У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.10.07 Справа №2/162-07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Колодій Н.А. судді Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Соколові А.А.
за участю представників:
позивача:Ніколащенко С.О. – довіреність №420 від 15.09.2005 року;
відповідача: Мітяй М.П. – довіреність №01-8/1443 від 14.08.2007 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. у справі № 2/162-07
за позовом Одеської залізниці, м. Одеса
до відповідача Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон
про стягнення 6 894,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Одеська залізниця (далі-позивач) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» (далі-відповідач) заборгованості за зберігання вантажу в вагонах у листопаді 2006 року в сумі 6 894,72 грн.
Позовні вимоги заявник обґрунтовував тим, що відповідач, в порушення умов договору № 130 про подачу та забирання вагонів (далі - Договір № 130), не виконує зобов'язання з оплати збору за зберігання вантажу у вагонах. Внаслідок чого його заборгованість складає 6 894,72 грн., яка підлягає стягненню на підставі норм ЦК України та ГК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги Одеської залізниці задоволені у повному обсязі. З відповідача на користь позивача стягнуто 6 894,72 грн. основного боргу, 102,00 грн. по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із прийнятим рішення, відповідач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що господарський суд не з’ясував всіх обставин, що мають значення для справи, невірно оцінив докази та застосував, у зв’язку з цим, норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового акту.
Заявник апеляційної скарги вказує, що суд не звернув уваги на відзив відповідача, у якому він зазначає, що договору №130 між сторонами не укладено. Крім того, вважає посилання суду на п.2.3 Тарифного керівництва № 1, як на підставу задоволення позову, безпідставним, оскільки вини відповідача у затримці подачі вагонів під вивантаження не було. Цей факт, на його думку, засвідчується актом загальної форми № 1652 від 30.11.2006р., телеграмою-замовленням № 176 від 23.11.2006р. про подачу вагонів під вивантаження та відсутністю вимоги позивача про додаткову плату за перевезення вантажу.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав. В судовому засіданні, його представник зазначив, що рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №2915 від 30.10.2007р справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Колодій Н.А. (доповідач), суддів: Мірошниченко М.В., Кричмаржевський В.А.
За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового акту в силу наступного.
Відповідно до укладеного між сторонами договору про подачу та забирання вагонів від 20.12.2001р. здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під’їзної колії, яка примикає до станції Херсон-Порт.
В листопаді 2006р. на станцію Херсон-Порт Одеської залізниці на адресу Херсонського річкового порту прибували вагони №71050520, 73922767, 74890757, 70703517 з вантажем – дизпаливо, які простояли на станції в очікуванні подачі під вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження затримки вагонів складено акт загальної форми №1652 від 30.11.2006р., накопичувальну картку №010101 форми ФДУ-92 додаткових зборів.
Пунктом 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Правила зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень), затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №866/5087 (з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що у випадках, коли одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці – з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. №551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999р. за №828/4121 (з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва №1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і не загального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Правила зберігання вантажів та Тарифне керівництво №1 передбачають сплату збору за зберігання вантажів у вагонах, якщо вагони затримані з вини одержувача.
Аналіз обставин справи свідчить про наявність факту простоювання вагонів на шляхах станції.
На думку колегії суддів, господарським судом не дано належної оцінки причини затримки вагонів. Так, зі змісту складеного представниками сторін акту №1652 вбачається, що причиною затримки вагонів з 23.11 з 02 год 50хв. по 29.11 16 год. 00 хв. є неточний розрахунок вантажовідправника, з 29.11 з 16-00 по 30.11 7-30 внаслідок відсутності заявки на подачу вагонів під вивантаження. Представник річкового порту Мітяй М.П. підписав акт зауваживши, що він складений із порушенням ст.122 Статуту Залізниць, а також що та вини порту у затримці подачі вагонів під вивантаження не було (а.с.8).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту обізнаності позивача щодо необхідності підготовки для подачі групи вагонів, що підтверджується телеграмою №175, 23.11.207р. о 05-00 (а.с.36). Того ж дня, телеграмою №176 о 10-30, відповідач просив прийняти та забрати вагони та подати згідно телеграми №175. Тільки 30.11.2007р. об 11-30 станцією Херсон-Порт вагони були подані в порт і вивантажені о 21-15.
Таким чином, висновки господарського суду про визнання часу затримки в акті №1652 із 29.11.2006р. з 16год. до 30.11.2007р. до 07-30хв. внаслідок відсутності заявки порту колегія суддів вважає безпідставним. Вини з боку вантажоодержувача у затримці вагонів немає.
До матеріалів справи, залучено рішення господарського суду Херсонської області №14/273-07 від 11.09.2007р. (суддя Гридасов Ю.В.). Предметом позову у зазначеній справі, було стягнення Одеською залізницею з Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» суми за користування вагонами у грудні 2006р по Акту загальної форми 1652 ( тобто по тому ж акту, що і по даній справі) . Господарським судом було встановлено факт відсутності вини Порту у затримці подачі вагонів, оскільки залізниця не повідомила порт про можливість такої подачі вагонів під вивантаження. Відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Зазначене рішення господарського суду набуло законної сили.
Предметом позову у справі №2/162-07, є стягнення заборгованості за зберігання вантажу в вагонах у листопаді 2006 року в сумі 6 894,72 грн. по Акту загальної форми 1652. Оскільки, факт відсутності вини Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» у затримці вагонів вже встановлено рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 14/273-07, доведення його знову у справі №2/162-07 не вимагається.
Виходячи з викладеного, у позивача не було підстав для нарахування плати за зберігання вантажу у вагонах.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 49, 89, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», м. Херсон задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2007 р. у справі № 2/162-07– скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Стягнути з Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19) на користь Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», (73025, м. Херсон, площа Одеська, 6) 51грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Колодій Н.А.
судді Колодій Н.А.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.