Справа №2-2933/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

28 грудня 2010 року                                                            м.Луганськ

Жовтневий райсуд м.Луганська

у складі: головуючого - судді – Васильєвої Н.М.,

при секретарі – Ковалевській А.А.,

за участю адвокатів- ОСОБА_5.,ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луганську цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Малойван Віктор Іванович  про визнання недійсним договору дарування квартири (удаваний правочин), визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку квартири, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачка 23.11.2009р.  звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила, в якому просила суд  визнати удаваним договір дарування квартири №АДРЕСА_2 , укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності за кожним на ? частку квартири. В обґрунтування позову  послалась на те, що квартира фактично була придбана відповідачем за договором купівлі-продажу за спільні сумісні кошти, які залишились від продажу іншої спільної квартири сторін.

Позивачка в судовому засіданні підтримала уточнені  позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що гроші від продажу спільної квартири були витрачені на навчання позивачки, а також на побутові потреби сім’ї, оскільки позивачка не працювала, а він в період з квітня по травень 2004 року був безробітним. Просив застосувати до правовідносин сторін строк позовної давності, надавши суду відповідну заяву про це.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив,  про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений,  запереч проти позову суду не представив.

Третя особа- приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Малойван В.І. в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив,  про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений,  заперечень проти позову суду не представив.

Суд, вислухавши пояснення  учасників процесу,  дослідивши представлені сторонами докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що  позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 05 липня 2003 року зареєстрували шлюб, який був розірваний на підставі рішення Жовтневого  районного суду м.Луганська від 27 серпня 2008 року, що підтверджено представленими суду копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу та копією рішення суду (а.с.6.8).

11 листопада 2003 року за договором дарування відповідач ОСОБА_3 набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Договір укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в письмовій формі та нотаріально посвідчений 11 листопада 2003 року  приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойван В.І. в реєстрі за №10728, що підтверджено копією договору та копією технічного паспорту на квартиру (а.с.27-31). Право власності на квартиру зареєстроване відповідачем у встановленому законом порядку, що підтверджено довідкою ЛМКП «Бюро технічної інвентаризації». (а.с.9)

Відповідно до ст.58 ЦК України в редакції 1963 року,  який був чинним на момент укладання оспорюваного правочину,  недійсною є угода, укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі

Виходячи зі змісту ст. ст.224-227 ЦК України в редакції 1963 року договір купівлі-продажу вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови, зокрема про ціну.

Визнаючи договір дарування квартири удаваним та відповідно дійсним договір купівлі-продажу, суд повинен встановити, чи була між сторонами на час укладення договірних відносин досягнута домовленість щодо істотних умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо ціни договору.

В судовому засіданні не було безспірно встановлено, що сторонами в справі був укладений договір дарування з метою приховання іншого правочину – договору купівлі-продажу. Відповідач ОСОБА_3 зазначену обставину категорично заперечував,  а позивачкою не представлені докази, які б свідчили про те, що, укладаючи договір дарування, сторони мали на меті приховати договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачка не надала суду доказів на підтвердження удаваності оспорюваного нею правочину.

Показання допитаних в судовому засіданні свідків не можуть бути прийняті до уваги як докази удаваності правочину, оскільки всі свідки показали суду, що про особливості укладання договору щодо спірної квартири їм відомо тільки зі слів самих сторін або матері позивачки. Крім того, вказані свідки не підтвердили факту отримання ОСОБА_4 грошей за квартиру.

Свідок ОСОБА_6 показала, що позивачка є її дочкою, а відповідач її колишній зять. Після свадьби сторін батьки на спільні кошти придбали їм квартиру в м.Алчевську. Потім вирішили, що краще буде придбати квартиру в м.Луганську. Квартиру в м.Алчевську продали. Грошей від продажу квартири  не вистачало, і батьки відповідача добавили власні кошти для придбання квартири в м.Луганську. Як покупали квартиру, їй невідомо. Про те, що квартира була начебто подарована вона дізналась після того, як між сторонами стали виникати сварки.

    Свідок ОСОБА_7 показала, що на весіллі сторін їм їх батьки заявили, що дарують їм квартиру. Квартира була придбана в м.Алчевську. Зі слів матері позивачки їй відомо, що батьки відповідача говорили, що для купівлі квартири в м.Луганську не вистачає коштів, необхідно добавити, але в батьків позивачки грошей не було.  

    Свідок ОСОБА_8 показала, що була присутня на весіллі сторін, на якій батьки сторін подарували сторонам квартиру. Їй відомо, що квартира була куплена в м.Алчевську. Зі слів матері позивачки їй відомо, що купили квартиру в м.Луганську.

    Свідок ОСОБА_9 показала, що їй відомо зі слів матері позивачки, що продається квартира сторін в м.Алчевську, а в м.Луганську покупається інша квартира.

    Свідок ОСОБА_10 показала, що зі слів відповідача їй відомо, що він купив квартиру і навіть називав суму, за яку купив квартиру. Також він розповідав, що в них була квартира в м.Алчевську, яку їм купили батьки. А потім вони ту квартиру продали, а в м.Луганську купили, додавши грошових коштів.  Про те, що квартира була подарована, я дізналась після того, як сторони стали розлучатись. Відповідач навіть сказав, що він не дурень, тому й оформив договір дарування.

    Свідок ОСОБА_11 показала, що бувала декілька разів в спірній квартирі. В розмові відповідач їй особисто говорив, що квартиру вони купили за готівку. Після розірвання шлюбу позивачка їй розповідала, що квартира була оформлена договором дарування.

    Свідок ОСОБА_12 показала, що зі слів обох сторін їй відомо, що вони купили квартиру в кредит, а коли сторони розлучались, позивачка розповідала їй про те, що з’ясувалось, що квартира була подарована, а не куплена.

    Представлена позивачкою довідка про заробітну плату відповідача (а.с.10) не може судом прийматись до уваги як доказ витрати спільних сумісних коштів на придбання спірної квартири, оскільки містить в собі відомості про заробітну плату відповідача в квітні-травні 2009 року, тобто не свідчить про його дохід на час укладання оспорюваного правочину.

Доводи позивачки про те, що  відповідач ОСОБА_4 є сторонньою для сторін особою не свідчить про удаваність правочину, оскільки власник має право на власний розсуд розпорядитись належним йому майном.

Доводи позивачки про те, що спірна квартира була придбана за кошти, отримані від продажу їх спільної сумісної з відповідачем квартири в м.Алчевську, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачкою не надано доказів того, що квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу.

Представлена позивачкою довідка КП «Алчевське бюро технічної інвентаризації»  (а.с.26) свідчить лише про те, що в період з 22 серпня по 21 жовтня 2003 року за відповідачем було зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Доказів того, що зазначена квартира була продана та за які кошти, позивачка суду не представила. Крім того, з вказаної довідки вбачається, що реєстрація права власності відповідача на вказану квартиру була припинена в жовтні 2003 року, в той час як право власності на спірну квартиру було набуте ним  в липні 2003 року, тобто до відчуження квартири в м.Алчевську.

    Доводи відповідача про те, що в період, коли була продана квартира в м.Алчевську  вони з позивачкою не працювали, витрачаючи кошти, отримані від продажу квартири в м.Алчевську на навчання позивачки та на власні потреби, позивачкою не спростовані, а напроти підтверджені представленими відповідачем письмовими доказами. З копії трудової книжки відповідача вбачається, що  він був звільнений з роботи 03 червня 2003 року, а з 04 квітня 2003 року йому була призначена виплата соціальної допомоги по безробіттю. 18 грудня 2003 року він працевлаштувався. З довідки Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області (а.с.91) вбачається, що позивачка з дитинства отримувала пенсію у зв’язку з втратою годувальника. Після досягнення нею повноліття виплату пенсії було продовжено у зв’язку з її навчанням. В період 2003-2004 років пенсія позивачки складала 141,90 грн. та 150 грн. З довідки Інституту економіки та менеджменту (а.с.87) вбачається, що позивачка навчалась в ПВНЗ «Вища школа бізнесу» в період з 01 вересня 2002 року по 04 березня 2006 року. З договорів про навчання (а.с.88-90) вбачається, що на навчання позивачки витрачено 6 550 грн. (4000+1800+750).

    За таких обставин суд вважає позов в частині визнання правочину дарування квартири удаваним  та визнання правочину купівлі-продажу квартири дійсним необґрунтованим, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню

    Позов в частині визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя та визнання за позивачкою права власності на ? частку в спільному сумісному майні також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.1 ст24. КпШС України, чинного на момент виникнення права власності на спірну квартиру, м айно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

    Оскільки право власності на спірну квартиру набуте відповідачем ОСОБА_3 в період шлюбу з позивачкою за договором дарування, спірна квартира відповідно до закону не є спільною сумісною власністю подружжя, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на ? частку квартири.

    У зв’язку з відмовою в позові, не підлягають відшкодуванню понесені позивачкою судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.58, 224-227, 243,244, ЦК України (в редакції 1963 року), ст.24 КпШС України (в редакції 1963 року), суд,    -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4  про визнання недійсним (удаваним) договору дарування квартири, визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку квартири.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту його проголошення.

Рішення  може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий  районний суд м.Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: