ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"02" грудня 2010 р.Справа № 9/65-1538
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 81136
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б. Хмельницького, 21А/1, м.Тернопіль, 46001
про cтягнення заборгованості в сумі 14 451 грн. 81 коп., з яких: 8 437 грн. 07 коп. - пеня; 4 837 грн. 59 коп. - індекс інфляції; 1 177 грн. 15 коп. - 3% річних.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Представнику відповідача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 02.12.2010р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б. Хмельницького, 21А/1, м. Тернопіль про cтягнення заборгованості в сумі 14 451 грн. 81 коп.( 8 437 грн. 07 коп. - пеня; 4 837 грн. 59 коп. - індекс інфляції; 1 177 грн. 15 коп. - 3% річних).
Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : договору №133/08 від 22.09.2008р.; акта виконаних робіт №133/08 від 29.09.2008р.; СМR (без номера) від 29.09.2008р.; виписки банку; іншими матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду від 23.09.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 05.10.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 19.10.2010р., на 15.11.2010р., на 22.11.2010р. та на 30.11.2010р. через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів, а також в судовому засіданні оголошувалась перерва до 01.11.2010р.
Враховуючи дату подання позовної заяви (вх. №1670 від 20.09.2010р.) строк вирішення спору у справі № 9/65-1538 встановлено до 20.11.2010р.
За клопотанням відповідача від 15.11.2010р., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду №9/65-1538 від 15.11.2010р. строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про перерву у судовому засіданні був повідомлений належним чином згідно телефонограми від 01.12.2010р. Також листом №420 від 02.12.2010р. позовні вимоги підтримує та просить дану справу розглядати без його участі за наявними у справі документами, одночасно повідомляє, що не може надати ухвали про відкриття провадження Апеляційним судом Тернопільської області, оскільки в телефонному режимі в інформаційному центрі апеляційного суду надана інформація, що справа разом з апеляційною скаргою надійшла до суду лише 01.12.2010р. Обґрунтовуючи позовні вимоги в судовому засіданні 05.10.2010р. та в позовній заяві, позивач посилається на те, що у зв’язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між ними договору про надання транспортних послуг №133/08 від 22.09.2008р. в частині оплати за надані транспортні послуги, акту виконаних робіт №133/08 від 29.09.2008р. та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) (копії знаходяться в матеріалах справи) від 29.09.2008р., в останнього виникла заборгованість в сумі 39330 грн. 00 коп., яку рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/64-1285 (залишене без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України) присуджено до стягнення із ТОВ "Компанія ЛАН" на користь ФОП ОСОБА_1 А враховуючи, що кошти в сумі 39330 грн., на виконання вищезазначеного рішення суду, були стягнуті із відповідача відділом ДВС у примусовому порядку, і надійшли на рахунок позивача 29.03.2010р., тому просить стягнути із відповідача нараховану пеню за несвоєчасно проведені розрахунки, індекс інфляції та 3% річних за час прострочення оплати наданих послуг, в судовому порядку.
Представник відповідача в судове засідання 02.12.2010р. не з’явився, разом з цим про перерву в судовому засіданні був повідомлений належним чином у судовому засідання 30.11.2010р. у яке прибув та проти позову заперечував. Зокрема, у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву від 07.10.2010р. (вх. №18017 (н) від 18.10.2010р.) вважає, що в частині стягнення пені в розмірі 8 437 грн. 07 коп. у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності на її стягнення. Стосовно нарахування 4837,59 грн. інфляційних нарахувань та 1177,15 –3% річних, вважає їх нарахування безпідставним, так як, умовами договору не передбачено додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків, передбачених ч.2ст.625 ЦК України.
Крім того, подав клопотання суду від 04.10.2010р. (вх. №17611 від 05.10.2010р.) про зупинення провадження у справі. Дане клопотання мотивоване тим, що відповідач в листопаді 2009р. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до гр. ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів та стягнення матеріальної шкоди. Зазначає, що ухвалою вищезазначеного суду від 20.11.2009р. відкрито провадження у справі №2-8326/09. Зокрема акцентує увагу, що предметом розгляду вказаної справи є і договір про надання транспортних послуг №133/08, укладений наче б то між ТзОВ "Компанією ЛАН" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 22.09.2008р. В свою чергу стверджує, що підставою звернення до Тернопільського міськрайонного суду з відповідним позовом став факт підписання, крім іншого, договору №133/08 від 22.09.2008р. не уповноваженою на те особою від імені ТзОВ "Компанією ЛАН". Окрім того, всі первинні документи, що були оформлені для виконання вказаного договору, також були підписані не уповноваженою особою від імені товариства. Стверджує, що на даний час провадження у справі №2-8326/09 триває. Ч.1 ст. 79 ГПК України встановлено обов’язок господарського суду зупинити провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. З урахуванням наведеної норми, вважає, що до вирішення справи №2-8326/09 Тернопільським міськрайонним судом і ухвалення по ній рішення, що набрало законної сили, вирішення справи №9/65-1538 є передчасним, оскільки у разі визнання договору про надання транспортних послуг №133/08 від 22.0.92008р. недійсним, безпідставними будуть вимоги позивача не тільки по сумі пені, індексу інфляції та 3% річних, а й по сумі основного боргу.
Проте, суд зазначає, що представником відповідача не надано належних доказів в підтвердження того, що у Тернопільському міськрайонному суді знаходиться в провадженні справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" до гр. ОСОБА_2 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договору про надання транспортних послуг та стягнення матеріальної шкоди. Зокрема, з поданої відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі не вбачається щодо якого договору заявлені позовні вимоги. Крім того, зазначена ухвала прийнята 20.11.2009р., попередній судовий розгляд в судовому засіданні призначено на 17.12.2009р., інших процесуальних документів, які б підтверджували той факт, що розгляд справи триває в даний час, суду не надано. При цьому суд витребовував у відповідача належні докази в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі. Проте, таких з боку відповідача суду не надано.
Одночасно суд неодноразово за зазначеною інформацією звертався із запитами до Тернопільського міськрайонного суду (лист від 07.10.2010р. вих. № 2725) та до Апеляційного суду Тернопільської області лист від 15.11.2010р. вих. № 3032 та від 01.12.2010р. вих. № 3155. При цьому у відповідь на зазначені запити Тернопільський міськрайонний суд надіслав копію рішення від 06.10.2010р. у справі № 2-837/2010 з якого вбачається, що судом у справі у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан»до ОСОБА_2, фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів в т.ч. і договору № №133/08 від 22.09.2008р. –відмовлено.
Разом з цим листом від 29.11.2010р. Тернопільський міськрайонний суд повідомив, що 24.11.2010р. справа № 2-837/2010 направлена в Апеляційний суд Тернопільської області для розгляду апеляційної скарги. В свою чергу, листом від 02.12.2010р. № 22ц-2808 Апеляційний суд Тернопільської області повідомив, що 29.11.2010р. на адресу суду надійшла цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лан» до ОСОБА_2, фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договорів, разом із апеляційною скаргою на рішення суду від 06.10.2010р. по даній справі. 01.12.2010р. року суддею Апеляційного суду Тернопільської області постановлена ухвала, якою призначено на 09.12.2010р. розгляд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 06.10.2010р. Крім цього, зазначають, що вищезазначена апеляційна скарга не прийнята до розгляду в апеляційному провадженні.
Оцінивши вказані обставини, беручи до уваги те, що розгляд справи № 9/65-1538 в силу приписів статті 69 ГПК України з врахуванням продовженого строку розгляду справи завершувався 05.12.2010р. суд не вбачав підстав для зупинення розгляду справи до вирішення справи № 2-837/2010.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, заслухавши заперечення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до положень ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.
З матеріалів справи вбачається, що між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - Перевізник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія ЛАН” (надалі - Замовник) було укладено договір про надання транспортних послуг № 133/08, згідно з умовами якого Перевізник зобов’язався надати Замовнику послуги по перевезенню автомашиною DAF НОМЕР_2 с/г техніки, Німеччина –Україна. Загальна вартість контракту складає 39 330, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% -268 грн. 33 коп. (п. 1.1 договору). Пунктом 2.2 договору сторони погодили, оплата проводиться на день розвантаження.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За правилами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли зобов'язання за договором про надання послуг згідно якого, в силу ст.ст. 901, 903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов договору № 133/08 від 22.09.2008р., відповідачу були надані транспортні послуги по перевезенню автомашиною DAF НОМЕР_2 по маршруту Харзевінкель (D) –Тернопільська обл. (UA) на суму 39 330, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 268 грн. 33 коп., що підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 29.09.2008р. та копією акту виконаних робіт № 133/08 від 29.09.2008р., який підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).
Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р., яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2009р. та постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/64-1285 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б.Хмельницького, 21А/1, м. Тернопіль, ідент. код 32941987 на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідент. код НОМЕР_1 –39330 грн. 00 коп. боргу, 393 грн. 30 коп. в повернення сплаченого державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Беручи до уваги те, що у даній справі приймають участь ті самі сторони, що і у справі №4/64-1285, а тому факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором №133/08 про надання транспортних послуг від 22.09.2008р. щодо надання таких послуг та факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за даним договором щодо оплати отриманих послуг і відповідно факт наявності суми заборгованості є доведеним.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд має за необхідне зазначити, що за загальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Відповідальність за порушення грошового зобов’язання встановлена ст. 625 ЦК України відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи доведено, що кошти в сумі 39330 грн., на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/64-1285 стягнуті із відповідача відділом ДВС у примусовому порядку, і надійшли на рахунок позивача 29.03.2010р., а тому факт прострочення платежу мав місце, і відповідно позовні вимоги про стягнення з відповідача 4837 грн. 59 коп. втрат від інфляції за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. та 1177 грн. 15 коп. 3% річних за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. підлягають до задоволення як правомірно заявлені.
Посилання відповідача на те, що нарахування позивачем 4837 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань та 1177 грн. 15 коп. –3% річних здійсненні всупереч вимогам договору про надання транспортних послуг №133/08 від 22.09.2008р., оскільки умови договору не містили додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, і на те, що при розрахунку суми до стягнення з врахуванням індексу інфляції, позивачем врахований лише середній показник індексу інфляції за 2009р., судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов’язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов’язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов’язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов’язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України. А саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., де зазначено, що для визначення індексу за певний період необхідно помісячні індекси, встановлені у відповідному періоді, перемножити між собою.
Згідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, норми якого є спеціальними до даних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане, а як слідує із матеріалів справи, а саме п.2.2 Договору від 22.09.2008р. №133/08 та що встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.09.2009р. у справі №4/64-1285, обов’язок по оплаті вартості наданих позивачем транспортних послуг, згідно п.2.2. Договору про надання транспортних послуг №133/08 від 22.09.2008р. винник у відповідача у день розвантаження 29.09.2008р. (акт виконаних робіт №133/08 від 29.09.2008р. та міжнародна транспортна накладна (CMR) від 29.09.2008р.), то відповідно нарахування штрафних санкцій припинилися через 6 місяців –29.03.2009р.
Разом з цим, як вбачається із розрахунку пені доданого позивачем до позовної заяви нарахування позивачем пені в сумі 8437 грн. 07 коп. проведено за період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р., що суперечить в цій частині ч. 6 ст. 232 ГК України.
Одночасно слід відмітити, що позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.09.2010р. вх. №1670.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна (скорочена) позовна давність), терміном в один рік.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому відповідач заявив про застосування позовної давності у відзиві на позов від 07.10.2010р. вх. № 18017(н).
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги дату виникнення основного зобов’язання, період нарахування пені, час звернення до суду позивачем за стягненням пені, а також заяву позивача про застосування строку позовної давності, в задоволенні позову в частині стягнення 8437 грн. 07 коп. пені суд відмовляє у позові.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А тому згідно вказаних приписів ст. 49 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, державне мито та судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно. Зокрема, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито в сумі 60 грн. 15 коп. та 98 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В свою чергу 84 грн. 85 коп. державного мита та 137 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 901-903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 81, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН", вул. Б. Хмельницького, 21А/1, м. Тернопіль, (ідент. код. 32941987) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код. НОМЕР_1) –4837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 59 коп. індексу інфляції, 1177 (одну тисячу сто сімдесят сім) грн. 15 коп. –3% річних, 60 (шістдесят) грн. 15 коп. державного мита та 98 (дев’яносто вісім) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні вимог в частині стягнення 8437 грн. 07 коп. пені, відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Суддя
Повне рішення складено та підписано 07.12.2010р.