Справа № 2-а-117/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2010 року                          Васильківський районний суд  Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Чорнобук В.І.

при секретарі – Голубенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Васильківка адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора державно-патрульної служби роти державно-патрульної служби №4 з обслуговування адміністративної території Пологовського району Запорізької області Державної автомобільної інспекції МВС України в Запорізькій області Кутняка Олексія Леонідовича, про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2010 року до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що постановою АР №240591 від 10 серпня 2010 р. ІДПС роти ДПС №4 Кутняк О.Л., він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУпАП, з застосуванням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Позивач визнаний винним у тому, що 10.08.2010 р. о 07-15 год., на а/д Т-08-15, в с. Успенівка, керуючи автомобілем ВАЗ 21121 д/н НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 83 км/год. при обмеженні 60 км/год., чим перевищив швидкість на 23 км/год.

Приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектор не вказав який саме пункт ПДР ним був порушений, чим позбавив позивача законного права на оскарження даних дій.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає незаконним, так як вимоги закону при розгляді справи не дотримані.

Позивач вважає, що порушень ПДР з його боку не було. Так, дійсно 10.08.2010 року, позивач на вказаному автомобілі, проїжджав через населений пункт, зазначений у постанові, але рухався зі швидкістю близько 60 км/год. і тому не порушував встановлених правил.

На вимоги позивача надати якісь докази його порушення інспектор представив прилад з зазначенням якихось цифрових показників, але не надав відомостей про те коли і де ці показники були взяті, не показав дату та час коли вони були зроблені, а також з якого транспортного засобу вони були зняті.

Інспектором не надані докази, свідчення очевидців чи свідків, або інше документальне твердження того, що позивач перевищив швидкість. Не були враховані свідчення пасажира який знаходився з позивачем.

Відповідно до ст.251 КУпАП до справи повинні бути надані докази, на підставі яких інспектор вважає вину позивача доведеною, але ні пояснення очевидців, або свідків, ні фотозйомка спецтехнікою, при розгляді справи інспектором не надавалась та не враховувалась.

Просив суд постанову серії АР № 240591 від 10 серпня 2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення по ст. 123 ч. 1 КУпАП в розмірі 255 гривень визнати незаконною та скасувати і провадження по адміністративній справі – закрити.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, на їх задоволенні наполягав.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд вислухавши пояснення позивача, свідка та дослідивши матеріали справи  вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.  

Судом встановлено, що 10 серпня 2010 року інспектором ДПС роти ДПС № 4 Кутняк О.Л., на підставі ч. 1 ст. 123 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн., за те, що він 10.08.2010 року на 98 км а/д Т-08-15, с. Успенівка, керуючи автомобілем ВАЗ 21121 д/н НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху на 23 км/год. рухаючись зі швидкістю 83 км/год.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд доходить висновку про те, що вони врегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи  міськрайонний суд,  у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими  законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення  може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення також зазначаються прізвища, адреси свідків і потерпілих та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. У разі участі в розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази  на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що відповідачем не було надано будь яких доказів правомірності винесеного ним рішення, обов’язок щодо надання яких покладений на останнього, а правопорушення ОСОБА_1 окрім копії оскаржуваної постанови, що знаходяться в матеріалах справи нічим не підтверджується, суд оцінюючи показання позивача  який дав пояснення у судовому засіданні,  та свідка, який підтвердив показання позивача, вважає винесену постанову серії АР № 240591 від 10.08.10 р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 123 КУпАП незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 256, 279, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, 158-163  КАС України,  суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Постанову серії АР № 240591 від 10 серпня 2010 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по ст. 123 ч. 1 КУпАП в розмірі 255 гривень визнати незаконною та скасувати.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальністю за ч. 1 ст. 123  КУпАП - закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Дніпропетровської області через Васильківський районний суд Дніпропетровської області. Копія апеляційної скарги повинна бути направлена до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Суддя                                                                                                                              В.І. Чорнобук