Справа № 2- а - 2829

 2010 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2010 року.

    Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Клименка А.М.,

при секретарі – Левшиній І.О.,

за участі позивача – ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:    

Позивач звернувся до суду 23 листопада 2010 року з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дій і просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови йому у здійсненні перерахунку раніше призначеної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати відповідача провести перерахунок йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 2-ї групи інвалідності, основної пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, і стягнути на його користь заборгованість, що виникла, за період з 01 липня 2007 року посилаючись на те, що рішенням МСЕК він визнаний інвалідом 2-ої групи, віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, але встановлена йому державна пенсія та додаткова пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, нараховуються та виплачуються відповідачем у меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

При відкритті провадження по справі ухвалою суду від 26 листопада 2010 року позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01 липня 2007 року до 22 травня 2010 року були залишені без розгляду. Ухвала вступила в законну силу.

В судовому засіданні позивач позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справу в його відсутність, позов не визнав і вказав, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету" встановлено, що розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії, передбаченої цим Законом проводиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Постановою КМУ № 530 від 28 травня 2008 року встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам 3 групи становить 15% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, але не нижче 675 грн. Постановою КМУ № 654 від 16 липня 2008 року цей розмір підвищено до 760 грн.  

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного…

Позивач віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується відповідним висновком МСЕК (а.с. 9) та копіями посвідчень на ім’я позивача НОМЕР_1 (а.с. 7) та НОМЕР_2 (а.с. 8) і не заперечується відповідачем.

22 березня 2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова з заявою про перерахунок пенсії в розмірі, встановленому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 10), на яку отримав відмову (а.с. 13 - 15).

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до вимог ч. З ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VІ прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривня, з 1 липня 709 гривні, з 1 жовтня - 723 гривні.

Пунктом 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Текст ст. 50 закону викладено у такій редакції: "Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Текст ст. 54 закону викладено у такій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином у 2008 році саме з 22 травня – дня прийняття Конституційним судом України рішення № 10-рп/2008 – відповідач повинен був здійснювати нарахування державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції закону до 01 січня 2008 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо нарахування виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсі за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, які не відповідають Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та діючому законодавству.

Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судові витрати по справі суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Відповідно ст. 46 Конституції України, ст. 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.. ст. 2, 3, 6 - 9, 11, 17, 18, 69 - 71, 94, 159, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 - противоправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести виплату недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 23 травня 2010 року.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

    Суддя: