ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
«14» грудня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача ОСОБА_3 на підставі довіреності від 17 серпня 2010 року
ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності від 1 листопада 2010 року ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії , скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування правового акту державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у здійсненні права користування свої майном,
В С Т А Н О В И В :
Представник ОСОБА_3 на підставі довіреності ОСОБА_4 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства і просить суд:
- Визнати незаконним та скасувати Рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 71 від 21 лютого 2007 року;
- Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 28 лютого 2007 року ОСОБА_5;
- Скасувати державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на будівлю магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
- Усунути порушення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.0341 га, яка розташована в АДРЕСА_2 шляхом знесення зазначеної будівлі магазину.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року придбала у ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_3 разом з земельною ділянкою площею 0.0341 га, кадастровий номер 0111947900:07:001:0077.
У подальшому було з’ясовано, що на земельній ділянці, право власності на яку набула позивачка, розташована будівля магазину, що належить на праві власності ОСОБА_5 у відповідністю з Рішенням Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 71 від 21 лютого 2007 року та посвідчується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Розташування на придбаній земельній ділянці будівлі магазину ОСОБА_3 вважає порушенням її права володіння своїм майном.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 на підставі довіреності від 17 серпня 2010 року ОСОБА_4 наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог з викладених підстав.
Представник відповідача ОСОБА_5 на підставі довіреності від 1 листопада 2010 року ОСОБА_6 проти позову заперечувала, зазначивши, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку після набуття права власності ОСОБА_5 на будівлю магазину, відповідно, ураховуючи зміст норм статті 377 ЦК України у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не має права на позов щодо оспорювання правомірності набуття відповідачем права власності на нерухомість.
Представник Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради у судове засідання не з’явився, згідно письмових пояснень – позовних вимог не визнав.
Представник КП ЯМР «Бюро технічної інвентаризації» при належному повідомлення про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з’явився також.
Сторони, їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
На підставі Рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 71 від 21 лютого 2007 року було зареєстроване право власності ОСОБА_5 на будівлю магазину загальною площею 40.9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1
На посвідчення виникнення права власності ОСОБА_5 28 лютого 2007 року було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Будівля магазину була споруджена ОСОБА_5 на належній йому земельній ділянці площею 0.0341 га, право власності на яку посвідчувалось Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії КМ № 115019, виданим 19 серпня 2005 року.
ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року (реєстр № 664) купила, а ОСОБА_5 продав їй зазначену земельну ділянку площею 0.0341 га, кадастровий номер 0111947900:07:001:0077. Водночас за до говором купівлі-продажу від 20 листопада 2009 року (реєстр № 647) ОСОБА_3 набула право власності на розташований на земельній ділянці житловий будинок АДРЕСА_2
Відповідно до ч. 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Звертаючись до суду з позовною заявою, представник ОСОБА_3 посилався на порушення її права володіння земельною ділянкою, яка зайнята самочинно спорудженою будівлею магазину.
За змістом ст. ст. 15, 16, 21, 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується, якщо він не відповідає законові і порушує права власника.
Суд має розглядати порушення права власності виключно з часу його набуття. Тобто право, яке не належало особі у минулому, не може бути порушено протиправними діями, вчиненим до його набуття.
Виходячи з того, що ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку тільки у 2009 році, тобто задовго до спорудження будівлі магазину та набуття права власності на неї ОСОБА_5, її право власника не може вважатися порушеним через спорудження будівлі магазину.
Дійшовши таких висновків, суд застосовує норми ст. 377 ЦК України в редакції 2003 року, оскільки при продажі земельної ділянки з будинком ОСОБА_5 не здійснив відчуження будівлі магазину і земельної ділянки під нею.
Наявність договору купівлі-продажу земельної ділянки висновків суду не спростовує, адже за встановлених обставин такий правочин має вади формування волі сторони правочину і за відповідних підстав може бути оспорений ОСОБА_3 за правовим критерієм недійсності.
Оскільки не встановлена незаконність набуття права власності ОСОБА_5 на будівлю магазину і не скасований правовий акт, на підставі якого таке право виникло, то суд має відмовити у задоволенні і решти позовних вимог про знесення самочинного нерухомого майна (ч. 4 ст. 376 ЦК України) та скасування акту державної реєстрації права власності на нерухоме майно зі Свідоцтвом про право власності.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представників сторін, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 15, 16, 21, 376, 377, 393 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради про визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії , скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування правового акту державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у здійсненні права користування свої майном – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Савранська