Справа № 2-10181/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої – судді Пушкарчук В.П.,
при секретарі – Сіньчук Л.О..,
з участю позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася в суд до відповідача з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати зарплати та моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач пояснила, що з 07 квітня 1990 року працювала в ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер». 13.01.2010 року була звільнена з роботи в порядку переведення відповідно до ст. 36 КЗпП України. При звільненні їй не виплатили заробітну плату в розмірі 2554,36 грн.
Вважає дії відповідача незаконними та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2554,36 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 2554,36 грн. та моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
Представник відповідача позов визнала частково. Суду пояснила, що щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2554,36 грн. заперечень не має. Разом з тим ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» не погоджується з відшкодуванням позивачу моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн., оскільки вважає такий розмір її нарахування необґрунтованим та не наданням позивачем доказів, які б обґрунтовували саме такий розмір моральної шкоди. Тому, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер» в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до частково задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі , яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07 квітня 1990 року працювала в ТзОВ «ВКФ «Луцьккондитер», з 07.04.2009 року – оператором потоково-автоматичної лінії. 13.01.2010 року була звільнена з роботи в порядку переведення відповідно до ст. 36 КЗпП України., що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 6-8).
При звільненні їй було нараховано до виплати, але не виплачено кошти в сумі 2554,36 грн.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки відповідача № 435 від 12.11.2010 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 2554,36 грн.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2554,36 грн. підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачем не наведено достатньо доказів, які б стверджували факт заподіяння їй моральної шкоди, а тому суд вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 51,00 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213-215, 218, 226 ЦПК України, ст. ст.. 116, 117 КЗпП України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 2554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири) гривні 36 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. (Реквізити рахунку: Одержувач: м. Луцьк 22050000, Банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, Код ЄДРПОУ: 21741605, Депозитний рахунок № 31216259700002, МФО 803014, призначення платежу – «за ІТЗ розгляду справи Луцьким міськрайонним судом Волинської області»).
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук