ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" вересня 2006 р. Справа № 11/158
За позовом Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м. Чернівці
до Телерадіокомпанії “Прем’єр ТВ” м. Чернівці
про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 2103 грн.
Суддя С.М.Гушилик
За участю представників:
Від позивача –Лінецький Р.І. –гол. спеціаліст
Від відповідача –Мироненко Н.О. –гол. бухгалтер
Пунктом 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням об’єктивного складу сторін, предмету спору та місце знаходження відповідача згідно із статтями 12, 15 ГПК України дана справа відноситься до підвідомства господарських судів та підсудна господарському суду Чернівецької області, однак розглядається за правилами КАС України.
СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м.Чернівці звернулось з позовом до Телерадіокомпанії “Прем’єр ТВ” м. Чернівці про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів в сумі 2103 грн., відповідно до звіту “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік”.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2005р., за якими норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004р. № 1773-ІУ (далі –Закон), його не виконано, так як не працевлаштовано жодного інваліда, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 2103 грн. з розрахунку середньорічна заробітна плата одного працюючого.
Відповідач у своєму поясненні на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись при цьому на те, що його підприємство належним чином виконало покладений на нього обов’язок, а саме створило робоче місце для працевлаштування Чижа В.В. інваліда ІІ групи, який був працевлаштований 01 січня 2005 року, про що свідчать наказ про працевлаштування від 31.12.2004 року, табеля про відпрацьовані дні та відомості про нарахування заробітної плати.
Ухвалою від 29.06.2006 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 19.07.2006 р. за участю представників сторін.
Ухвалою від 19.07.2006 року провадження у справі зупинено за клопотанням сторін.
Ухвалою від 13.09.2006 року провадження у справі поновлено.
Заслухавши представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.
Статтею 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов’язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до статті 18 Закону № 875-ХІІ обов’язок щодо працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради народних депутатів, громадські організації інвалідів. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Отже, законодавство України обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів поклало на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Телерадіокомпанією “Прем’єр ТВ” надані докази, що на підприємстві дійсно працював один інвалід Чиж Володимир Володимирович ( що підтверджено копіями: трудової книжки, довідкою про інвалідність, наказом про призначення на посаду, штатним розкладом, табелями обліку робочого часу, відомостями про отримання заробітної плати), який був внесений в звіт форми 10-ПІ, але не врахований позивачем.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що в задоволені позову позивачу слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 71,86,94,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до ч.1 ст.185, ч.1,3,5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першою інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
3. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Гушилик