Справа № 2-453/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого  судді                -                                                Буран О.М.

при секретарі                          -                                                Татар Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області про визнання права власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, про виселення, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності та визнання договору дарування недійсним, суд

ВСТАНОВИВ:

        Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області про визнання права власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, про виселення. Неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги вони просять визнати недійсним договір дарування 12\100 частин домоволодіння у м. Одесі по АДРЕСА_1 що укладений 01.02.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Рюміною О.О., визнати недійсним договір дарування 12\100 частин домоволодіння у м. Одесі по АДРЕСА_1 що укладений 13.10.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Рюміною О.О. Також позивачі просять усунути їм перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області з реєстраційного та виселення відповідачів.

    ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності та визнання договору дарування недійсним.

        Свої вимоги позивачі за первинним позовом обґрунтовують тим, що вони є співвласниками 12\100 частин домоволодіння у м. Одесі по АДРЕСА_1. А відповідачка ОСОБА_3, порушуючи їх право на власність, незаконно перепродала спірну частину домоволодіння своїм родичам. Позивачі просять їх вимоги задовольнити.

    Позивачі за первинним позовом, та їх представник у судове засідання з*явилися, свої вимоги підтримали, просили задовольнити. Вимоги ОСОБА_3 не визнали, просили у позові відмовити.

    Відповідачі у судове засідання з*явилися, позов не визнали. Свої вимоги підтримали, просили задовольнити.

    Представник ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області у судове засідання з’явився, просив вирішити справу згідно чинного законодавства.

        Заслухавши пояснення позивачів, відповідачів, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню, а у зустрічному   позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі – продажу дійсним, визнання права власності та визнання договору дарування недійсним – суд відмовляє.

        Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

        Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті її матері, належить 87\100 частин домоволодіння за адресою: м. Одеса, АДРЕСА_1. Свідоцтво видане Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 19.08.2002 року.

    28 грудня 2002 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 12\100 частин спірного домоволодіння. Угода була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кучерук С.М. Таким чином, позивачі стали співвласниками вказаної частини домоволодіння з визначенням ідеальних долей кожного.

    Як стало відомо суду, у 2000 році відповідачі, за первинним позовом, без згоди власників будинку, вселилися як піднаймачі та мешкають в спірній частині домоволодіння, чим перешкоджають власникам у користуванні і розпорядженні майном. На вимогу звільнити добровільно займану площу відмовились, мотивучи тим, що вони з матір*ю позивачки збиралися укласти договір купівлі-продажу займаної частини будинку. У якості забезпечення договірних зобов*язань ОСОБА_3 передала ОСОБА_13 задаток у розмірі 1000 доларів США і на підставі цього родина ОСОБА_3 вселилася у вказаний будинок. Але оформити договір нотаріально сторони так і не змогли, у ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_13 померла.

    25 лютого 2005 року рішенням, яке не набуло законної сили, за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірне майно. Рішення незаконно було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН».

    Судом було з*ясовано, що на підставі даного рішення громадянка ОСОБА_3, 1 лютого 2006 року подарувала спірних 12\100 частин домоволодіння своїй дочці – ОСОБА_7 Угода посвідчена приватним нотаріусом Рюміною О.О. (а. с….).

    Під час слухання справи, стало відомо, що ОСОБА_7, у свою чергу, 13 жовтня 2006 року подарувала 12\100 частин домоволодіння своєму братові ОСОБА_6 Угода посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О.

    Суд вважає, що останні вищевказані договори дарування підлягають визнанню недійсними за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності угоди є недодержання в момент її здійснення стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст угоди не може протиріч ати актам цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, тільки власнику належить право володіння, користування, розпорядження своїм майном. Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначити фактичну і юридичну долю майна. Юридична доля майна може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не мали право розпорядження спірною частиною домоволодіння, так як на момент укладення відповідних угод дарування не були її власниками, отже зміст цих угод протирічить нормам ЦК України і тому їх належить визнати недійсними.

У судовому засіданні були заслухані свідки: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, вони підтвердили обставини, на які посилаються позивачі у своєму позові.

У судовому засіданні були також заслухані свідки: ОСОБА_17, ОСОБА_18, та ОСОБА_19, які посилалися на припущення. Вони виразилися в тому, що їм було відомо, але жодним чином свідки не доводять підтвердження підстав укладання вище вказаних угод. Тому суд критично відноситься до їх пояснень та не може взяти їх до уваги.

        У судовому засіданні було з’ясовано, що по сьогоднішній день відповідачі зареєстровані та мешкають за даною адресою. Реєстрація відповідачів за спірною адресою є умовою яка перешкоджає при укладанні цивільно-правових договорів, незаконно обмежує  право власника в повному обсязі.

          Вирішити це питання в несудовому порядку позивачі не маю можливості, тому що відповідач самостійно не приймає ніяких дій щодо зняття з реєстрації.

Статтями 386, 391 ЦК України передбачено право власника захистити своє право на  усунення  перешкод у здійсненні  ним права  користування  та  розпорядження  своїм  майном.

Існування будь-якої  домовленості  стосовно користування  житлової площі між сторонами судом не встановлено.  

    Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У відповідності до вимог ст. 109 ЖК України виселеня осіб з житлового приміщення може здійснюватися у судовому порядку.

У відповідності до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд вважає, що відповідачі самоправно займаючи належне позивачам житлове приміщення, не реагуючи на їх прохання та не виселяючись з їх домоволодіння чинять позивачам перешкоди в користуванні майном, обмежують їх у здійсненні права власності, а відтак і порушують вимоги чинного законодавства і тому підлягають виселенню у судовому порядку.

Відповідно до ст 60 ЦПК України, суд відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні її зустрічного позову.

На підставі викладеного та  керуючись ст. ст. 3, 4, 60, 213, 215 ЦПК України, ст..109, ч.3 ст.116 ЖК України,  ч.1ст.203, ч.1ст.215, ч.1ст.317, 386, 391ЦК України, суд  

                                                                          ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ВГІРФО Малиновського РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області про визнання права власності, про усунення перешкод у здійсненні права власності, про виселення - задовольнити .

        Визнати недійсним договір дарування 12\100 частин домоволодіння у м. Одесі по АДРЕСА_1 що укладений 01.02.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Рюміною О.О.

Визнати недійсним договір дарування 12\100 частин домоволодіння у м. Одесі по АДРЕСА_1 що укладений 13.10.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посвідчений приватним нотаріусом Рюміною О.О.

Усунути ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права власності шляхом зняття Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Виселити з будинку АДРЕСА_1 у м. Одесі ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.  

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

        Суддя:                                                                                                      О.М. Буран