Справа № 2-а-723/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( в письмовому провадженні)
21 грудня 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
Суддя: Ходак С.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги ,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка посилається на те, що вона відповідно до ст. 1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але за період 2006-2007 років така допомога, у відповідності до чинного законодавства позивачці не виплачувалась, а у 2008 – 2010 роках виплачувалась у неповному обсязі.
Так Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", і "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялась.
Позивачка вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відтак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 та від 22 травня 2008 року за №10 –рп/2008 у справі 28/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними, норми Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", і "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими було зупинено дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно із ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка просить стягнути на її користь суми невиплаченої державної допомоги з врахування того розміру, що виплатили і з врахуванням того розміру, що мав виплачуватись, тобто різницю, що становить за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2010 року.
Крім того просить поновити їй річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України. Обґрунтовує своє прохання тим, що її права було обмежено шляхом прийняття неконституційних положень Законів України. Про належні їй виплати як дитині війни її повідомлено не було, тому факт порушення її прав став їй відомий лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року. Справу просить розглянути за її відсутності.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, та не заперечуючи того, що позивачка є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі, відповідач обґрунтовує заперечення наступним.
Ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результати виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак порядок впровадження ст.6 названого Закону Кабінетом Міністрів України ні в 2006 році ні в 2007 році визначено не було. Відповідач зазначає що ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ст.7 Закону "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Але ні в 2006 році ні в 2007 році відповідних коштів державних бюджетом не було передбачено. Заперечує відповідач і проти поновлення процесуального строку звернення до суду. Вказує, що посилання позивачки на неповідомлення її про існування Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відновлення строку для звернення до суду, оскільки закон публікувався, що є необхідною умовою набрання ним чинності. З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Позивачка в судове засідання не з"явилась, але подала до суду письмове клопотання, щоб справа була розглянута за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання теж не з'явився, подавши заяву про розгляд справи в письмовому проваджені.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого висновку. Положення щодо реалізації конституційного права громадян, що набули статусу дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Так ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Сторонами не оспорюється, що позивачка має статус дитини війни. А отже у позивачки є право на призначення їй державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Але суд звертає увагу на слідуючі обставини. Щодо виплат за 2006 рік, то такі виплати підвищення до пенсії могли бути впроваджені за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, як це вказано в ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" у редакції , викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік від 19.01.2006 р.
Однак такі обставини, що обумовлювали проведення виплат не настали, а тому і виплати не можуть бути проведені.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році то п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік. Проте рішенням Конституційного Суду України №6 рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст.111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з наведеного в період часу з 1 січня до 9 липня 2007 року норма щодо державної соціальної підтримки, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не діяла, оскільки була зупинена. З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня і до 31 липня 2007 року ця норма діяла, а отже позивачка мала право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Така ж ситуація з дією ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2008 році. Так Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року дію ст. 6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни" було знову зупинено. Але рішенням Конституційного Суду України у справі №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року знову визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже знову зважаючи на положення ч. 2 ст. 152 Конституції України позивачка має право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з часу визнання неконституційною норми про зупинення дії цієї статті, тобто з 22 травня 2008 року.
Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено, тому здійснення перерахунку з 2009 року по 2010 рік підлягає до задоволення.
Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни не можуть бути прийняті судом. Так відповідно до підпункту 7 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати) відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не діяв відповідно до чинного законодавства і не нараховував позивачу належну їй доплату до пенсії як дитині війни, у зв’язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.
Разом з тим суд не може перебирати на себе повноважень та функцій інших органів та здійснювати перерахунок пенсії замість Пенсійного фонду, на якого покладені такі обов’язки.
Щодо строків позовної давності, то ч. 2 ст. 99 КАС України передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та свобод.
Позивачка просить поновити строк для звернення, посилаючись на те, що дізналась про порушення своїх прав з масових публікацій в газетах і коментування рішень Конституційного Суду України. Зважаючи на те, що позивачка є людиною похилого віку, на вузьку спеціалізацію питання, та публікації рішень з цього питання суто в спеціалізованій пресі, суд вважає поважною причину пропуску строку звернення до суду і приходить до висновку, що він підлягає поновленню щодо перерахунку підвищення пенсії за 2007 рік.
Керуючись ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги – задоволити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 листопада 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати.
В решті позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський місьрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя :