справа №1-351/10

В  И  Р  О  К

  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

    28 грудня 2010 року                                              Знам’янський міськрайонний суд

Кіровоградської області в складі :

    головуючого судді                                                                        Проценка О.М.

    при секретарі                                                                                 Тумановій С.В.

    з участю прокурора                                   КлімовБ.В.                           захисника                                         ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, молдованина, громадянина України, освіта неповна середня, працює різноробочим «РосАгро», не одружений, на утриманні осіб не має, раніше не судимий, -

за ч.1 ст.126 КК України,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Малаївці Красноокнянського району Одеської області, українця, громадянина України, проживає АДРЕСА_2, освіта неповна середня, не працює, не одружений, на утриманні осіб не має, раніше не судимий, -

за ч.2 ст.296КК України, –

                                                             В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 скоїв умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 скоїв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене групою осіб, при наступних обставинах.

    25 березня 2010 року, приблизно о 00.30 годині, ОСОБА_2, перебуваючи  у домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване по АДРЕСА_3, в якому проживає ОСОБА_5 та у той момент перебував ОСОБА_6, маючи умисел на спричинення ОСОБА_6 удару, з метою  завдання фізичного болю і реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, завдав один удар ногою ОСОБА_6 в область живота, який не спричинив тілесних ушкоджень.

    ОСОБА_3, 25 березня 2010 року, приблизно о 00.30 год., вступивши у злочинну змову з особою, відносно якої матеріали справи виділені в окреме провадження, маючи умисел на вчинення хуліганства і реалізуючи свій злочинний  умисел, спільно прийшовши  до домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване по АДРЕСА_3, в якому проживає ОСОБА_5, де, спільно зайшовши на територію домоволодіння і вчинюючи грубе порушення громадського порядку, проявляючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, незважаючи на те, що вже нічний час, стуком у двері грубо порушили спокій ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який в той момент перебував  у гостях ОСОБА_5

    У подальшому ОСОБА_3 та особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, у момент, коли ОСОБА_6 відчинив двері будинку, безпричинно з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, з прагненням показати свою зневагу до існуючих правил у суспільстві і самоутвердитись за рахунок приниження іншої особи, почали наносити удари у різні частини тіла ОСОБА_6, внаслідок чого, потерпілому, від сукупно нанесених травматичних впливів було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі та забою грудної клітини, які згідно висновку судово-медичного експерта №70 від 28 серпня 2010 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. А також,  у момент, коли ОСОБА_3 та особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, спричиняли тілесні ушкодження ОСОБА_6, вони, вчинюючи свої хуліганські дії, з винятковим цинізмом, порушуючи встановлені суспільні норми моралі, висловлювалися нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_5, а коли вони хотіли припинити бійку, то особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, відштовхнув її, вона, у свою чергу, не втримавши рівновагу головою розбила скло, після чого ОСОБА_3 та особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження припинили свої хуліганські дії та з місця скоєння злочину зникли..

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України визнав в повному обсягу та пояснив суду, що дійсно, приблизно о 22.00 годині 23 березня 2010 року, біля будинку АДРЕСА_4, між ОСОБА_3 ОСОБА_6 виникла сутичка, в ході якої вони нанесли один одному кілька ударів, сам він, ОСОБА_2, наніс ОСОБА_6 лише один удар ногою в область живота.

    В скоєному щиро кається, просить суд його суворо не карати.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України визнав повністю та пояснив суду, що 25 березня 2010 року, приблизно о 21.00 годині, він, разом зі своїм братом – ОСОБА_7 та ОСОБА_2, після вживання алкоголю в кафе «Корчма» в селі Мошорине, прийшли до будинку в якому проживає ОСОБА_4, що за адресою АДРЕСА_3 де, постукавши в двері вказаного будинку, їм відчинив двері чоловік на ім’я ОСОБА_6, який почав їх ображати нецензурною лайкою, після чого схопив його, ОСОБА_3 за одежу, затяг у веранду будинку, де між ними відбулась боротьба, в ході якої ОСОБА_6 вдарив його в грудну клітину та почав душити. Побачивши все це, ОСОБА_5 почала кричати, на її крик прибіг ОСОБА_8 та декілька раз вдарив ОСОБА_6, під час сутички ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_5, яка в результаті цього розбила скло, після чого, він, ОСОБА_3, зі своїм братом та ОСОБА_2 пішли до дому.

В скоєному щиро кається, просить суд його суворо на карати.

    Крім повного визнання своєї вини, вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсягу пред»явленого обвинувачення встановлена судом і підтверджується поясненнями потерпілих, а також матеріалами кримінальної справи, дослідженими судом в судовому засіданні..

    Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_6 пояснив суду, що ввечері 23 березня 2010 року, він, в стані алкогольного сп’яніння, перебував в будинку ОСОБА_5, що за адресою АДРЕСА_3. Приблизно о півночі, почувши стук у двері, він відчинив двері та побачив трьох чоловіків, двоє з них одразу почали висловлюватись нецензурною лайкою на його адресу, а третій стояв осторонь, спостерігав та не втручався. Між ним та цими двома хлопцями виникла сутичка, в ході якої він отримав удар по обличчю, впав на підлогу і вже не бачив, хто наносив йому удари. Вся ця сутичка відбувалася на протязі 15-20 хвилин, після чого підсудні припинили його побиття і пішли геть.

    Допитана в судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_5 надала суду аналогічні пояснення, що і ОСОБА_6, доповнила, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 спричиняли ОСОБА_3 та ОСОБА_7, підсудний ОСОБА_9, при цьому стояв в стороні і лише один раз несильно вдарив ногою ОСОБА_6

    Вина підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні вищезазначених злочинів підтверджується також матеріалами кримінальної справи, дослідженими судом в судовому засіданні, а саме: заявою ОСОБА_6 (а.с.8), протоколом огляду місця події від 29 березня 2010 року (а.с.11-12), рапортом оперативного працівника Знам»янського МВ (а.с.17), постановою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України (а.с.41), протоколом очної ставки від 15 липня 2010 року (а.с.47,48,53,54), висновком судово-медичного експерта №70 від 26 серпня 2010 року, відповідно до якого, згідно данних судово-медичної документації, у ОСОБА_6були тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, які утворилися від дії тупого предмета, по давності утворення можуть відноситися до терміну, вказаному в постанові і по тяжкості відносяться до категорії легких. Найбільш вірогідне розташування потерпілого та нападника обличчям до обличчя. Утворення вищевказаних тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту виключається (а.с.63-64), постановою про зміну обвинувачення від 11 листопада 2010 року (а.с.   ).

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази по справі, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 винен в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 винен в скоєнні хуліганства, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене групою осіб і органом досудового слідства дії підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КК України та ч.2 ст.296 КК України відповідно кваліфіковані вірно.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудним умисного, закінченого злочину, який закон класифікує як злочин невеликої тяжкості, особу ОСОБА_2, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання  характеризується позитивно.

    До обставин, які пом»якшують покарання ОСОБА_2 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

    Обставини, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлені.

    Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_2, особу підсудного, наявність обставин, які пом»якшують його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без його ізоляції від суспільства, застосувавши до підсудного ОСОБА_2 покарання в виді громадських робіт.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного підсудним умисного, закінченого злочину, який закон класифікує як злочин середньої тяжкості, особу ОСОБА_3, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання  характеризується позитивно.

    До обставин, які пом»якшують покарання ОСОБА_3 суд відносить визнання своєї вини, щире каяття в скоєному.

    Обставини, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлені.

    Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_3, особу підсудного, наявність обставин, які пом»якшують його покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства, застосувавши до підсудного ОСОБА_3 положення ст.75 КК України.

      По справі потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявлено цивільні позови на суму 3000 грн. та 450 грн. відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с.35,39).

Суд, з урахуванням того, що потерпілими доказів понесених ними матеріальних та моральних збитків не надано ні при проведенні досудового слідства, ні в ході судового розгляду справи вважає необхідним вищевказані позови потерпілих залишити без розгляду, роз»яснивши останнім їх право звернутися з цивільним позовом до підсудних в порядку цивільного судочинства.

    Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, –

                                               З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України і призначити покарання в виді 60 годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 – підписка про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України і призначити покарання в виді 2 років позбавлення волі.

    У відповідності зі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3, на період іспитового строку, обов»язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і періодично з»являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 – підписка про невиїзд – залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 3000 грн. залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 450 грн. залишити без розгляду.

    На вирок може бути подано апеляцію протягом 15-ти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

    Суддя Знам'янського міськрайонного суду                                            Проценко О.М.