Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22-12762/2010                                      Головуючий у 1-й інстанції – Брегей  Р.І..

Категорія  46                                                    Доповідач в П інстанції – Єгорова С.М.

Р І Ш Е Н Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року     Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                                  головуючого судді : Єгорової С.М.

                                суддів :  Дуковського О.Л.,  Савченко С.О.

                                при секретарі : Дімановій Т.А.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Компаніївського   районного суду  Кіровоградської області від  14 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_2 про поділ майна, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2003 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 1970 року до 1998 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 За час спільного проживання вони придбали будинок АДРЕСА_2 та автомобіль «Москвич-412».  

Посилаючись на те, що вирішити питання про поділ майна добровільно ОСОБА_3 не бажає, ОСОБА_2 просила визнати за ними право власності на спірний будинок і автомобіль по 1/2 частці за кожним.  

У процесі судового розгляду позивачка уточнила та доповнила позовні вимоги й просила виділити їй 1/2 ідеальну частку в натурі, автомобіль виділити відповідачу зі сплатою грошовою компенсації, а також включити в поділ майна: квартиру АДРЕСА_1, електромотор, диван-ліжко, килим, шафу, відеомагнітофон “Самсунг”, кришталеву вазу, швейну машинку, 5 рушників.  

У листопаді 2005 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, в якому просив визнати за ними право власності на спірний будинок по 1/2 частці за кожним, виділити йому автомобіль, а ОСОБА_2 виділити спальний гарнітур “Ліанка”, меблевий гарнітур, холодильник «Норд», диван, 2 крісла, телевізор “Електрон”,  3 килими, палас і 6 вуликів.  

Справа розглядалася судами неодноразово.  

Останнім рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 8 жовтня  2008 року, позов ОСОБА_2 і зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Залишено у власності ОСОБА_3 1/2 частку будинку АДРЕСА_2 та автомобіль  М-412 і визнано за ним право власності на відеомагнітофон “Самсунг”. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаного будинку, спальний гарнітур “Ліанка”, меблевий гарнітур, диван, 2 крісла, телевізор “Електрон”, 2 килими та палас. Зобов’язано ОСОБА_2 сплатити  ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 700 грн. Відмовлено  ОСОБА_2 у включенні до поділу майна подружжя електромотора, дивана-ліжка, килима, шафи, кришталевої вази, швейної машинки,  5 рушників і квартири АДРЕСА_1. Відмовлено ОСОБА_3 у включенні до поділу майна подружжя холодильника “Норд”, килима та 6 вуликів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.    

 Ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 8 жовтня  2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 В апеляційній скарзі на рішення Компаніївського районного суду від 14 травня 2008 року ОСОБА_2 ставить питання про його скасування та направлення справи на новий розгляд. Посилається на невідповідність висновків суду  обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Вона не згодна з висновками суду щодо виключення із спільного майна подружжя деяких речей та квартири, а також вважає безпідставною відмову у виділенні їй будинку зі сплатою грошової компенсації на користь відповідача за первісним позовом.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.  

Задовольняючи частково позови сторін і зобов’язуючи ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 700 грн., суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 передано у власність рухоме майно загальною вартістю 5 тис. грн., з яких 2 тис. грн. це вартість належної йому 1/2 частки автомобіля, а ОСОБА_2 передано у власність рухоме майно загальною вартістю 3 700 грн.  

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.  

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна подружжя, а загальна вартість спільного сумісного рухомого майна складає 8 700 грн.  

Тобто кожному з подружжя ОСОБА_2 належить по 4 350 грн.  

Суд, виділивши ОСОБА_3 у власність рухоме майно загальною вартістю 5 тис. грн., а ОСОБА_2 – 3 700 грн., безпідставно дійшов висновку про необхідність зобов’язати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 700 грн.  

Відповідно до вимог ст..ст.70, 71 СК України ОСОБА_3 повинен сплатити на користь   ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі  650гривень, що відповідає вартості спільного рухомого майна, виділеного йому в натурі.

В зв»язку з цим в частині визначення способу та порядку поділу майна і покладення обов»язку виплатити компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності на майно саме на ОСОБА_2  рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам, вимогам матеріального права, ухвалене з дотриманням норм процесуального права, тому не підлягає зміні або скасуванню.

 Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2 в   частині поділу квартирі, суд виходив з того, що спірна квартира приватизована ОСОБА_3 та членами його сім»ї ОСОБА_5, ОСОБА_6 і згідно зі свідоцтвом на право власності на житло від 10 грудня 1998 року вказаним особам належить на праві спільної часткової власності, рішення органу приватизації, право встановлювальні документи є чинними, а тому ця квартира не може бути об'єктом поділу як спільне майно подружжя.

           Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм  процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

            Суд правильно зазначив, що не можуть бути вирішені в одному провадженні разом із позовом про поділ майна подружжя вимоги з приводу набуття та здійснення права власності на квартиру, приватизовану на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", яка виходячи зі змісту норм ст. ст. 1, 5 цього Закону та норми ст.69-70 СК України не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

        Доводи апеляційної скарги стосовно не вирішення  питання про припинення права власності ОСОБА_3 на частину спірного  будинку з виплатою нею компенсації не можуть бути взяті до уваги, тому що вони не відповідають позовним вимогам і не були предметом розгляду  в суді першої інстанції.  

            Вирішуючи  питання  про поділ майна,  що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі  неподільних  речей, суди застосував   положення  частин  4,  5  ст.  71  СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової  компенсації. За відсутності  такої  згоди присудження грошової компенсації, суд не залишив спірний будинок к власності ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за відсутністю її  звернення  до суду з таким позовом (ст.  11 ЦК) та не внесення попередньо на депозитний  рахунок  суду
відповідної грошової суми. Тому суд визнав  ідеальні  частки  подружжя  в цьому  майні  без  його  реального  поділу  і  залишив  майно у їх спільній частковій власності.  

  Враховуючи викладене та керуючись ст.303, 307, 309, 314, 316, 319  ЦПК України, колегія суддів

            В И Р І Ш И Л А :

         Апеляційну  скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Рішення Компаніївського   районного суду  Кіровоградської області від  14 травня 2008 року  в частині зобов»язання ОСОБА_2 сплатити компенсацію ОСОБА_3 скасувати.

     Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь   ОСОБА_2 грошову компенсацію 650 (шістсот п»ятдесят) гривень.

     В іншій частині рішення суду залишити без змін.

                Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий  суддя  

Судді :