Справа № 22-12618/2010 Головуючий у 1 Інстанції – Завгородній Є.В.
Категорія 21 Доповідач в П інстанції – Єгорова С.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого: Єгорової С.М.
суддів: Дуковського О.Л., Савченко С.О.
при секретарі: Аліксійчук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє як законний представник в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 04 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2, який діє як законний представник в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діє як законний представник своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування частини будинку, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 4 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні вказаного позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, який діє як законний представник в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Зазначається, що рішення суду є незаконним, оскільки при його ухваленні порушено вимоги норм матеріального і процесуального права, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи. Не враховано, що при укладенні спірного договору дарування частини будинку не було дотримано вимог закону, внаслідок чого порушено права неповнолітнього ОСОБА_3, який є власником частини будинку, яка не виділена в натурі, та користується всім будинком без обмежень. Відчуження частини будинку було здійснене без його згоди як співвласника.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4, який діє як законний представник в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, та ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу і просили ухвалити нове рішення про задоволення позову: визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, від 19.01.2007 р., зареєстрований в реєстрі за №172, пояснення відповідачки ОСОБА_5, яка діє як законний представник своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_6, яка заперечувала проти скарги та вважала рішення законним і обґрунтованим, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За теоретичним визначенням позов – це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги – позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом - відповідач.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
З урахуванням викладеного кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову в процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні, зокрема в зв'язку з тим, що позивач не є стороною договору й безпосередньо його права цією угодою не зачіпаються, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Статтею 9 ЖК України визначено житлові права громадян. Так, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів; забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України; ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 22 жовтня 1993 року після смерті ОСОБА_7 став власником жилового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. 10.07.1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яка діяла в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, було укладено договір, згідно якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар 4/25 частин жилового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. 19.01.2007 року відповідач ОСОБА_4 подарував своїй неповнолітній онуці - ОСОБА_6 6/25 частин вказаного будинку, про що було укладено договір дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка діяла як законний представник обдарованої неповнолітньої ОСОБА_6, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 19.01.2007 р. Право власності на вказану частину будинку за ОСОБА_6 зареєстроване ОКП «Кіровоградське ОБТІ» 20.06.2007 р.
Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з того, що при вчиненні останнього правочину по даруванню 6/25 частин від належної ОСОБА_4 частини будинку не було порушено прав неповнолітнього ОСОБА_3 - власника інших 4/25 частин будинку.
Позивач та його неповнолітній син не є стороною оспорюваного правочину, не мали на момент укладення зазначеного договору та не мають права власності на подаровану частину вказаного будинку.
Не доведено було позивачем і те, що що передбачені ст. 9 ЖК України житлові права його та неповнолітнього сина було порушено вказаним договором дарування частини будинку. Безпідставним є і його посилання на порушення при вчиненні спірного правочину вимог ст..358 ЦК України та ст..12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх доводів і заперечень, правильно визначив правовідносини сторін та, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом було порушено вимоги матеріального та процесуального права.
Керуючись ст..ст.303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє як законний представник в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 04 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий:
Судді: