Справа № 2- 1750/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В.,
при секретарі судового засідання Фінько О.П.,
за участю: позивачки ОСОБА_1,
представника позивачки ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -
ВСТАНОВИВ :
В серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
В позовній заяві зазначено, що 11 вересня 2007 р. ОСОБА_5, який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, уклав з ОСОБА_7 письмовий договір купівлі – продажу квартири. За даним договором ОСОБА_7 придбала у власність квартиру №6 (шість), що знаходиться в АДРЕСА_1.
На виконання договору купівлі - продажу, відповідач ОСОБА_3 взяв у чоловіка покупця, ОСОБА_8, гроші в іноземній валюті в сумі 15 000 (п’ятнадцять тисяч) доларів США, про що написав розписку, але фактично відповідач повинен був отримати кошти лише в розмірі ? частки від проданої квартири.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 безпідставно заволодів коштами від продажу квартири, які повинна була отримати позивачка, як співвласник обумовленої квартири, позивачка ОСОБА_1 просила позов задовольнити, стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_3 56 849 (п’ятдесят шість тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на підстави звернення до суду, викладенні в позовній заяві. Разом з тим, зазначали, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в усній формі була досягнута домовленість, відповідно до якої позивачка позичила відповідачу ОСОБА_3 гроші, в розмірі її частки від продажу квартири. Проте, на теперішній час відповідач гроші не повернув та від свого обов’язку повернути гроші останній ухиляється.
Також, просили вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі до складу яких увійшли : судовий збір в розмірі 554 (п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 76 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., витрати пов’язані з явкою до суду – 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 82 коп., витрати, пов’язані з отриманням довідки про офіційний курс гривні до іноземної валюти в сумі 30 (тридцять) грн. 00 коп.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність. При цьому, відповідач ОСОБА_3 посилався на відсутність будь – яких боргових зобов’язань перед позивачкою ОСОБА_1.
Дослідивши та оцінивши матеріали цивільної справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 11 вересня 2007 р. між ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, інтереси яких представляв ОСОБА_5, та ОСОБА_7 був укладений письмовий договір купівлі – продажу квартири, за яким остання придбала у власність квартиру №АДРЕСА_1. Вказана квартира була спільною частковою власністю продавців, отримана у власність по праву спадкування за законом та по праву реалізації права на приватизацію житла.
Даний д оговір купівлі – продажу квартири між продавцями ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_7 був посвідчений 11 вересня 2007 р. Омельчук І.М., приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області та зареєстрований в реєстрі за №2603.
Відповідно до ст.ст.204,227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
При цьому, чинність обумовленого договору в судовому засіданні сторонами не оспорювалася.
Разом з тим, за своє юридичною природою договір купівлі – продажу є двостороннім (взаємним) правочином, оскільки для виникнення правовідношення купівлі – продажу необхідне волевиявлення однієї особи (продавця) на продаж належного їй майна та волевиявлення іншої особи (покупця) на придбання цього майна за плату.
Досліджений в судовому засіданні зміст договору купівлі – продажу квартири, що посвідчений 11 вересня 2007 р. Омельчук І.М. приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області, свідчить про те, що сторони за угодою домовилися щодо усіх істотних умов договору, за яким продавці передали покупцеві у власність нерухоме майно - вищевказану квартиру, а остання прийняла її та сплатила продавцям визначену договором грошову суму.
При цьому , вказаний договір має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Зокрема, аналізуючи зміст даного правочинну, суд приходить до висновку, що воля продавців при вчиненні даного правочинну була направлена на передачу – шляхом договору купівлі - продажу нерухомого майна, квартири №6 (шість), що знаходиться у місті Вознесенськ Миколаївської області, по вулиці Зіркова, будинок №1-А (один А) на користь покупця, а воля покупця за вказаним договором, була направлена на придбання цього майна за плату.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони за угодою повністю виконали істотні умови договору, за яким продавці передали покупцеві обумовлену квартиру, а покупець передала останнім визначену грошову суму. При цьому, з довіреності від 16 серпня 2007 р., посвідченою Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою та зареєстрованою в реєстрі за №5-931, вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 продавати за ціною та на умовах на його розсуд належну їй ? частку в праві спільної часткової власності на квартиру №6 (шість), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Окрім того, згідно договору, вартість квартири становила 145 000 (сто сорок п’ять тисяч) грн. 00 коп., які продавець та представник ОСОБА_5, який діяв від свого імені та від імені продавців ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, отримав від покупця повністю, до підписання договору.
При цьому, щодо вимог позивачки про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів суд виходить з наступного.
За правилами ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Ст.60 ЦПК України однозначно визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, за правилами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Тобто, вищевказана стаття дає визначення поняття безпідставного набуття, збереження майна і встановлює умови його виникнення.
При цьому, зобов’язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по–третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
Частина 2 ст.1214 ЦК України окремо виділяє випадок, коли об’єктом безпідставно збагачення є грошові кошти, і посилається на ст.536 ЦК, оскільки ця стаття регулює наслідки безпідставного набуття або збереження грошових коштів за рахунок іншої особи.
Разом з тим, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не скористались своїм правом та не довели в судовому засіданні обставини (умови) за яких мало б місце виникнення зобов’язання з безпідставного придбання майна.
До того ж, посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що між сторонами по справі фактично виникли правовідносини з договору позики, за якими відповідач не виконав зобов’язання про повернення отриманих у борг грошей, судом також не приймається до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, спростовуються матеріалами справи та до даних правовідносин повинні застосовуються положення щодо договору позики, а ні положення ст.1214 ЦК України .
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають, а відповідно не підлягають задоволенню і вимоги в частині стягнення судових витрат по справі.
Разом з тим, за правилами ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин та з врахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27 квітня 2006 р. №590, підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча п’ятсот) грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст.10,11,60,209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, витрати на правову допомогу в розмірі 1 500 (одна тисяча) п’ятсот грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.В. Серебрякова