Справа № 2 – 1149/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

20 грудня 2010 року                                     м. Тячів

    Тячівський районний суд Закарпатської області в особі

    головуючого:                   судді Ляшко С.М.

при секретарі:         Пальонна М.Є.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання у володіння та користування частини спадкового нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання у володіння та користування частини спадкового нерухомого майна.

    В своєму позові позивачка просить суд надати їй у володіння та користування відокремлену та ізольовану літню кухню площею 20 кв.м., як частку в успадкованому домоволодінні АДРЕСА_1, а відповідачам житловий будинок загальною корисною площею 63 м.кв., підвальне приміщення площею 16,9 м.кв., господарські споруди (сараї, навіс), а вбиральню залишити у їхньому загальному користуванні.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4, яка мешкала в АДРЕСА_1 і після її смерті відкрилась спадщина.

Спадкоємцями покійної ОСОБА_4 є ОСОБА_2, онука спадкодавця, якій спадкодавець ОСОБА_4 за час свого життя заповідала все своє майно, яке на день її смерті виявиться їй належним, що підтверджено свідоцтвом про спадщину, виданим їй 24.11.2009 року.

Відповідачка ОСОБА_2, згідно цього свідоцтва, отримала у спадщину 2/4 спадкового нерухомого майна розташованого по АДРЕСА_1, яке в цілому складається із будинку,   4-х сараїв,  літньої кухні,  надвірних споруд,  огорожі.

Крім неї обов'язкові частки, тобто по 1/4 частці всього спадкового майна, успадкувала вона та її сестра ОСОБА_3.

Вартість всього спадкового майна склала 95457 грн., вартість її частки - 27514,5 грн.

Спадкодавець ОСОБА_4 за час свого життя не оформила державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, передану їй рішенням 12 сесії 5 скликання Тересвянської селищної ради від 8 серпня 2008 року № 330 під будівництво та обслуговування її житлового будинку АДРЕСА_1, тому земельна ділянка не ввійшла у склад спадщини, оскільки не може успадковуватися нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем не оформлене та незареєстроване за ним.

Статтею 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.

Частиною 2  цієї статті передбачено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою,   на  якій вони розміщені.

Відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає їй у користуванні, як успадкованою нею часткою нерухомого майна в розмірі 1/4, так і земельною ділянкою, закріпленою рішенням селищної ради за будинком спадкодавця.

Успадковане ними домоволодіння складається із житлового будинку, загальна корисна площа якого складає 63 м.кв., житлова 31,2 , допоміжні 31,6, а також підвального приміщення

площею 16,9 м.кв. Також, є відокремлені господарські споруди (4-ри сараї, навіси,   вбиральня) та відокремлена від будинку літня кухня.

У спадковому будинку проживає відповідачка ОСОБА_2, житлова площа будинку повністю може задовольнити її потреби та потреби її матері ОСОБА_3.

У зв'язку з цим вона запропонувала їм добровільно визначити порядок користування своїми частками у дворогосподарстві, однак вони відмовилися. Вважає їх відмову безпідставною з наступних причин.

Згідно з ч. 3 ст. 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності.

Вона має право на 1/4 частину спірного майна дворогосподарства і виходячи з цього пропоную надати мені у володіння та користування відокремлену та ізольовану літню кухню, яка має дві кімнати, ванну кімнату, кладовку, загальна площа яких 20 м.кв., а відповідачам надати житловий будинок загальною корисною площею 63 м.кв., в т.ч. житлової 31,2 м.кв, допоміжних 31,6 м.кв., а також підвальне приміщення площею 16,9 м.кв., господарські споруди (сараї, навіс), а вбиральню залишити у їхньому загальному користуванні.

Житлові умови нікого із них при цьому погіршені не будуть, кожний отримає у володіння та користування частку в натурі, яку без ускладнень зможе належним чином утримувати та зберігати і яка відповідає його частці у праві спільної власності.

З огляду на те, що вони з відповідачами не дійшли згоди про добровільно виділ частки спадкового майна та володіння нею, не має можливості оформити спільного право власності на земельну ділянку та виділення належної їй частки земельної ділянки, то з метою вільного розпоряджання своєю власністю є необхідність вирішити цей спір у судовому порядку.

    В судовому засіданні представник-позивачки ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити.

    Представник відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить суд в позові відмовити.

Відповідачка ОСОБА_3 будучи допитана Андрушівським районним судом Житомирської області пояснила, що позов не визнає взагалі, власного житла вона немає, крім того вона хоче повернутися на батьківщину та проживати у батьківському будинку. Позивач забезпечений власним житлом, має двохповерховий будинок. Приймати участь у справі вона не бажає. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних міркувань.

В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві власності належить ? частина житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, відповідачці              ОСОБА_3 належить  ? частина даного житлового будинку, а відповідачці ОСОБА_2 належить 2/4 частини вищевказаного житлового будинку, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину на обов’язкову частку за реєстровим № 2-3690 від 24.11.2009 р. /а.с.7/, та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 2-3696 від 24.11.2009 р. /а.с.8/.

Згідно ч.3 ст. 358 ЦК України - кожен із співвласників  має  право  на  надання  йому  у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі  неможливості  цього  він  має  право  вимагати  від   інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.361 ЦК України - співвласник має право самостійно розпорядитися   своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Частиною 2 ст. 364 ЦК України передбачено, - якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу),  співвласник,  який бажає виділу, має право на одержання  від  інших  співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, передбачено, - що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може  бути  виділено відокремлену  частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це   позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні  приміщення  (кухня,  коридор  тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при  відсутності згоди власника, що виділяється, зобов’язати решту учасників спільної власності  сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов’язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами  сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, передбачено, - що різні господарські будівлі (літні  кухні,  сараї  тощо)  є підсобними  будівлями  і складають з будинком одне ціле.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає, що позов є безпідставним, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання ОСОБА_1 у володіння та користування відокремлену та ізольовану літню кухню площею 20 кв.м., як частку в успадкованому домоволодінні АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, ОСОБА_3  житловий будинок загальною корисною площею 63 м.кв., підвальне приміщення площею 16,9 м.кв., господарські споруди (сараї, навіс), а вбиральню залишити у їхньому загальному користуванні, - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 209, 213-215 ЦПК України, ст. 143, 358, 361, 364 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок”, суд, -

Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про надання ОСОБА_1 у володіння та користування відокремлену та ізольовану літню кухню площею 20 кв.м., як частку в успадкованому домоволодінні АДРЕСА_1, а ОСОБА_2, ОСОБА_3  житловий будинок загальною корисною площею 63 м.кв., підвальне приміщення площею 16,9 м.кв., господарські споруди (сараї, навіс), а вбиральню залишити у їхньому загальному користуванні, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Суддя Тячівського

  районного суду:                             С.М. Ляшко