Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-12170/2010                                      Головуючий у 1-й інстанції – Циганаш І.А.

Категорія  2                                                        Доповідач в П інстанції – Єгорова С.М.

Р І Ш Е Н Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2010 року     Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                  головуючого судді : Єгорової С.М.

                                суддів :  Дуковського О.Л.,  Савченко С.О.

                                при секретарі : Демешко Л.В.      

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на рішення Ленінського   районного суду  м.Кіровограда   від  8 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Кіровоградського обласного кооперативного об»єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» про зобов»язання вчинити певні дії щодо передачі в комунальну власність гуртожитку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -  

ВСТАНОВИЛА:

    У липні 2009 року ОСОБА_2 звернулася  до суду із позовом до  виконавчого комітету Кіровоградської міської ради  про визнання  рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради  про відмову у приватизації кімнаті АДРЕСА_1  незаконним та  зобов’язання  виконавчого комітету Кіровоградської міської ради  вчинення дій направлених на приватизацію зазначеної кімнати  та оформлення свідоцтва  про право власності на житло.

     Вимоги обґрунтувала тим, що  з травня 1989 року вона проживає  в зазначеній кімнаті  будинку АДРЕСА_1. У жовтні 2008 року  звернулася  до органу приватизації Комунального підприємства „Правник”  щодо оформлення передачі вказаної кімнати в приватну власність,  але  в задоволені її заяви було відмовлено з тих підстав, що кімнати в гуртожитках не підлягають приватизації.

    Вважаючи свої права порушеними , позивачка просила позов задовольнити.

    Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 жовтня 2009 року  до участі в справі в якості співвідповідачів  були залучені обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” та  колективне  підприємство ЖЕК об’єднання   „Кіровоградоблагробуд”.

    У ході розгляду справи позивачка змінила свої позовні вимоги і після їх уточнення  просила зобов’язати  обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” та  колективне  підприємство „Житлово-експлуатаційна контора» обласного кооперативного об’єднання  по агропромисловому будівництву „Кіровоградолбагробуд” передати гуртожиток, розташований за адресою  м. Кіровоград  вул. Гагаріна, 6  до комунальної власності Кіровоградської міської ради та зобов’язати виконком Кіровоградської міської ради  прийняти до комунальної власності Кіровоградської міської ради  вищезазначений гуртожиток. Зазначала, що  кімната  в якій вона проживає, знаходиться у гуртожитку по вул.. Гагаріна, 6 в м. Кіровограді,  будівля якого згідно даних Кіровоградського ООБТІ  зареєстрована за Кіровоградським обласним будівельним трестом (реєстраційне посвідчення  від 25.11.1963 року). Згідно довідки колективного підприємства  ЖЕК обласного кооперативного об’єднання „Кіровоградоблагробуд”  малосімейний гуртожиток по вул.Гагаріна, 6 перебуває  на його балансі з червня 1967 року, балансова вартість будівлі  складає частину уставного фонду підприємства.     У липні 2008 року  мешканці гуртожитку, у тому числі і вона, звернулися до керівника об’єднання „Кіровоградоблагробуд” з заявою про передачу даного гуртожитку до комунальної власності з метою подальшої приватизації їхніх кімнат. В задоволені заяви їм було відмовлено з тих підстав, що гуртожиток потребує капітального ремонту, і підприємством  для цього накопичуються кошти,  після чого  буде розглянуто питання щодо приватизації житла.

            Протягом 2009 року вона неодноразово зверталась з  цього ж питання  до об’єднання „Кіровоградоблагробуд”,  але відповіді не отримала.  Комісією з питань забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків виконкому Кіровоградської міської ради також було відмовлено у вирішенні даного питання з тих підстав, що  дія Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”  поширюється тільки на гуртожитки, які перебувають у комунальній власності, а без згоди власника гуртожитку передача до комунальної власності можлива тільки за рішенням суду.  

 У зв’язку із зазначеним,  на підставі  статті 3, 4, 5  Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” просила  позов задовольнити.

Рішенням  Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08 вересня 2010 року позов задоволено.  Зобов’язано обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” та колективне  підприємство «Житлово-експлуатаційна контора» обласного кооперативного об’єднання  по агропромисловому будівництву „Кіровоградолбагробуд” безоплатно передати  гуртожиток, розташований  за адресою АДРЕСА_1  до комунальної власності Кіровоградської міської ради, а виконавчий комітет Кіровоградської міської ради -  прийняти до комунальної власності  Кіровоградської міської  ради вказаний  гуртожиток.

В апеляційній скарзі  виконавчий комітет Кіровоградської міської ради просить скасувати  рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального  права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог  ОСОБА_2  відмовити в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції  при вирішенні спору  не дав належної оцінки тій обставині ,  що позов не відповідає вимогам ст. 3 ЦПК України, оскільки позивачем  не доведено фактів наявності передумов права на пред’явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред’явлення,  а також помилково визначено  орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким має бути Кіровоградська міська рада,  а не її виконавчий орган – виконавчий комітет, який  не уповноважений самостійно приймати до комунальної власності Кіровоградської міської ради майно,  а при здісненні повноважень визначених законом та з питань здійснення делегованих повноважень є  підконтрольним і підзвітним  Кіровоградській міській раді.  

У судовому засіданні  представники виконкому Кіровоградської міської ради і обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” та  КП ЖЕК об’єднання   „Кіровоградоблагробуд” доводи апеляційної скарги підтримали і просили її задовольнити, а представник позивачки, посилаючись на її безпідставність просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.  

          Перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.  

           Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції  виходив з того, що відповідно до ст.3 Закону України  „Про забезпечення реалізації  житлових прав мешканців гуртожитків” всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону,  підлягають передачі у власність територіальних громад у визначений цим Законом строк; передача гуртожитків  у власність територіальних громад відповідно до цього Закону має бути здійснена протягом трьох років з дня його прийняття;  передача гуртожитків згідно із цим Законом  у власність територіальних громад здійснюється  відповідно до порядку, передбаченого Законом України „Про передачу  об’єктів права державної та комунальної власності”; рішення про передачу  гуртожитків , на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад приймає орган, уповноважений управляти державним майном, інший орган, якому передано у користування  державне майно,  або суд.

          Враховуючи те, що позивачка, яка на законних підставах проживає у гуртожитку, розташованому за адресою вул. Гагаріна, 6 в м. Кіровограді,  неодноразово зверталася до різних установ з приводу приватизації спірної кімнати № 35, але це питання не було розглянуто, суд зробив до висновок,  що права позивачки порушені, а оскільки Кіровоградське обласне кооперативне об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» і КП «ЖЕК»  обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд»  не мають права власності на гуртожиток, і відповідно до Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” їх необхідно зобов”язати безоплатно передати вказаний  гуртожиток, що перебуває у фактичному користуванні, до комунальної власності Кіровоградської міської ради, а Виконавчий комітет  Кіровоградської міської ради прийняти  його до комунальної власності Кіровоградської міської ради.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Положення статті 3 Закону України  „Про забезпечення реалізації  житлових прав мешканців гуртожитків”, що був прийнятий 04.09.2008 р. і набрав чинності з 01.01.2009 р., визначає підходи, з дотриманням яких здійснюється  забезпечення реалізації  конституційного  права  на  житло мешканців  гуртожитків, зокрема і те, що всі гуртожитки,  на  які  поширюється  дія  цього  Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад протягом трьох років з дня його прийняття;
передача гуртожитків у  власність територіальних   громад   здійснюється відповідно   до  порядку, передбаченого  Законом  України  "Про  передачу   об'єктів   права
державної та  комунальної  власності" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів,  з урахуванням особливостей цього Закону.

 Тому, при розгляді даної справи  суду першої інстанції  необхідно було  встановити орган, уповноважений управляти  спірним майном, вирішувати питання про його передачу та прийняття  у  власність територіальної   громади міста,   коло учасників спірних правовідносин, встановити наявність  у  позивачки  суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов,  та відповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права. В порушення вимог процесуального права суд не повно дослідив обставини, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про порушення відповідачами прав позивачки та наявність можливості захисту її прав та інтересів в обраний нею спосіб.

            Судом встановлено, що   на підставі ордеру № 2 від 10.05.1989 року  ОСОБА_2 отримала кімнату АДРЕСА_1 з сім”єю в складі 3 осіб, розмір житлової площі – 18,33 кв.м, де і проживає до цього  часу.

  Положеннями  статті 1  Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”  визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які  є об’єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управлінням з житловим фондом незалежно від форм власності.

 Відповідно до статті 3 цього Закону всі гуртожитки, на які поширюється дія цього  Закону підлягають передачі у власність територіальних громад  протягом  трьох років з дня  прийняття цього Закону.

 Передача гуртожитків   згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом України „Про передачу об’єктів права  державної та комунальної власності” та прийнятих  відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону.

 Відповідно до  ст.. 4 Закону України „Про передачу  об’єктів права державної та комунальної власності” передача об’єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним  майном, самоврядних організацій – щодо об’єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.

Об’єктом передачі згідно з цим  Законом, а саме відповідно до  абзацу шостого частини 1 статті 2 вказаного Закону  є житловий фонд та інші об’єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі незавершені будівництва.

 Ініціатива щодо передачі  об’єктів права державної та комунальної власності  може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким  передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування ( ст. 3 Закону).

Передача об’єктів з державної у комунальну власність  територіальних громад сіл, селищ, міст районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних  сільських, селищних, міських , районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних сіл, селищ, міст – за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом (п.2 ч.1 ст. 4 Закону).

Положеннями ст.14 Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, якою визначено особливості передачі гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, у власність територіальних громад,  визначено, що гуртожитки , не віднесені до державного фонду, у тому числі ті, що перебувають  у власності господарюючих суб’єктів, утворених у результаті корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, а також ті, що знаходяться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних, комунальних  підприємств, установ, організацій (крім тих, що творено органами державної влади, органами місцевого самоврядування для утримання житлового фонду) можуть підлягати передачі у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом.

Рішення  щодо  передачі (або про відмову в передачі) гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації  керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток (частина 2 статті 14 Закону).

Рішення щодо прийняття гуртожитку від приватного чи колективного власника у власність відповідної територіальної громади приймається на сесії тієї місцевої ради, що представляє її інтереси та на території якої розташовано гуртожиток (частина 3 статті 14 Закону).

 Із матеріалів справи вбачається, що  постановою правління Кіровоградського обласного об’єднання „Кіровоградоблагробуд” № 34 від 21 серпня 1996 року  гуртожиток для малосімейних по вул. Гагаріна, 6 в м. Кіровограді , у числі інших трьох гуртожитків,  був переданий в розпорядження і на баланс колективного підприємства ЖЕК об’єднання „Кіровоградоблагробуд”, яке створено згідно наказу по обласному кооперативному об’єднанню „Кіровоградоблагробуд” № 43 від 17 березня 1986 року  і входить до складу цього об’єднання.  

  Відповідно до п.5.3 Статуту КП ЖЕК об’єднання „Кіровоградоблагробуд”, затвердженого постановою правління Кіровоградського обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву  „Кіровоградоблагробуд”  15 серпня 1996 року, зареєстрованого  у визначеному законом порядку 09 вересня 1996 року,  майно, яке належить об’єднанню  „Кіровоградоблагробуд” закріплено за  ЖЕК на правах повного господарчого відання. ЖЕК не має права здійснювати продажу, передачу на баланс  інших підприємств закріпленого за нею майна ( а.с. 142-145).

З урахування наведеного, висновок суду щодо перебування гуртожитку в  користуванні обласного кооперативного об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” та  колективного  підприємство «Житлово-експлуатаційна контора» обласного кооперативного об’єднання  по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд” без підстав, передбачених законом,  та відсутності  їх прав   на володіння цим гуртожитком,  є помилковим .

Зазначене підтверджується і  дослідженим  в порядку ч.2 ст. 303 ЦПК України свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22 вересня 2010 року,  відповідно до якого   власником будівлі гуртожитку  по вул.. Гагаріна,6 м. Кіровограда, загальною площею 1426.45 кв.м., житловою площею 580.8 кв.м., у кімнаті якого проживає позивачка, є Кіровоградське обласне об’єднання по агропромисловому будівництву „Кіровоградоблагробуд”.

Судом  установлено,  що  рішення про передачу  гуртожитку по вул.. Гагаріна, 6 в м. Кіровограді до  комунальної власності у визначеному Законом порядку Кіровоградським обласним об’єднанням не приймалося.

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для передачі вказаного гуртожитку до комунальної власності Кіровоградської міської ради.

Не можна погодитися і з висновком суду щодо покладення    на виконком Кіровоградської міської ради  зобов’язань  щодо  прийняття гуртожитку  АДРЕСА_1 в м. Кіровограді до  комунальної власності  Кіровоградської міської ради.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що відповідно до частини 1  статті 10 Закону України „Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради  є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні  територіальні громади та здійснюють від їх імені  та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до положень статті  26 цього Закону  вирішення питань щодо  надання згоди  на передачу об’єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об’єктів  з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об’єктів державної власності віднесено до виключної компетенції  сільських, селищних, міських  рад,  рішення щодо яких  приймаються  виключно на пленарних засіданнях зазначених рад (пункт 51 частини 1 статті 26 Закону).

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними  і підзвітними  відповідним радам, а з питань здійснення делегованих  їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольними  відповідним органам виконавчої влади.(частини 1, 2 статті  11 Закону).

Відповідно до положень статті 29 цього Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власних самоврядних повноважень) належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громадян.

Із аналізу зазначених положень закону вбачається, що виконавчий комітет міської ради  не наділений власними  самоврядними повноваженнями  щодо прийняття  майна  до комунальної власності  майна.  

Судом також встановлено,  що Кіровоградська  міська рада  питання про придбання  гуртожитку до комунальної власності територіальної громади  не вирішувала, згоди на це не давала, і визначених  законами повноважень щодо вирішення цього питання виконавчому комітету не делегувала.

Відтак, виконавчий комітет Кіровоградської міської ради не є належним відповідачем у справі  і висновок суду щодо покладення на виконавчий комітет Кіровоградської міської ради нього обов’язку прийняття гуртожитку до комунальної власності Кіровоградської міської ради не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття  4 ЦПК).

Заявляючи позов,  позивачка мала на меті  безоплатно шляхом приватизації отримати у власність  кімнату в гуртожитку, в якій вона проживає.

Можливість гарантованого  отримання  житла в гуртожитку  в приватну власність  передбачена Законом України  від 19 червня 1992 року № 24-82Х11 „Про приватизацію державного житлового фонду”.  Положеннями Закону України  „Про забезпечення реалізації  житлових прав мешканців гуртожитків” задекларовані  підходи забезпечення реалізації прав на житло мешканців гуртожитків.

Разом з тим,  чинним законодавством позивачка не наділена правом звернення до суду  з позовом щодо примусової  передачі у власність територіальних громад  гуртожитків.

Відповідно до  пункту 19  частини 1 статті 18 Закону України „Про забезпечення реалізації  житлових прав мешканців гуртожитків”   подача позовів до суду  про примусову передачу  у власність територіальних громад гуртожитків  віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування  і відповідно до частини 2 статті 14 цього Закону  рішення щодо передачі гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає суд  за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток.

Апеляційним судом не встановлено порушення прав позивачки, які підлягають захисту в обраний нею спосіб, проте це не позбавляє його права на  звернення  до суду за захистом своїх прав, пов’язаних з порушенням житлових прав, шляхом оскарження дій чи бездіяльності  органів та посадових осіб, до компетенції яких  законом віднесено вирішення зазначених питань.

    На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність заявлених  ОСОБА_2 позовних вимог щодо зобов»язання безоплатної передачі спірного гуртожитку  та  прийняття його до комунальної власності Кіровоградської міської ради виконавчим органом цієї ради.

    За таких обставин,  рішення  як ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову  у задоволені позову.

     Керуючись ст.303, 307, 309, 314, 316, 319  ЦПК України, колегія суддів

            В И Р І Ш И Л А :

         Апеляційну  скаргу Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задовольнити.

     Рішення Ленінського   районного суду  м.Кіровограда   від  8 вересня 2010 року скасувати.

     Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Кіровоградського обласного кооперативного об»єднання по агропромисловому будівництву «Кіровоградоблагробуд» про зобов»язання вчинити певні дії щодо передачі в комунальну власність гуртожитку АДРЕСА_1

                Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий  суддя :      

Судді :