ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 р. | № 4/391-05 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Чабана В.В.
Ковтонюк Л.В.
за участю представників: |
позивача Мишак Е.А. дов. № 436 від 15.09.2005 |
відповідача не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу касаційну скаргу | товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4
|
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2006 |
у справі господарського суду | № 4/391-05 Херсонської області |
за позовом | Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 |
до |
товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” |
про | стягнення 6484,32 грн. |
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2005 року Одеська залізниця в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” про стягнення 4322,88 грн. неустойки, 2164,44 грн. упущеної вигоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Георесурси” не виконало своїх зобов’язань щодо повернення орендованого ним відповідно до умов договору оренди № 05 від 06.05.2003 майна після припинення дії договору, в результаті несвоєчасного повернення відповідачем об’єкту оренди позивач не отримав дохід в сумі 2164,44 грн.
Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивач не приймав ніяких заходів щодо повернення свого майна, позивачем не доведено збитки, крім того, ним пропущено встановлений законом строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.01.2006 (суддя Ємленінова З.І) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” на користь Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 2164,44 грн. збитків. 34,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 4322,88 грн. неустойки відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди позивачу на умовах, зазначених в договорі; можливість реального одержання доходів (упущеної вигоди) в разі своєчасного повернення орендованого майна. Що стосується позовних вимог про стягнення неустойки, суд виходив з того, що сплив строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, про застосування якого заявлено стороною у спорі, відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для відмови в цій частині у позові.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2006 (колегія у складі суддів Радченко О.П., Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.) рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2006 у справі № 4/391-05 скасовано частково та прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” на користь Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 –1957,3 грн. неустойки, 30,79 грн. державного мита, 35,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Постанова вмотивована недоведеністю позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки за період з 18.11.2004 по 02.05.2005 в межах встановленого законом строку позовної давності.
Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Георесурси” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” на користь Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 неустойки, в іншій частині вказану постанову залишити без змін. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права: ст.ст. 254, 256, 258, 260, 261, 267 ЦК України.
Не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду, Одеська залізниця звернулася з касаційною скаргою, з урахуванням доповнення до якої просить скасувати постанову в частині стягнення 2365,58 грн. неустойки та відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення 2365,58 грн. неустойки. Залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2006 в частині задоволення вимог про стягнення 2161,44 грн. упущеної вигоди. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права: ст. 232 Господарського Кодексу України та ст. 785 Цивільного кодексу України
14.06.2006 до Вищого господарського суду України надійшла телеграма від товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційні скарги задовольнити частково.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.05.2003 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 05, за умовами якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендатор прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно –частину відкритої вантажної платформи станції Цюрупинськ загальною площею 900 кв. м. Факт передачі позивачем відповідачу майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі державного майна від 01.11.2003. Термін дії договору з 29.10.2003 по 29.10.2004.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції –про задоволення вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, а суд апеляційної інстанції –про стягнення передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки за користування річчю за час прострочення, послались на преюдиціальне значення фактів, встановлених постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.03.2005 у справі № 14/436 за позовом Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 до товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” про стягнення заборгованості та пені на підставі договору оренди № 05 від 06.05.2003. Зокрема таке значення надано викладеному в мотивувальній частині цієї постанови висновку про те, що ТОВ “Георесурси” не було під час розгляду справи № 14/436 подано документального підтвердження надіслання ним Одеській залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 акту прийому-передачі майна, та про те, що договір № 05 від 06.05.2003 припинив свою дію 29.10.2004.
Проте з цим погодитись не можна, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено помилку в застосуванні положень ст. 35 ГПК України щодо підстав звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Всупереч положенням зазначеної статті суди першої та апеляційної інстанції помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку найму передбачено статтею 764 ЦК України, якою встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Окрім того, оскільки частина відкритої вантажної платформи станції Цюрупинськ, оренда якої була предметом договору № 05 від 06.05.2003, є державною власністю, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України “Про оренду державного і комунального майна”.
Частиною 2 ст. 17 цього Закону передбачено: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зазначена обставина (щодо наявності заяв сторін договору про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії) під час розгляду справи та вирішенні спору по суті належному з’ясуванню та дослідженню судами не піддавалась. Судами не з’ясовано в цьому зв’язку обґрунтованість заперечень відповідача про те, що позивач зі свого боку не вживав ніяких заходів по отриманню об’єкту оренди, не з’ясовано питання щодо надсилання позивачем заяви про припинення дії договору у встановлений законом термін.
При розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний та об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, як це передбачено статтею 43 ГПК України. Обставини, що мають значення для справи, з достатньою повнотою судами першої та апеляційної інстанції не встановлені.
Враховуючи викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з’ясувати дійсні обставини справи, права і обов’язки сторін та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Георесурси” задовольнити частково.
Касаційну скаргу Одеської залізниці в особі Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2006 та рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2006 у справі № 4/391-05 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
Головуючий В.Карабань
Судді: В.Чабан
Л.Ковтонюк