Справа № 2-19

2010 року  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року     Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в особі

головуючого                                           Ходак С.К.

при секретарі                                          Климюк  Ю.В.

з участю представника позивачки       ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дубенської міської ради, ОСОБА_3, КП ЖЕК №2 про визнання права користування житловим приміщенням та виселення з нього, стягнення моральної шкоди ,

встановив:

    в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона з братом, ОСОБА_4 були передані під опіку бабусі, ОСОБА_5 за рішенням Дубенського міськвиконкому за №460 від 20 липня 2000 року. У ОСОБА_5 позивачка проживала  від дня свого народження і до  смерті бабусі в квартирі АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 позивачку і неповнолітнього ОСОБА_4 було направлено в школу-інтернат с. Верба Дубенського району Рівненської області. В квартирі залишився проживати син ОСОБА_5, ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Щоб зберегти житло за неповнолітніми дітьми а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виконком Дубенської міської ради своїм рішенням закріпив квартиру АДРЕСА_1 до досягнення ними повноліття. Пунктом 2 зобов»язано ЖЕК №2 вжити заходи по збереженню цієї житлової площі до досягнення ними повноліття. В червні 2003 року позивачка закінчила школу-інтернат і проживала тимчасово у родичів та у наданій квартирі по вулиці Морозенко. У вересні 2004 року, коли виповнилось 17 років, позивачка одружилась та тимчасово проживала у батьків чоловіка в с. Кузьмівка Сарненського району Рівненської області, оскільки в квартирі АДРЕСА_1 необхідно було робити ремонт. 01 вересня 2006 року довідалась, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_3, і що її поселили працівники ЖЕКу №2 з дозволу Дубенської міської ради. Незаконним позбавленням житла, позивачці було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 2 000 гривень.      

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та представник позивачки заявлені вимоги підтримали та дали пояснення згідно поданої позовної заяви.

    Представник відповідача виконавчого комітету Дубенської міської ради позовні вимоги не визнав та пояснив, що виконавчий комітет Дубенської міської ради діяв в межах закону. Необхідність внесення змін до рішення за №133 від 21 лютого 2002 року було викликано тим, що в спірній квартирі ніхто не жив, внаслідок чого була в занедбаному стані. Тому було прийнято рішення виконавчого комітету за №909 від 29 грудня 2004 року та внесено зміни. Дане рішення не суперечить чинному законодавству, тому просить позовні вимоги залишити без задоволення.

    Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та пояснила, що договір оренди на житлову квартиру АДРЕСА_1 укладено вірно. Окрім того вважає, що рішення виконавчого комітету за №133 від 21 лютого 2002 року про закріплення житлової площі за адресою АДРЕСА_1 за неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є не законним так як за останніми було вже закріплене житло за адресою АДРЕСА_2.

    Представник відповідача КП ЖЕК №2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 прописана тимчасово за адресою АДРЕСА_1 до 03 липня 2011 року, згідно договору оренди житлового приміщення від 04 липня 2006 року за №1. Підставою укладення даного договору було рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради за №909 від 29 грудня 2004 року. Просить суд відмовити в позовних вимогах до КП ЖЕК №2 за безпідставністю.

            Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового  задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що 21 лютого 2002 року виконавчим комітетом Дубенської міської ради було винесено рішення №133 відповідно до якого закріплено за неповнолітніми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження житлову площу за адресою АДРЕСА_1 до досягнення ними повноліття Підставою для винесення даного рішення послужило те, що неповнолітня ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі рішення міськвиконкому №44 від 18 січня 2001 року були влаштовані у Вербську школу-інтернат. Оскільки в зазначеній квартирі ніхто не проживав, в інтересах неповнолітніх дітей було прийнято рішення про закріплення за ними житлової площі до досягнення ними повноліття та доручено КП ЖЕК №2 прийняти міри щодо збереження житла до досягнення дітьми повноліття. 29 грудня 2004 року виконавчим комітетом Дубенської міської ради було прийнято рішення №909, яким внесено зміни до п. 2 рішення №133 від 21 лютого 2002 року та надано дозвіл КП ЖЕК №2 на укладення договору оренди житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 до досягнення неповнолітнім ОСОБА_4 повноліття. 04 липня 2006 року між КП ЖЕК №2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди житлового приміщення ( АДРЕСА_1) за №1, підставою укладення даного договору згідно п.1 є рішення №909 від 29 грудня 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., на момент прийняття рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради за №909 від 29 грудня 2004 року була неповнолітня, проте згідно внесених змін, житлову площу за адресою АДРЕСА_1  закріплено лише за ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття. Таким чином позбавивши позивачку права користування вказаною житловою площею. У відповідності до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. За змістом ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Разом з тим, ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишились без батьківського піклування, мають право на особистий захист і допомогу з боку держави. Частиною 3 ст. 25 цього Закону передбачено, що у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім»ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім»ї незалежно від того, чи проживали у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім»ї. Жиле приміщення, яке зберігається за дітьми, може бути передано в оренду іншим громадянам на строк до повернення дітей із зазначених закладів, від опікунів чи піклувальників, з прийомної сім»ї чи дитячого будинку сімейного типу.  

Суд приходить до висновку, з урахуванням вищевикладеного, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради прийнято з порушенням діючого законодавства, а саме : ст. 9, ст. 72  ЖК України, ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» та за таких умов підлягає до скасування.

Суд розцінює критично посилання представника виконавчого комітету Дубенської міської ради, на ті обставини, що спірна житлова площа була в занедбаному стані з вини ОСОБА_2, яка тривалий час там не проживала, що і стало підставою укладення договору оренди з ОСОБА_3 Згідно пояснень позивачки, закінчивши Вербську школу-інтернат в 2003 році, вона повернулась проживати в квартиру АДРЕСА_1, проте вказана квартира дійсно була в занедбаному стані та потребувала капітального ремонту, що унеможливило приживання за даною адресою.

Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за місцем знаходження житла дітей несуть відповідальність за збереження зазначеного у частині першій цієї статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, в судовому засіданні встановлено, що позивачка дійсно тривалий час була позбавлена права користуватись житловим приміщенням, проте суд вважає що сума відшкодування моральної шкоди є завищеною, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.  

    Керуючись : ст.ст. 3, 6, 57, 60, 212, 214, 215 ЦПК України,  ст. 9,  ст. 72 ЖК України, ч. 2 ст. 32  Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»,  ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» суд,

Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_2 до виконавчого комітету   Дубенської міської ради, ОСОБА_3, КП ЖЕК №2  про  визнання права користування житловим приміщенням та виселення з нього,   стягнення моральної шкоди – задоволити частково.

Скасувати рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради №909 від 29.12.2004 року про внесення змін до рішення №133 від 21.02.2002 року «Про закріплення житлової площі за адресою АДРЕСА_1 за неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.».

Зобов»язати виконком Дубенської міської ради виконати своє рішення №133 від 21.02.2002 року про закріплення за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1.

Зобов»язати КП ЖЕК №2 розірвати договір оренди на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 та виселити її з даного приміщення.  

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням, яке знаходиться в  АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з Дубенської міської ради та КП ЖЕК №2  на користь ОСОБА_2  моральну шкоду в розмірі 1000 (тисяча) гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                                              Суддя :