Справа № 2-1609/2010                                                                              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 23 грудня   2010  року   Вознесенський міськрайонний  суд  Миколаївської                                  області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В.,

                   при секретарі судового засідання Фінько О.П.,

                   за участю відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в залі суду  в місті Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу за позовом   Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”   до ОСОБА_1 і ОСОБА_2   про  стягнення  заборгованості за кредитним договором ,  -

ВСТАНОВИВ:

В липні  2010  р.  Публічне акціонерне товариство  „УкрСиббанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2    про  стягнення  заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначено, що 10 липня 2007 р. між Банком та  відповідачкою             ОСОБА_1  був укладений письмовий Договір  про надання  споживчого кредиту  №11178279000, за умовами якого Банк надав  ОСОБА_1  кредит в національній  валюті   в сумі 13 500  (тринадцять  тисяч п’ятсот ) грн. 00 коп.,  в обмін на зобов’язання позичальника вчасно повернути  кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені  графіком  погашення кредиту  згідно до Додатку №1 до договору,  але у будь – якому  випадку не пізніше                    08 липня  2014  р., якщо тільки не застосовується  інший термін  повернення кредиту,  відповідно до умов вказаного договору  та/або згідно  умов   додаткової угоди сторін.

В забезпечення виконання  грошових зобов’язань за вказаним договором  в цей же  день  -                      10 липня  2007 р.,  сторонами договору  було укладено  Договір іпотеки (нерухомого майна), посвідчений Нехимчук К.Б.,  приватним нотаріусом  Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрований  в реєстрі за №520 (п’ятсот двадцять).

Крім того, 10  липня 2007 р. був укладений письмовий  договір поруки   між Банком  та відповідачем  ОСОБА_2, відповідно до якого останній взяв  на себе зобов’язання  перед  кредитором відповідати  по зобов’язанням боржника  - ОСОБА_1, які виникають  з умов  Договору  про надання  споживчого кредиту №11178279000 від  10 липня 2007 р., в повному обсязі цих зобов’язань.                      

Посилаючись на те, що Банк у повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання  відповідно до умов  договору, а відповідачка ОСОБА_1  незважаючи на це,  порушила умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та процентів, в наслідок чого станом на  25 червня  2010 р. утворилась  заборгованість  за кредитним договором  в розмірі           13 922 (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 54 коп., позивач  просив позов задовольнити, стягнути  в солідарному прядку з відповідачів вищевказану суму,  а також  судові витрати по справі, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 139  (сто тридцять дев’ять)   грн. 23 коп. та оплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Відповідачка ОСОБА_1  в судовому засіданні позовні вимоги  визнала, не заперечувала проти їх задоволення. Разом з тим,  при вирішенні справи просила  врахувати погіршення  її фінансового стану.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним  чином, направив на адресу суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність. В попередніх судових засіданнях позов підтримав та просив його задовольнити. При цьому, останній  посилався   на те,  що  відповідачка ОСОБА_1  своєчасно  не виконала  взяті на себе зобов’язання  за  договором кредиту,  який  укладено у письмовій формі, внаслідок чого станом на 25 червня  2010 р. у неї    утворилась заборгованість на загальну суму  13 922 (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 54 коп., з яких:

- 10 849  (десять  тисяч  вісімсот сорок дев’ять) грн. 28 коп. - сума основного боргу;

- 2 487 (дві  тисячі  чотириста вісімдесят сім) грн. 24 коп. – сума несплачених  процентів за договором;

- 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп.  - сума пені за порушення умов договору.

Разом з  тим,  представник позивача  також вказував на те, що  рішенням  Загальних Зборів акціонерів  від 27  жовтня 2009 р.  Акціонерний комерційний інноваційний банк ?крСиббанк” у зв’язку  з приведенням своєї діяльності  у відповідність до норм Закону України  ?ро  акціонерні товариства”  змінив своє  найменування на ПАТ ?крСиббанк”.  

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача просив  стягнути з відповідачів  на користь банку  судові витрати по справі, до складу яких увійшли судовий збір в розмірі                   139  (сто тридцять дев’ять) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.  Ухвалою суду справа розглянута у відсутність представника позивача та відповідача  ОСОБА_1, оскільки в  справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, судом встановлені  наступні факти  та  відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що  відповідно до рішення  Загальних Зборів акціонерів   від                 27 жовтня 2009 р. відбулася зміна найменування юридичної особи Акціонерний  комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк”   на  Публічне акціонерне товариство  „УкрСиббанк” (далі -  ПАТ „УкрСиббанк”).

Згідно Статуту, позивач -  ПАТ „УкрСиббанк”  є юридичною особою,  діє на підставі Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про фінансові послуги  та державне регулювання  ринків  фінансових послуг”,  Закону України „Про акціонерні товариства”, а також Статуту.    

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачкою ОСОБА_1  та Банком                              10 липня 2007 р. був укладений  письмовий Договір про надання споживчого кредиту  №11178279000, за умовами якого Банк надав відповідачці  кредитні  кошти (кредит)  в національній  валюті в сумі  13 500  (тринадцять тисяч п’ятсот)  грн.  00 коп., в порядку та на умовах, визначених  вказаним договором,   зі сплатою процентної ставки у розмірі 17.5% річних,  яка  кожного наступного місця кредитування підлягає перегляду відповідно до умов  вказаного договору, в  обмін на зобов’язання  позичальника повернути кредит у повному обсязі в термін до 08 липня  2014 р.,  якщо тільки не застосовується  інший термін повернення кредиту, відповідно до умов вказаного договору  та/або згідно  умов   додаткової угоди сторін.

Відповідно до ст.ст.204,227 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, чинність  Договору  про надання споживчого кредиту  №11178279000 від                 10 липня 2007 р., в судовому засіданні  сторонами не оспорювалася, а факт  виконання  позивачем   умов кредитного договору  знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами мають місце договірні  відносини,  зокрема, кредитні.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша  фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором  застосовуються положення  щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом  і не випливає із  суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України  позичальник зобов’язаний повернути кредитодавцю  кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

Проте, відповідно до розрахунку, наданого як доказ ПАТ ?крСиббанк”,   відповідачка  ОСОБА_1  взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного  погашення належних за кредитним договором платежів не виконала, в наслідок чого утворилась заборгованість за  вказаним договором, яка станом на 25 червня  2010 р. становить  13 922 (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн. 54 коп.,  у тому числі: 10  849 (десять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн.                    28 коп. - сума основного боргу;  2 487 (дві  тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 24 коп. – сума несплачених  процентів за договором; 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп.  - сума пені за порушення умов договору.

21 травня  2010 р.  боржниці  ОСОБА_1 та поручителю ОСОБА_2   було направлено претензію про дострокове  повернення  кредиту. Але, на письмове  повідомлення позивача про порушення умов  кредитного договору, останні  не відреагували та заборгованість за  кредитним договором  на час розгляду справи в суді  не погасили.

За таких обставин, невиконання умов Договору про надання споживчого кредиту  №11178279000 від 10 липня  2007 р.,  знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, що дає підстави до застосування правових наслідків встановлених договором або законом, відповідно до ст.611 ЦК України.

 Так, згідно Розділу 6  вказаного Кредитного договору,  сторони погодили, що  банк має право  визнати термін повернення  кредиту таким,  що настав, згідно з п.1.2.2 даного договору та вимагати  від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту  разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати.

Окрім того,   за порушення  позичальником  термінів погашення будь – яких своїх грошових зобов’язань,   передбачених договором,  зокрема,  термінів повернення  кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або  комісії  банк має право вимагати від позичальника додатково  сплати банку пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Відповідно до вимог ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Окрім того, за правилами  ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник та  поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки  (ч.2 ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що 10 липня 2007 р. між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений письмовий  договір поруки.  

З тексту договору поруки від 10 липня 2007 р., видно, що  сторони встановили, що у випадку невиконання  відповідачкою ОСОБА_1 зобов’язань  за кредитним договором, остання  та поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п.1.3  письмового договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором  у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма  зобов’язаннями останнього  за основним договором, включаючи  повернення основної суми боргу, сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що між  сторонами  мали місце  договірні правовідносини, які повинні виконуватися  належним чином відповідно до умов договору  та в установлений строк  (ст.ст.526,527,530 ЦК України). Проте, відповідачі  порушили  умови  договору, тому з врахуванням вимог ст.526 ЦК України та  умов Договору   повинні   відповідати за неналежне виконання  взятих на себе зобов’язань.

Разом з тим, що стосується  вимог про стягнення суми пені, то суд виходить з  того,  що   ч.3 ст.551 ЦК України дозволяє зменшити  розмір неустойки  за рішенням суду,  за наявності кількох умов:  а) якщо розмір неустойки  значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов’язання збитків; б) за наявності інших обставин, що мають істотне значення.  

При цьому,  діючим законодавством  передбачено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А її розмір може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.  

Згідно зазначених умов кредитного договору позивачем нарахована відповідачці пеня у розмірі: 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп. за прострочення сплати кредиту та за прострочення сплати відсотків, що   значно менше завданих нею банку збитків.  

Клопотання про зменшення такої пені позивачка не заявляла, а інших обставин, які мають істотне значення для вирішення спору,  судом не встановлено.

Враховуючи, що діючим законодавством  не наводиться  чіткий перелік таких обставин та це питання  повинно вирішуватися  на підставі аналізу конкретної ситуації, тому  суд вважає, що   позовні вимоги в частині  стягнення   пені є  обґрунтованими  та підлягають   задовольнити, а з   відповідачів підлягає стягненню  пеня  в сумі  586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп.     

З матеріалів справи також вбачається, що в якості  забезпечення виконання  грошових зобов’язань за обумовленим  кредитним договором,  10 липня   2007 р.,  сторонами   було укладено  Договір іпотеки (нерухомого майна),   за яким ОСОБА_1  передала Банку в іпотеку належну їй на  підставі договору купівлі – продажу, посвідченого Нехимчук К.Б., приватним нотаріусом  Вознесенського  районного  нотаріального округу Миколаївської області,                         10 липня   2007 р., за  р.№519, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів                              10  липня  2007 р, номер правочину 2205140 та зареєстрованого КП „Вознесенське МБТІ” в Держаному  реєстрі прав на нерухоме майно  10 липня  2007 р., в книзі:2, за р. №440,   квартиру,  загальною площею 70.7 кв.м.,  житловою площею 43.2 кв.м. та знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1.

Згідно  умов  договору  іпотеки, а також  ст.ст.3,33 Закону України ?ро іпотеку”  від                             15 грудня 2005 р. (з послідуючими змінами та доповненнями) в разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до іпотеки, іпотекодержатель   має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не  зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, зокрема шляхом звернення на предмет останньої.  

За таких обставин, суд вважає, що порушення  процедури звернення стягнення на предмет іпотеки це право банку, а не обов’язок, тому з врахуванням вищенаведеного та відповідно до ст.ст.1049,1054 ЦК України, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги обґрунтовані та підлягають  задоволенню, а з відповідачів   на користь позивача  підлягає  стягненню  розмір заборгованості  за кредитним договором   на загальну суму  13 922   (тринадцять  тисяч  дев’ятсот двадцять дві) грн. 54 коп.,  у тому числі: 10 849 (десять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн.  28 коп. - сума основного боргу;  2 487 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 24 коп. – сума несплачених  процентів за договором;  586  (п’ятсот вісімдесят шість)  грн. 02 коп.  - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості  за кредитом  та нарахованим процентам.                  

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачів на користь позивача ПАТ „УкрСиббанк”  підлягають стягненню  в повернення сплаченого судового збору в розмірі 139  (сто тридцять дев’ять) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять)  грн. 00 коп. (з врахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1258 від 21 грудня 2005 р. „Про затвердження порядку виплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних та господарських справ” (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 р. №825), яка передбачає, що сума витрат у справі позовного провадження з розгляду спору майнового характеру становить 120  (сто двадцять) грн. 00 коп.

 Керуючись ст.ст.10,11,88,209,212,213,214,215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов   Публічного акціонерного товариства „УкрСиббанк”   до ОСОБА_1  і ОСОБА_2   про  стягнення  заборгованості за кредитним договором -  задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку   з ОСОБА_1 і ОСОБА_2    на користь Публічного акціонерного товариства  „УкрСиббанк”  заборгованість  за   кредитом  в сумі  10 849  (десять тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 28 коп.; заборгованість за  процентами  – 2 487 (дві  тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 24 коп.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості  за кредитом  та нарахованим процентам   в розмірі              586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 02 коп., а   всього - 13 922   (тринадцять  тисяч  дев’ятсот двадцять дві) грн. 54 коп. заборгованості  за  Договором  про надання споживчого кредиту  №11178279000 від 10 липня 2007 р.,  що утворилась  станом на  25  червня  2010 р.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства  „УкрСиббанк” судовий збір     в розмірі  139   (сто тридцять дев’ять) грн. 23  коп., тобто з кожного по 69 (шістдесят дев’ять) грн. 62 коп.

Стягнути в  рівних частках з ОСОБА_1 і ОСОБА_2   на користь Публічного акціонерного товариства  „УкрСиббанк”       витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120  (сто двадцять) грн. 00 коп., тобто з кожного по  60 (шістдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд  Миколаївської області   шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                       Т.В. Серебрякова