11.2008р. позивач уклав з відповідачем договір добровільного страхування транспортного засобу «Мітсубісі», держ.номер НОМЕР_2 на страхову суму 79050грн., за умовами якого останній зобов»язався виплатити страхове відшкодування протягом п»ятнадцяти робочих днів після складання страхового акту (а.с.7).
10.12.2008р. за участю позивача, який керував вказаним вище автомобілем по вул..Радісній в м.Одесі і в результаті того, що не впорався з керуванням, не вибрав безпечну швидкість руху, скоїв зіткнення з автомобілем «Опель» держ.номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, після чого по причині поганого самопочуття залишив місце ДТП. По факту скоєння позивачем ДТП, співробітниками ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.ст.124, 122-4 КпАП.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 01.02.2009р., яка набрала законної сили, позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340грн. (а.с.8). При розгляді адміністративної справи судом було встановлено, що позивач, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, порушив п.12.1 ПДР, в результаті чого скоїв ДТП, після чого з місця ДТП зник. При цьому суд кваліфікував його дії в частині залишення місця ДТП як такі, що вчинені в стані крайньої необхідності а саме – наявність у позивача низки тяжких захворювань давало підстави залишити місце ДТП до приїзду працівників ДАІ для того, щоб звернутися за медичною допомогою.
22.12.2008р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.
14.04.2009р. ВАТ "Дженералі гарант" в особі директора Одеської філії ВАТ УСК "Дженералі гарант" направило на адресу позивача листа, в якому відмовило у виплаті страхового відшкодування посилаючись на п.1 ст.26 Закону України «Про страхування» та на п.4.11 ст.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту №119, вказавши на те, що позивачу відомо про наявність у нього гіпертонічної хвороби 3-го ступеню з поєднанням з церебральним атеросклерозом і він не мав права управляти транспортним засобом, однак він ці вимоги проігнорував, тобто умисно допустив настання страхового випадку. (а.с.10)
Як вбачається з матеріалів справи, позивач дійсно страждав на гіпертонічну хворобу 3-го ступеню, поєднану з церебральним атеросклерозом. Однак з довідки Одеської міської поліклініки №16 від 26.05.2010р. вбачається, що 10.12.2008р. позивач дійсно звернувся до вказаної установи за отриманням медичної допомоги у зв»язку з пошкодженням правого колінного суглобу, а не з приводу гіпертонічного кризу.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов»язаний своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд. Згідно Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993р. №141, яка діяла в 2008р. при технічному огляді транспортного засобу його власник пред»являє комісії свій паспорт (підприємства, установи та організації – копію наказу про закріплення водія за транспортним засобом), реєстраційний документ, квитанції про сплату за технічний огляд і встановленої суми податку з власників транспортних засобів. У водія перевіряється наявність посвідчення на право керування відповідною категорією транспортних засобів і довідки про медичний огляд. При проведенні технічного огляду здійснюється контроль за своєчасністю медичного огляду і сплати податку з власників транспортного засобу.
Статтею 45 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров»я і Міністерства внутрішніх справ України.
Після проходження технічного огляду транспортного засобу у реєстраційному документі справного транспортного засобу працівником Державтоінспекції робиться запис «техогляд проведено», який посвідчується його підписом і особистим штампом. На кожний транспортний засіб, що пройшов технічний огляд, видається талон, в якому працівник Державтоінспекції робить відповідні відмітки і посвідчує їх своїм підписом і особистим штампом. Талон про проходження технічного огляду закріплюється в правому нижньому кутку вітрового скла транспортного засобу.
Відповідно до листа УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 07.12.2009р. позивач ОСОБА_1 07.08.2008р. проходив технічний огляд автомобіля «Мітсубісі Лансер», держ.номер НОМЕР_2 та отримав талон технічного огляду зазначеного автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_1 у 2008 році був допущений до управління своїм автомобілем.
Однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу посилаючись на п.1 ст.26 Закону України «Про страхування» та на п.4.11 ст.4 Правил добровільного страхування наземного транспорту №119, які передбачають, що підставою для відмови страховика у здійснені страхових виплат або страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку.
Згідно ст.ст.526, 610 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушення зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).
Відповідно до заключення експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, спричиненого позивачу в результаті пошкоджень при дорожньо-транспортній пригоді станом на 18.02.2009р. №2175\09 від 25.02.2009р., виконаного спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_4, який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення авто товарознавчих експертиз (свідоцтво №1009 від 14.07.2006р. (а.с.95) розмір матеріального збитку складає 66 230грн.09коп. Вказану суму представник відповідача не оспорював.
Посилання відповідача на той факт, що 10.12.2008р. в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля, який належить позивачу, знаходився не позивач, а інша особа, суд до уваги не приймає, оскільки це не є предметом розгляду справи.
Також судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач з пропуском встановленого законом строку звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування не у зв»язку з несвоєчасним повідомленням страховика про настання страхового випадку, а з інших підстав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність умисних дій позивача, спрямованих на настання страхового випадку в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10.12.2008р.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. До судових витрат згідно зі ст.79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Позивач при зверненні до суду з даним позовом, сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250грн, що підтверджується відповідною квитанцією. (а.с.3)
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
На а.с.6 є копія посвідчення позивача, з якої вбачається, що він є інвалідом 2-ї групи, а отже звільнений від сплати судового збору у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Таким чином, оплата судового збору в сумі 1700грн. повинна бути стягнута з відповідача.
Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.526, 610, 979, 988, 991 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України «Про страхове відшкодування», суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ВАТ "Дженералі гарант" в особі Одеської філії ВАТ УСК "Дженералі гарант", третя особа на стороні відповідача - УДАІ ГУМВС України в Одеській області про стягнення страхового відшкодування задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ВАТ "Дженералі гарант" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 66 230 (шістдесят шість тисяч двісті тридцять)грн.. 09 коп.
Стягнути з ВАТ "Дженералі гарант" на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 250грн.
Стягнути з ВАТ "Дженералі гарант" на користь держави судовий збір в сумі 1700грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня його оголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН