Справа № 2-649/2010 року

                         Р І Ш Е Н Н Я

                    І М Е Н Е М   УКРАЇНИ

24 грудня 2010 року                                       Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді                                                             Яроша С.О.

при секретарі:                                                                                      Прістенській Н.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ПАТ КБ “Приватбанк”   про захист прав споживача, -

                        В С Т А Н О В И В:

    02.06.2010 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ПАТ КБ “Приватбанк”   про захист прав споживача.

    В позові позивач посилався на те, що 18.12.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір №ZHG0GR00000949, в забезпечення укладеного договору між сторонами було укладено договори іпотеки, страхування майна та особистого страхування, 31.12.2008 року відповідач повідомив його листом про збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки до 26,93 % з 01.02.2009 року, вважає, що розмір відсоткової ставки не може бути збільшений, так як це не відповідає ч.2 ст.1056-1 ЦК України, яка набрала чинності з 09.01.2009 року, відповідачем разом з повідомленням не було направлено до теперішнього часу графіку погашення кредиту з урахуванням збільшеної відсоткової ставки, п.2.3.1 договору передбачено в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки, однак дана умова відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України є нікчемною, підпунктами “а”, “б”, “в” п.2.3.3 договору передбачене право відповідача змінювати відсоткову ставку про розірвання договору суперечить п.4 ч.1 ст.21 Закону України “Про захист прав споживачів”, прохає визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року до 26,93 %, визнати недійсною з 09.01.2009 року умови пункту 2.3.3 кредитної угоди № ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки,що дає право банку вчинити дії передбачені підпунктами “а”, “б”, “в” п.2.3.3 цієї угоди, а саме не отримання від позичальника згоди на міну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки.

    18.06.2010 року відповідач надав суду заперечення, в яких посилався на те, що  відповідно до п.2.3.1 укладеного між сторонами договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки у випадку при зміні кон`юктури ринку грошового ресурсу України, зміні розміру відрахувань у страховий фонд, в період з 02.04.2008 року 25.12.2008 року  відбулося здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та кредитами, відповідно до п.3.5 Правил надання банками україни інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2005 року, банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, зміна відсоткової ставки мала місце до заборони її законом, а закон не має зворотньої дії у часі, а тому зміни відбулися до введення в дію ст.1056-1 ЦК України, в листі надісланому позивачу про те,що в разі незгоди останній мав звернутися до відділення банку та погасити заборгованість за договором, однак той своєю мовчазною згодою погодився на зміну відсоткової ставки, прохає в задоволенні позову відмовити.

    У судовому засіданні позивач позов підтримав, суду пояснивши, що підстави обгрунтування його позову викладені в позовній заяві, що після отримання листа про підвищення процентної ставки він сплачував підвищені проценти, так як й у нього не було вибору, сплачує їх і по сьогоднішній день, прохає визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року до 26,93 %, визнати недійсною з 09.01.2009 року умови пункту 2.3.3 кредитної угоди № ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року щодо такої події як ненадання позичальником згоди на зміну відсоткової ставки, що дає право банку вчинити дії, передбачені підпунктами “а”, “б”, “в” п.2.3.3 цієї угоди, а саме не отримання від позичальника згоди на міну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової

                        2.

ставки.

    У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснивши, що  відповідно до п.2.3.1 укладеного між сторонами договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки у випадку при зміні кон`юнктури ринку грошового ресурсу України, зміні розміру відрахувань у страховий фонд, в період з 02.04.2008 року 25.12.2008 року  відбулося здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та кредитами, відповідно до п.3.5 Правил надання банками україни інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2005 року, банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, зміна відсоткової ставки мала місце до заборони її законом, а закон не має зворотньої дії у часі, а тому зміни відбулися до введення в дію ст.1056-1 ЦК України, в листі надісланому позивачу про те,що в разі незгоди останній мав звернутися до відділення банку та погасити заборгованість за договором, однак той своєю мовчазною згодою погодився на зміну відсоткової ставки, прохає в задоволенні позову відмовити.

    Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об'єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

    18.12.2006 року між сторонами укладено кредитний договір №ZHG0GR00000949, відповідно  до п.2.3.1. якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий фонд, або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Відповідно до п.2.3.3. Договору  при виникненні кожного з наступних подій: відмови позичальника в оформленні  якого-небудь з договорів, договорів застави, іпотеки, поруки, догорів страхування згідно п.2.2.7 даного договору, порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, у тому числі порушенні цільового використання, порушення заставодавцем зобов`язань по договорах та інше, банк, на власний розсуд, має  право: а). зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, б). розірвати договір в судовому порядку, в). згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення.

    31.12.2008 року розпорядженням відповідача змінено відсоткову ставку при погашенні за кредитом до 01.02.3009 року  до 30 відсотків від заборгованості по тілу кредита.

    В перших числах грудня 2008 року позивач отримав письмове повідомлення про збільшення процентної ставки  до 26,93 %  з 01.02.2009 року.

     В період з 01.02.2009 року по день розгляду справи судом позивач сплачує збільшену  процентну ставку по кредиту, що підтверджується поясненнями сторін та  випискою з рахунку позивача.

    Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходить з наступного:

Між сторонами склалися правовідносини по договору позики, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року, укладеного між сторонами.

      Судом встановлено, що відповідач в зв`язку з настанням зміни кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору відповідно до прийнятого в установленому ст.92 ЦК України розпорядження та на підставі п.2.3.1. кредитного договору №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 в односторонньому порядку  збільшив процентну ставку позивачу по кредитному договору №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року з 01.02.2009 року до 26,93 %, повідомивши листом позивача.

    Позивач, отримавши листа, сплачує з 01.02.2009 року по день розгляду справи збільшену процентну ставку.

    10.01.2009 року вступила в законну силу ч.2 ст.1056-1 ЦК України, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку та ч.4 ст.1061 ЦК України, відповідно до якої умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

    Відповідно до ч.2,3  ст.205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує волю до настання відповідних правових наслідків, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

    Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у

                        3.

межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

    Таким чином суд доходить висновку, що дії відповідача при виконанні умов кредитного договору відповідають умовам останнього і діючому законодавству, так як процентна ставка була збільшена у встановленому законом і договором порядку до вступу в законну силу змін до цивільного законодавства, позивач дав свою мовчазну згоду на пропозицію про збільшення процентної ставки по договору, що підтверджується його добровільною сплатою збільшеної процентної ставки.

    Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання п.2.3.3 договору недійсним з 09.01.2009 року  суд виходить з того, що цей пункт договору не суперечить вимогам діючого законодавства, в тому числі і ст.ст.1056-1,1061 ЦК України.

    А тому позов не підлягає задоволенню, як такий, що не підтверджений встановленими обставинами та наданими доказами.

    Керуючись ст.ст.8-11,88,212-215,218 ЦПК України, ч.2.3 ст.205 ч.2 ст.642,1056-1,1061 ЦК України, ст.21,22 Закону України “Про захист прав споживачів”, п.2.3.1,2.3.3 кредитного договору №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року, суд -

                          ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1  до ПАТ КБ “Приватбанк”   про захист прав споживача залишити без задоволення.

    З рішенням в повному обсязі сторони мають право ознайомитися 28 грудня 2010 року.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання  апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: