Справа № 2-2064/2010 р .

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  в складі: головуючого  - судді  Вуїва О.В.,  при секретарях –  Кашарайло А.А., Каракадько Ю.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання в якому вказувала, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем від якого мають спільну доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області з ОСОБА_2 стягувалися аліменти в розмірі ј частини його заробітку на утримання неповнолітньої доньки.

В зв’язку з досягненням ОСОБА_3 повноліття стягнення аліментів було припинено.

Проте остання є студенткою третього курсу економічного факультету Одеського державного аграрного університету.

Навчається за денною формою на підставі укладеного контракту. Термін навчання складає з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Також ОСОБА_1 вказувала на те, що донька знаходиться на її повному матеріальному утриманні, відповідач в добровільному порядку матеріальну допомогу не надає.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є працездатною особою, має задовільний стан здоров’я, інших осіб не утримує, тому вважала, що він має змогу щомісячно сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі ј частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі нею позовної заяви і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2012 року.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в судове засідання не з’явився, направивши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та часткове визнання позовних вимог, додатково просив врахувати незадовільний стан його здоров’я та матеріальне становище.

Оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін, а тому суд вважав можливим розглянути справу без участі відповідача.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлена та не заперечувалася сторонами та обставина, що відповідач є батьком  повнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та за рішенням суду сплачував на утримання доньки аліменти до досягнення нею повноліття.

Після досягнення повноліття ОСОБА_3 тимчасово на період навчання вибула в                  м. Одесу, хоча фактично проживає та знаходиться на повному матеріальному забезпеченні матері, є студенткою третього курсу економічного факультету Одеського державного аграрного університету.

Навчається за денною формою на підставі укладеного контракту. Термін навчання складає з 01 вересня 2010 року по 30 червня 2012 року.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.

У відповідності зі ст. 199 СК України якщо повнолітня донька, син продовжує навчання в зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України за рішенням суду кошти на утримання повнолітньої дитини визначаються у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку платника аліментів з врахуванням стану здоров’я та матеріального становища доньки, платника аліментів, наявності в останнього інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, тощо.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Виходячи з положень закону суд прийшов до висновку, що відповідач зобов’язаний утримувати свою повнолітню доньку.

При встановленні можливості відповідача матеріально утримувати доньку суд виходить з того, що ОСОБА_2 не надав суду достатніх доказів, що вказують на неможливість виконання ним такого обов’язку, оскільки надані докази не вказують на повну непрацездатність або такий стан здоров’я відповідача, що унеможливлює отримання прибутків, необхідних для свого утримання та утримання ОСОБА_3.

Однак при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я доньки, яка перебуває на «Д» обліку в сімейного лікаря, потребує постійного огляду та лікування, незадовільний стан здоров’я платника аліментів, який має захворювання (остеохондроз міжхребцевих дисків), ніде не працює, а також можливість надання утримання другого з батьків.

З врахуванням обставин справи в своїй сукупності суд прийшов до висновку, що з відповідача необхідно стягувати аліменти в розмірі 1/8 частини його заробітку (прибутку).

В той же час суд не погоджується з вимогами позивачки щодо визначення мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника, а саме 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки вказана норма може застосовуватися лише до вимог про стягнення аліментів на утримання дітей.

Разом з тим ч. 1 ст. 6 СК України вказує на те, що правовий статус дитини має особа лише до досягнення нею повноліття.

А оскільки ОСОБА_3 на час розгляду справи досягла повноліття, тому вказані вимоги не ґрунтуються на законі.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, п. 5 ст. 4 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 з відповідача також підлягають стягненню на користь бюджету 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2,                         уродженця м. Вознесенська Миколаївської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04 листопада 2010  року і до 30 червня 2012 року (дата закінчення навчання) при умові продовження нею навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 51 (п’ятдесят одну) гривню  державного мита на користь місцевого бюджету м. Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).

Стягнути з ОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень  на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: