Справа № 2-1930/ 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           22 грудня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд у складі:

головуючого – судді  Міщенко Т.М.

при секретарі –  Раюшкіній І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення,    

в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання ОСОБА_2 виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити належну йому на праві власності квартиру. Стягнути з відповідачки на його користь судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., вказуючи, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Однак до теперішнього часу він не може користуватися належною йому квартирою, в зв’язку з тим, що там мешкає відповідачка, яка відмовляється добровільно залишити належну йому квартиру. Він, як власник квартири не має доступу до квартири. Він зі свого боку неодноразово звертався до відповідачки з проханням звільнити належну йому на праві власності квартиру, однак вона відмовляється це зробити та перешкоджає йому доступ до квартири. Відповідачка своїми неправомірними діями порушує його права, як власника щодо права власності на нерухоме майно.

    Позивач в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що він є власником спірної квартири, але не може нею користуватись в зв’язку з тим, що там мешкає ОСОБА_2 В договорі купівлі-продажу було зазначено, що вона на протязі трьох місяців виселиться з квартири.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позову наполягає.

               Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що вона в липні 2009 року видала чоловіку племінниці довіреність на перепланування квартири. Вона прочитала тільки шапку доручення, в зв’язку з тим, що повністю довіряла ОСОБА_3. Продавати квартиру вона не думала. Про договір купівлі – продажу квартири нічого не знала.

    Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнає та вказує, що відповідачка 25.12.1990 р. на законних підставах була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорту /а.с. 19/. Про те, що вона не є власником квартири їй стало відомо з моменту отримання повістки про виклик до суд. Відчуження квартири вона не провадила, згоди на продаж цієї квартири іншим особам не давала. Вона видавала доручення своєму родичу ОСОБА_3 на оформлення перепланування квартири. Проте їй стало відомо, що після отримання нею судової повістки гр. ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів із зізнанням про вчинення злочину щодо заволодіння та розпорядження її квартирою. Вважає, що законних підстав для задоволення позову не мається.      

            Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, представника КП «ММБТІ», свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 06.09.2009 р./а.с. 6/.

Однак до теперішнього часу позивач не може користуватися належною йому квартирою в зв’язку з тим, що там мешкає відповідачка, яка відмовляється добровільно залишити належну йому квартиру. Відповідачка раніше була власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на  нерухоме майно від 14.07.2009 р. /а.с. 36/. Відповідно до договору купівлі–продажу від 15.07.2009 р. ОСОБА_6 придбала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1  /а.с. 34/.

Позивач, як власник квартири не має доступу до квартири, він зі свого боку неодноразово звертався до відповідачки з проханням звільнити належну йому на праві власності квартиру, однак вона відмовляється це зробити та перешкоджає йому доступ до квартири. Відповідачка своїми неправомірними діями порушує його права, як власника щодо права власності на нерухоме майно.

22.03.2010 р. постановою о/у СУР Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області № 1237 /а.с. 32/ відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2

24.04.2010 р. постановою о/у СУР Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 без її відому розпорядився документами на належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 18/. В постанові вказано, що 21.04.2010 р. з Мелітопольської міжрайонної прокуратури в Мелітопольський МВ УМВС надійшла заява з зізнанням від ОСОБА_3, що він, використовуючи доручення, надане йому ОСОБА_2, без її відома продав квартиру за адресою:  АДРЕСА_1.

Згідно довіреності, виданої 15.07.2009 р. ОСОБА_2 довіряє ОСОБА_3 укладати усі цивільно–правові договори відносно розпорядження вищезазначеною нерухомістю, отримати за продану нерухомість гроші, подавати від її імені необхідні заяви, в тому числі заяву стосовно її сімейного стану, підписувати та отримувати необхідні документи та довідки, у тому числі витяг з реєстру права власності на нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації, представляти її інтереси в усіх компетентних установах та організаціях з цього приводу, а також виконувати усі дії та формальності, пов’язані з цією довіреністю, строком на 3 роки /а.с. 39/.

            П редставник КП «ММБТІ» пояснив, що в матеріалах інвентарної справи на квартиру АДРЕСА_1 жодних заяв на перепланування квартири немає, а є заява на купівлю-продаж квартири, робився витяг на продаж квартири.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2009 р. до нього звернувся його знайомий ОСОБА_3 з проханням дати йому в борг 4500 доларів США, в залог надав квартиру. При цьому пояснював, що угода з квартирою робиться з відома її власника. Згодом з метою погашення заборгованості ОСОБА_3 запропонував йому продати квартиру третім особам, на що він погодився.  

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що влітку 2009 р. у нього виникли фінансові труднощі, в зв’язку з чим він звернувся до своєї родички ОСОБА_2 і вмовив її видати на його ім’я доручення на право розпорядження належної їй квартири, мотивуючи це тим, що окаже їй допомогу в питаннях перепланування квартири. Потім він звернувся до свого знайомого ОСОБА_4 з проханням дати йому в борг 4500 доларів США. В заставу він надав квартиру, належну відповідачці. Через деякий час з метою погасити заборгованість він запропонував ОСОБА_4 продати квартиру третім особам. При оформленні купівлі – продажу квартири він казав, що угоди робляться з відома власниці квартири, що підтверджував довіреністю, яку видала йому відповідачка.    

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 15.07.2009 р. до неї звернулася ОСОБА_2 з проханням засвідчити довіреність на ім’я ОСОБА_3 на розпорядження квартирою АДРЕСА_1. В довіреності вказано, що вона довіряє представнику укладати усі цивільно–правові договори відносно розпорядження вищезазначеною нерухомістю, отримати за продану нерухомість гроші, подавати від її імені необхідні заяви, в тому числі заяву стосовно її сімейного стану, підписувати та отримувати необхідні документи та довідки, у тому числі витяг з реєстру права власності на нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації, представляти її інтереси в усіх компетентних установах та організаціях з цього приводу, а також виконувати усі дії та формальності, пов’язані з цією довіреністю. ОСОБА_2 вона роз’яснила правові наслідки видачі доручення. Про скасування цієї довіреності до неї ніхто не звертався.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна  має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову позивача, тому слід зобов’язати ОСОБА_2 виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити її. Також з відповідачки підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем.

        Керуючись ст. ст. 3, 10, 212 ЦПК України, ст. ст.  316, 321, 391  ЦК України, суд

вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з жилого приміщення задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 виселитися з квартири АДРЕСА_1 та звільнити належну ОСОБА_1 на праві власності квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

       На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо

                          Суддя: