Справа №2-1141/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня   2007 року                                                     м. Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі: головуючої - судді Талько О.Б., при секретарі Мокрецькій О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом гр.ОСОБА_1      до       Відкритого   акціонерного   товариства «Льонотекс» про стягнення заробітної плати за час вимушеного  простою та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем. У зв'язку із зменшенням обсягів виробництва протягом періоду з 1 січня 2000 року по 31 січня 2002 року він перебував у відпустці без збереження заробітної плати. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить стягнути з відповідача 2515 грн. 56 коп. середнього заробітку за час вимушеного простою.

Окрім того, позивач також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що в день звільнення йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 219 грн. 01 коп. тому просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати не входить до часу оплачуваного простою. Щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, представник відповідача зауважив, що позивачем пропущений строк звернення до суду із даною позовною вимогою.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 30 січня 2006 року. Протягом періоду з 1 січня 2000 року й по 31 січня 2002 року позивачеві надавалися відпустки без збереження заробітної плати (а.с.6).

Введення тимчасово неповного робочого часу як зміна істотних умов праці передбачено ч.З ст.32 КЗпП України і було обумовлене випадками зменшення обсягів виробництва та важким фінансовим становищем підприємства.

Виходячи зі змісту ст.56 КЗпП України, тривалість неповного робочого часу не обмежується і може встановлюватись як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, так і зменшенням щоденної роботи при неповному робочому тижні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач не заперечував проти надання йому відпустки без збереження заробітної плати та не оскаржував відповідні накази.

Оскілки позивач не надав доказів на підтвердження того, що він виходив на роботу у спірні періоди, але його не забезпечували роботою, вказані ним періоди, в які він не працював, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як періоди простою.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою слід відмовити.

Зі змісту довідки №1863 ( а.с.16) вбачається, що позивачу в день звільнення не була виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України відповідач зобов'язаний був виплатити позивачеві належні йому грошові кошти в день звільнення. Непроведения розрахунку з працівником у день його звільнення, якщо в цей день він був на роботі, є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Таким чином, суд стягує на користь позивача 8646 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку. При визначенні цієї суми суд виходить з наступного:

заробіток позивача за останні 2 місяці перед звільненням становив: у листопаді 2005 року - 489 грн. 67 коп., у грудні 2005 р. - 629 грн. 49 коп. Тоді, середньоденний його заробіток становитиме 25 грн. 43 коп. ((629,49 грн. + 489,67 грн.) : 44 роб. дн.). Термін затримки розрахунку становить 340 роб. дн. Таким чином, сума середнього заробітку обчислюється: 25,43 грн. х 340 дн. = 8646,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 32, 56, 115,116,117, КзпП України, ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Льонотекс» на користь гр. ОСОБА_1 8646 грн. 20 коп. (вісім тисяч шістсот сорок шість грн. 20 коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного простою - відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ВАТ «Льонотекс» на користь держави 51 грн. державного мита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Рішення може бути переглянуте Корольовським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.