Справа № 2а-3994/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07 грудня 2010 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі  головуючого    судді  Турбіної Т.Ф., при секретарі  Кривицькій К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі  адміністративну справу за  позовом  ОСОБА_1  до інспектора  ДПС Смілянської роти ДПС при УДАІ УМВС України в Черкаській області молодшого сержанта міліції Тулумон Дмитра Миколайовича  про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2010 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС Смілянської роти ДПС УДАІ УМВС України в Черкаській області молодшого сержанта міліції Тулумон Д.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення серія СА №199924 від 01.10.2010р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за порушення п. 12.4  Правил дорожнього руху (далі – ПДР).  Вважає дану постанову незаконною, такою, що винесена з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи обґрунтовує тим, що  він  01.10.2010 року керував власним автомобілем   Дайхатсу Теріос, д.н. НОМЕР_3, по  автодорозі  Київ-Знам’янка і о 07-00 год. був зупинений на 189 км автодороги відповідачем, який пояснив, що в порушення п.12.4 ПДР   він рухався в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год. На підтвердження цього продемонстрував прилад, на екрані якого значилися цифри «82». З протоколу про адміністративне правопорушення з’ясувалося, що  порушення фіксувалося з використанням  вимірювача швидкості «Сокіл».  

Посилаючись на те, що він рухався зі швидкістю біля 70 км/год. і не порушував  ПДР, відповідач всупереч Інструкції по застосуванню приладу під час вимірювання швидкості тримав вимірювальний прилад у руці, доказів на підтвердження того, що цифри на екрані вимірювального приладу є швидкістю руху саме його автомобіля відповідач надати не зміг, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не роз’яснив ст. 63 Конституції України,  права, визначені ст. 268 КУпАП, відмовився внести у протокол у якості свідка дружину, яка перебувала у автомобілі, позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, провадження по справі закрити.  

В судовому засіданні позивач вищезазначені обставини та свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.  

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав заперечення на позов, зазначивши, що  вимоги позивача є необґрунтованими. Посилаючись на те, що вимірювач швидкості «Сокіл» належить до технічного оснащення працівників ДПС, при винесенні постанови ним були з’ясовані всі обставини відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, просить у задоволенні позову відмовити.  С уд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача  за наявними матеріалами.    

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою інспектора   ДПС Смілянської роти ДПС молодшого сержанта міліції Тулумон Д.М., серія СА №199924 від 01.10.2010р.,  за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді  штрафу у розмірі 255 грн.  

Відповідно до п. 12.4 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину передбачена відповідальність у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до якої і був притягнутий позивач.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.  

В протоколі про адміністративне правопорушення серія СА1 №041065  зазначено, що 01.10.2010 року о 7-00 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем Дайхатсу Теріос д.н. НОМЕР_3, рухався на 189 км автодороги Київ-Знам’янка в населеному пункті зі швидкістю 82 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР.

З протоколу вбачається, що порушення було встановлено інспектором ДАІ з використанням  вимірювача швидкості «Сокіл» №0503302.

Між тим, в  протоколі та оскаржуваній постанові не відображено у якому режимі працював прилад «Сокіл», що не дозволяє зробити висновок про правомірність дій відповідача щодо застосування показань такого приладу в якості доказів скоєння правопорушення, оскільки власники (співвласники) транспортних засобів, відповідно до ст.14-1 КУпАП, притягаються до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. Отже, показання технічного приладу можуть бути використані як докази в адміністративний справі, лише за умови того, що такий прилад має працювати в автоматичному режимі.

Всупереч вимогам Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил  норм та стандартів, що стосуються правил забезпечення безпеки дорожнього руху,  відповідачем не  долучено  до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів,  фото-, відео-, або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів.

При фіксуванні даного адміністративного правопорушення пояснення свідків не відбирались. Зі змісту пояснень позивача, зафіксованих у протоколі, вбачається що він «з протоколом не згоден, оскільки рухався зі швидкістю не більше 70 км/год.».  

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).

В порушення вищевказаних вимог закону відповідачем по справі при винесенні постанови не надано належної оцінки поясненням позивача, також  до протоколу не надано показань технічного приладу, яким вимірювалася швидкість автомобіля, його технічні характеристики.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.    

Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України, яка встановлює, що  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.  

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи  бездіяльності   суб'єкта   владних   повноважень   обов'язок  щодо доказування  правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається   на   відповідача,  якщо   він    заперечує    проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову,  відповідач не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача щодо відсутності достатніх доказів допущення ним порушень ПДР.  Суду не було надано матеріали, що були або мали бути взяті до уваги відповідачем при прийнятті рішення в адміністративній справі, не надано документів на підтвердження своєчасного проходження повірки  та державної метрологічної атестації вимірювального приладу «Сокіл» №0503302, в зв’язку з чим суд не в змозі встановити чи були проведені заміри швидкості з дотриманням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

 На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності  обґрунтовані та підлягають задоволенню.    

Вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.3 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів  не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 57, 62, 63 Конституції України, ст..ст. 141, 140, 252, 258, 268, 294  КУпАП, ст.. ст.. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

  Позов ОСОБА_1  до інспектора  ДПС Смілянської роти ДПС молодшого сержанта міліції Тулумон Дмитра Миколайовича  про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову інспектора  ДПС Смілянської роти ДПС молодшого сержанта міліції Тулумон Дмитра Миколайовича серія СА №199924 від 01.10.2010р. про притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122  КУпАП  та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень, визнати незаконною та скасувати.

В іншій частині позову відмовити.   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський  районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.  

Суддя: