ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
"29" листопада 2010 р.Справа № 9/74-1713
УХВАЛА
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув матеріали справи
за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області, вул. Білецька, 51, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,46000
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 942 грн. 61 коп.
За участю представників сторін:
прокуратури: Аветисян Н.С. –посвідчення №57
позивача: Кащишин О.О. –довіреність №50-27/4843 від 29.10.2010р.
відповідача: не з'явився
Прокурору та представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України.
Фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області, вул. Білецька, 51, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Головного управління Держкомзему у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,80 га в АДРЕСА_2 та стягнення шкоди в сумі 942 грн. 61 коп.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.09.2010р., Акту обстеження земельної ділянки від 22.09.2010р., Додатку до Акту обстеження земельної ділянки №000336 від 22.09.2010р., Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, Припису від 22.09.2010р., Протоколу про адміністративне правопорушення від 22.09.2010р., Постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 942 грн. 61 коп., іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 21.10.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 01.11.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 15.11.2010р. та на 29.11.2010 року у зв’язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Представник прокуратури в судове засідання прибув та в судовому засіданні заявив, що шкода заподіяна відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 942 грн. 61 коп. відповідачем погашена, при цьому, надав докази сплати такої, а саме копію квитанції №306 від 02.11.2010р. Одночасно подав клопотання від 29.11.2010 року про припинення провадження у справі у зв’язку із відсутністю предмета спору.
Представник позивача в судове засідання прибув, клопотання представника прокуратури про припинення провадження.
Представник відповідача в судове засідання 29.11.2010 року не з’явився. Проте, до судового засідання подав суду клопотання від 26.11.2010 року (вх. №19387(н) від 26.11.2010р. згідно журналу вхідної кореспонденції господарського суду), яким просить долучити до матеріалів справи довідку №669 від 23.11.2010р. на підтвердження того, що відповідачем, станом на зазначену дату, не проводилося розробки глиняного кар'єру, а також було здійснено відшкодування коштів за заподіяну навколишньому середовищу шкоду в сумі 942,61 грн. та 255,00 грн. адміністративних втрат і санкцій, в зв’язку з чим, просить припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, клопотання прокурора, позивача та відповідача, оцінивши додатково подані документи, заслухавши думку представників прокуратури та позивача, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №565/7886 від 19.06.2003р., державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
До повноважень Управління з контролю за використанням та охороною земель (Держземінспекція), відповідно до п. "а", "д", ст.6 цього Закону належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю та вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.134 та ч.1 ст.14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст.1 Земельного кодексу України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ст.125 Земельного кодексу України забороняється використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі та отримання документа, що посвідчує право на неї, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди його державної реєстрації.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
За результатами перевірки, проведеної 22 вересня 2010 року за дорученням Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області на предмет дотримання вимог земельного законодавства на території Бучацького району, встановлено самовільне використання СПД ФО ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території Підзамочівської сільської ради загальною площею 0,80 га з земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту для розробки кар’єру (глина), без документа, що посвідчує право власності чи право користування даною земельною ділянкою. На підтвердження викладеного, суду надано Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.09.2010 року №001806, складений інспектором Каспруком В.С., яким встановлено факт самовільного зайняття СПД ФО ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,80 га для розробки кар’єру (глина) із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту, а також те, що відповідач до використання земельної ділянки приступив без виникнення права на неї та його державної реєстрації, чим порушив вимоги ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України. Зазначене порушення підтверджується, також, Актом обстеження земельної ділянки від 22.09.2010 року №000330, що знаходиться в межах населеного пункту Підзамочівської сільської ради Бучацького району, площею 0,80 га.
Прокурор та позивач стверджують, що самовільним зайняттям без оформлення права користування земельною ділянкою СПД ФО ОСОБА_1 порушено інтереси держави, так як, Підзамочівська сільська рада не в змозі використовувати земельну ділянку для своїх потреб.
З огляду на виявлене порушення, інспектором з контролю за використанням та охороною земель Каспруком В.С. Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 видано Припис від 22.09.2010р. (під розписку про вручення 22.09.2010р.), яким зобов’язано відповідача, в термін до 22 жовтня 2010 року, усунути порушення земельного законодавства та повідомити Головне управління Держкомзему у Тернопільській області про виконання зазначеного Припису. Разом з тим, інспектором Каспруком В.С. проведено розрахунок розміру відшкодування збитків при самовільному землекористуванні, що при обрахунку згідно формули Шс=Пс*Нп*Кф*Кі, при можливому отриманні середньомісячного доходу від використання 0,80 га землі за цільовим призначенням, при коефіцієнті функціонального використання земель (1,2) та коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки земель (1,254), склав 942 грн. 61 коп.
Вказаний розрахунок здійснено у відповідності до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. №963. (далі по тексту –Методика).
Таким чином, відповідно до розрахунку, який додано до позовної заяви розмір збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання СПД ФО ОСОБА_1 земельної ділянки, визначений позивачем та заявлений до стягнення у розмірі 942 грн. 61 коп.
Крім того, за самовільне зайняття земельної ділянки, СПД ФО ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП, про що видано Постанову від 22.09.2010р. (вступила в законну силу 08.10.2010р.), складено протокол №000797 від 22.09.2010 року та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно вимог ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним, а самовільне використання земельної ділянки порушує економічні інтереси держави, у вигляді недофінансування за користування землею без належного оформлення.
До осіб, винних у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального землекористування може застосовуватись, передбачена пунктом "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність громадян та юридичних осіб за самовільне зайняття земельних ділянок.
Разом з тим, як свідчать представлені сторонами докази, відповідачем 02 листопада 2010р. в добровільному порядку здійснено сплату суми збитків в повному обсязі. Зокрема, зазначене підтверджується копією квитанції №306 від 02.11.2010р. про сплату шкоди заподіяної навколишньому середовищу в сумі 942,61 грн. Зазначений факт підтверджений і позивачем.
Крім того, відповідачем надано суду довідку, відповідно до якої виконком Підзамочівської сільської ради підтверджує той факт, що ОСОБА_1 під час перевірки сільською радою розробки глиняного кар’єру не проводилося і, також, було здійснено відшкодування коштів : в сумі 942,61 грн. за заподіяну шкоду навколишньому середовищу та в сумі 255,00 грн. за адміністративні втрати і санкції.
Враховуючи зазначені факти, прокурор надав суду клопотання про припинення провадження у справі у даній справі в зв’язку з добровільною сплатою шкоди та звільненням самовільно зайнятої земельної ділянки (вх. №19429(н) від 29.11.2010р. згідно журналу вхідної кореспонденції суду).
Зазначене клопотання підтримав і представник позивача в судовому засіданні.
Враховуючи, що подані сторонами документи свідчать, що станом на день розгляду справи, спір між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України.
Статею 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю сплачено суми шкоди після звернення позивача до суду з позовною заявою, тобто після 20 жовтня 2010р., оцінивши докази представлені в матеріалах справи, суд вважає, що справу доведено до судового розгляду з вини відповідача.
Враховуючи зазначене державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст.42 –47, 22, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 811, 86, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
Ухвалив:
1. Провадження у справі припинити.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 - 102 (сто дві) грн. державного мита в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі - 102 (сто дві) грн. державного мита.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету м.Тернопіль, код 22050003, на р/р 31210264700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
Ухвалу направити сторонам по справі.
Суддя