Справа № 2-5641/2010 р.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., при секретарі Польській В.О., за участі представника прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Національний клуб Запорозька січ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Національний клуб Запорозька січ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, вказавши на те, що постановою бюро Запорізького обкому ЛКСМУ України (МДС) №Б-15/22 від 13.03.1991 р. «Про заснування Запорізького регіонального молодіжного комплексу «Славутич» та наказу №5 від 13.03.1991 р. Запорізької зональної комсомольської школи «Про затвердження Запорізького регіонального молодіжного комплексу «Славутич» створено Запорізький регіональний комплекс «Славутич» (далі – ЗРМК «Славутич»). Постановою бюро Запорізького обкому ЛКСМУ (МДС) від 13.03.1991 р. місцем знаходження ЗРМК «Славутич» встановлено м. Запоріжжя, острів Хортиця, приміщення Запорізької зональної комсомольської школи (ЗЗКШ) з правом користування земельною ділянкою, виділеною Запорізькому ЛКСМУ України рішенням виконкому Запорізької обласної Ради народних депутатів трудящих №564 від 25.02.1968 року. ЗРМК «Славутич» визнано правонаступником майна, прав та обов’язків ЗЗКШ. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів №177/13 від 18.04.1991 року ЗРМК «Славутич» зареєстровано як підприємство на майні Запорізького обласного комітету ЛКСМ України. Рішенням зборів трудового колективу ЗРМК «Славутич» (протокол №1 від 26.04.1995 р.) постановлено реорганізувати ЗРМК «Славутич» в ЗАТ «Славутич-А». 12.07.1995 р. розпорядженням голови Запорізької міської ради народних депутатів від № 1318 здійснена державна реєстрація ЗАТ «Славутич-А», яке стало правонаступником всіх прав та обов’язків ЗРМК «Славутич». 27.04.2000 р. виконавчим комітетом Запорізького міськвиконкому прийнято рішення № 159/16, на підставі якого ЗАТ «Славутич-А» отримало свідоцтво № 1025 про право власності на нежитлову будівлю під літерами А-1, А-3 – бази відпочинку, нежитловою площею 4152,2 кв.м., літерою «Б» - трансформаторну підстанцію; «В». «Е» - намет, «Г» - гараж, «І», «ІІ» - замощення, № 1 – протипожежний басейн, №№2,4 – паркан, №3 – водовідвідний лоток, «Ж» - недобудований склад, «с.м.я.» - оглядову яму, розташовані на земельній ділянці площею 27 858 кв. м., за адресою: 69017, АДРЕСА_1, 36. 22.04.2002 р. вищезазначене майно було відчужено ЗАТ «Славутич-А» на користь ТОВ «Хортиця-Тур» відповідно до договору купівлі-продажу, який був нотаріально посвідчений та зареєстроване за останнім право власності. 15.10.2007 р. між ТОВ «Хортиця-Тур» та відповідачем-8 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу майна, на підставі якого відповідач-8 придбав це майно на праві власності. 22.10.2009 р. між відповідачем-8 та відповідачами-1-7 був укладений договір купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна, який позивач просить визнати в позові недійсним. На даний час об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за відповідачами в ОП «ЗМБТІ».Постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 р. №506-ІІ встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України» від 10.09.1991 року №1540-ХІІ встановлено, що майно підприємств установ і організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування є державною власністю України. З дня прийняття постанови Верховної Ради України від 20.12.1991 року №2005-ХІІ (Постанова №2005-ХІІ) про введення в дію Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність» згідно ст.1 якого майно партійних комітетів Компартії України обертаються на загальнодержавну (республіканську) власність і власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність). Пунктом 3 Постанови ВЛСМ (МДС) заборонено відчуження на користь інших юридичних осіб або громадян майна, яке належало ВЛКСМ, ЛКСМ (МДС) і перейшло спілці молодіжних організацій України як правонаступнику до завершення роботи Тимчасової комісії Верховної Ради України у питані націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ, пов’язаних з власністю на майно ВЛКСМ, ЛКСМУ та їх правонаступників. Державну політику у сфері приватизації державного майна та орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, згідно зі ст.1 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 року, здійснює фонд державного майна України. Позивач вважає, що ЗЗКШ, яким на даний час володіють відповідачі-1-7 і яким зараз є об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 є загальнодержавною власністю в особі Фонду державного майна України, оскільки реорганізація ЗРМК «Славутич» у ЗАТ «Славутич-А» не надала підстав для зміни форми власності цьому об’єкту нерухомості, це майно залишається загальнодержавною власністю. ЗАТ «Славутич-А» не мало правових підстав відчужувати цей об’єкт нерухомості на користь ТОВ «Хортиця-Тур», яке в свою чергу не мало законного права відчужувати цей об’єкт відповідачу-8, який в свою чергу не мав права відчужувати його відповідачам-1-7.
Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 від 22.10.2009 року укладений між ТОВ «Національний клуб «Запорозька січ» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, витребувати з чужого незаконного володіння фізичних осіб на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області об»єкт нерухомості – будівлю під літерами А-1, А-3, розташовану за адресою АДРЕСА_1.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав зазначених у позові.
Представник прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя як представник інтересів держави, діючий на підставі ст.45 ЦПК України,вважає, що позов підлягає задоволенню, об»єкт нерухомості, який став предметом договорів купівлі-продажу укладених сторонами є державною власністю та підлягає витребуванню з незаконного чужого володіння.
Представник відповідачів- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 – ОСОБА_8 проти позову заперечував, пояснивши що позивач зобов’язаний довести належними доказами ті обставини, на які він посилається у позові, а саме, довести те, що об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 належав державі, вибув з володіння держави поза її волі, договір купівлі-продажу від 22.10.2009 р. є незаконним, що відповідачі незаконно володіють придбаним об’єктом нерухомості по АДРЕСА_1
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, надавши заперечення та заяву про слухання справи у його відсутність .
Представник відповідача ТОВ «Національний клуб Запорозька січ» - Слятіна Д.О. заперечує проти позову, вважає, що позов подано при відсутності спору, подано з пропуском строку позовної давності, подано від неналежного позивача, без наявних та належних доказів та обґрунтування позовних вимог, між позивачем та відповідачами відсутній спір, оскільки відповідачі ніяких прав та інтересів позивача не порушили. Також представник відповідача вважає, що всі підстави зазначені в позові позивача щодо обґрунтування позовних вимог не мають свого доказу та документального підтвердження, як цього вимагають приписи ст.60 ЦПК України. Щодо об’єкту нерухомості, який був проданий відповідачем-8 за договором купівлі-продажу від 22.10.2009 р. відповідачам-1-7, то цим майном раніше володіли ЗАТ «Славутич-А», ТОВ «Хортиця-Тур», ліквідовані на даний час, об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 на законних підставах відчужувався відповідачам-1-7, державі ніколи не належав, з володіння держави ніколи не вибував, оскільки з 18.04.1991 р. належав га праві власності ЗРМК «Славутич», у зв’язку з чим не мав ніякого відношення до органів КПРС або ВЛКСМ, відповідно до чого на цей об’єкт нерухомості не поширювалось законодавство Української РСР, яке передбачало передачу у загальнодержавну власність майна, що раніше належало органам КПРС або ВЛКСМ. Також не вбачається того, що ЗЗКШ та об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 є одним і тим же нерухомим об’єктом, на чому наполягає в позові позивач, при укладенні договору від 22.10.2009 р. його сторони законодавства не порушували, підстав для визнання цього правочину не дійсним не існує, тому не існує підстав для витребування об’єкту нерухомості на користь держави в особі позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Суд заслухавши доводи сторін, вивчивши і проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши нормативне обґрунтування доводів сторін, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи, 22.10.2009 р. між відповідачем-8 та відповідачами-1-7 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно п.1.1. якого відповідач-8 передав у власність, а відповідачі-1-7 прийняли у власність нежитлову будівлю Літ. А-1, А-2, яка розташована на земельній ділянці 27 858 кв.м. за адресою: 69017, АДРЕСА_1, у відповідних частках, визначених в Таблиці № 1 до цього договору. На зазначеній земельній ділянці розташовані: Літ. А-1, А-3 – будівля бази відпочинку, цегла, загальною площею 5294,0 кв.м., Літ. Б - трансформаторна підстанція, протипожежний басейн №1 замощення 1, відвідний лоток № 3, оглядова яма № 5. Цей договір від 22.10.2009 р. посвідчений приватним нотаріусом Журавльовим Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 1684.
Згідно п.1.3. цього договору права власності на нежитлову будівлю відповідачі-1-7 набувають з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно п.1.1. цього ж договору від 22.10.2009 р., продана відповідачем-8 нежитлова будівля належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Журавльовим Д.В. 15.10.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3435, що підтверджується витягом із реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 16.09.2009 р., номер витягу – 24159764, зареєстрованого в реєстровій книзі № 6 , номер запису 1080. В свою чергу договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 15.10.2007 р. був укладений між ТОВ «Хортиця-Тур» (продавець) та відповідачем-8 (покупець). При продажу за цим договором майна право власності ТОВ «Хортиця-Тур» на нежитлову будівлю Літ. А-1, А-3 підтверджувалось договором купівлі-продажу будівлі від 22.04.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Коноваловою Л.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1015, що підтверджувалось витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого орендним підприємством «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 01.10.2007 р., номер витягу – 16113057, зареєстрованого в реєстровій книзі № 6 , номер запису 1503.
В свою чергу договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.04.2002 р. був укладений між ЗАТ «Славутич-А» (продавець) та ТОВ «Хортиця-Тур» (покупець).При продажу за цим договором майна право власності ЗАТ «Славутич-А» на нежитлову будівлю Літ. А-1, А-3 підтверджувалось свідоцтвом № 1025 про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізького міськвиконкому № 159/16 від 27.04.2000 р.
Рішення виконавчого комітету Запорізького міськвиконкому № 159/16 від 27.04.2000 р., на підставі якого ЗАТ «Славутич-А» отримало свідоцтво № 1025 про право власності на нежитлову будівлю Літ. А-1, А-3, розташовану за адресою: 69017, АДРЕСА_1, в судовому порядку не визнавалось недійсним.
Крім того, ЗАТ «Славутич-А» та ТОВ «Хортиця-Тур» ліквідовані та виключені з ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними довідками обласного статистичного управління Запорізької області, згідно яких ЗАТ «Славутич-А» ліквідовано та виключено із ЄДРПОУ на підставі запису від 18.01.2007 р., № запису 11031170001003833, ТОВ «Хортиця-Тур» ліквідовано та виключено із ЄДРПОУ на підставі запису від 30.01.2009 р., № запису 11031170014014053.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. Згідно ч.2. ст. 328 ЦК України зазначається, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Не випливає із норм законодавства і те, що ЗАТ «Славутич-А» і ТОВ «Хортиця-Тур» неправомірно набули права власності на це майно, що зокрема підтверджується державною реєстрацією ЗАТ «Славутич-А» здійсненою 12.07.1995 р. на підставі розпорядження голови Запорізької міської ради народних депутатів від № 1318, після якої ЗАТ «Славутич-А» стало правонаступником всього майна, що належало ЗРМК «Славутич» і отримання ЗАТ «Славутич-А» свідоцтва № 1025 про право власності на нежитлову будівлю, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізького міськвиконкому № 159/16 від 27.04.2000 р.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ЗАТ «Славутич-А», ТОВ «Хортиця-Тур» та відповідач-8 на незаконних підставах володіли нежитловою будівлею Літ. А-1, А-2, яка розташована за адресою: 69017, АДРЕСА_1 і не мали законного права нею розпоряджатись на власний розсуд, зокрема продавати один одному та відповідачам-1-7.
Частиною 1. ст. 60 ЦПК України зазначається, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторони.
Проаналізувавши доводи та надані докази позивача, зокрема проаналізувавши зміст рішення Ленінської районної ради народних депутатів від 18.04.1991 р. № 117/13, виписки із акту державної прийомки в експлуатацію будівлі, постанови бюро Запорізького обкому ЛКСМУ від 13.03.1991 р. № Б-15/22, проаналізувавши технічний паспорт інші документи на нежитлову будівлю, суд не знаходить підстав достовірно вважати, що в цих документах позивача приміщення ЗЗКШ та нежитлова будівля Літ. А-1, А-2, яка є предметом договору купівлі-продажу від 22.10.2009 р. можуть бути одним і тим же об’єктом нерухомості, оскільки в документах 1991 р. відсутня теперішня адреса об’єкту: 69017, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Будинок відпочинку, 36, є різними розміри площі приміщень, в договорі купівлі-продажу від 22.10.2009 р. загальна площа нерухомого об’єкту зазначена як 5294,0 кв.м., в витягу з акту державного приймання в експлуатацію будівлі, наданого позивачем, житлова плаща зазначена як 813,6 кв.м., а корисна площа зазначена як 902,18 кв.м., що не співпадає за кількістю квадратних метрів.
Більш детальніших документів, будь-яких письмових доказів на підставі яких суд міг би зробити обґрунтований висновок, що ЗЗКШ та нежитлова будівля Літ. А-1, А-2, яка є предметом договору купівлі-продажу від 22.10.2009 р., є одним і тим же об’єктом, суду сторонами не надані.
Таким чином, суд не може обґрунтовано взяти до уваги ті доводи позивача, що ЗЗКШ та нежитлова будівля Літ. А-1, А-2, яка розташована за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Будинок відпочинку, 36. є один і той же спірний об»єкт нерухомості.
Як підтверджується матеріалами справи, ЗРМК «Славутич» набуло статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації на підставі відповідного рішення Ленінської районної ради народних депутатів від 18.04.1991р. за № 117/13.
З цього моменту державної реєстрації ЗРМК «Славутич» в силу ст.ст. 1, 10 Закону Української РСР «Про підприємства в Українській РСР» № 887-ХІІ від 27.03.1991 р. діючого в той час набуло статусу самостійного господарюючого суб’єкту із правами юридичної особи та правом колективної власності на майно, що було передано йому його засновниками.
Враховуючи, що засновниками ЗРМК «Славутич» були Запорізький обком ЛКСМУ та Запорізька зональна комсомольська школа, які й передали приміщення ЗЗКШ до статутного фонду ЗРМК «Славутич», то з 18.04.1991 р. ЗЗКШ вибуло із власності засновників і перейшло до власності ЗРМК «Славутич» самостійної юридичної особи.
Відсутні докази про те, що передача ЗЗКШ до статутного фонду ЗРМК «Славутич» та державна реєстрація ЗРМК «Славутич» були вчинені із порушенням діючого на той час законодавства, судові рішення щодо визнання таких дій незаконними також відсутні.
На момент прийняття Верховною Радою України постанови від 20.12.1991 р. за № 2005-ХІІ і Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС у державну власність», ЗЗКШ вже не знаходилась у власності Запорізького обкому ЛКСМУ та Запорізької зональної комсомольської школи – засновників ЗРМК «Славутич», з урахуванням того, що ці нормативні акти не мають зворотної сили, не вбачається законних підстав вважати, що ЗЗКШ підпало під дію постанови Верховної Ради України від 20.12.1991 р. за № 2005-ХІІ і Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС у державну власність» і зобов’язано було перейти у загальнодержавну власність.
При таких обставинах, неможливо на законних підставах вважати, що ЗЗКШ в 1991 р. потрапило до власності держави як майно ВЛКСМ і вибуло поза волі держави з її власності у зв’язку із передачею ЗЗКШ в квітні 1991 р. у статутний фонд ЗРМК «Славутич».
Подальше перетворення ЗРМК «Славутич» в ЗАТ «Славутич-А» та державна реєстрація цього ЗАТ в 1995 р. також не надає законних і обґрунтованих підстав вважати, що рішення засновників ЗРМК «Славутич» провести реорганізацію підприємства у ЗАТ «Славутич-А» із передачею цьому ЗАТ всіх майнових прав ЗРМК «Славутич» в тому числі прав на ЗЗКШ, є порушенням прав держави на володіння ЗЗКШ із порушенням постанови Верховної Ради України від 20.12.1991 р. за № 2005-ХІІ і Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС у державну власність», оскільки засновники ЗРМК «Славутич» діяли в межах своїх законних повноважень і розпорядились не майном ВЛКСМ, а майном юридичної особи ЗРМК «Славутич».
З огляду на наведене, не знаходить свого підтвердження висновок позивача у позові про те, що об»єкт нерухомості – будівля під літерами А-1,А-3, розташована за адресою:69017,Запорізька обл.,м.Запоріжжя,Будинок відпочинку,36, вибув із володіння держави поза її волею, тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, внаслідок чого не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.15.16 ЦК України, ст.ст.10,11,79, 209,212,214-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ «Національний клуб Запорозька січ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Н.І. Рибалко