ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
“7” грудня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю :
представника позивача на підставі ордеру адвокатського об’єднання № 12/1 від 7 грудня 2010 року та договору від 7 грудня 2010 року
ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та моральної шкоди у зв’язку з невиконанням договору завдатку,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_5 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і просить суд:
- Стягнути з ОСОБА_4 на його користь у відшкодування майнової шкоди 8739 гривень 45 копійок та у відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами був укладений договір завдатку, за яким ОСОБА_5 одержав грошову суму в розмірі 1000 доларів США і зобов’язався здійснити ОСОБА_4 продаж самочинно спорудженого об’єкту нерухомості, який розташований в районі будинку АДРЕСА_1. Ухилившись від виконання свого обов’язку укласти договір купівлі-продажу, ОСОБА_4 заподіяла йому майнової та моральної шкоди, адже позивач у зв’язку з договором завдатку витратив значні кошти на реєстрацію права власності на самочинно споруджене майно. Крім того, ОСОБА_4 має виплатити пеню в розмірі 1 % від суми завдатку за кожен день прострочення зобов’язання.
Представник позивача на підставі ордеру адвокатського об’єднання № 12/1 від 7 грудня 2010 року та договору від 7 грудня 2010 року адвокат ОСОБА_3 позов свого довірителя підтримав із зазначених підстав.
Заявивши вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, позивач та його представник водночас посилаються в їх обґрунтування на вимоги ст. ст. 571, 611 ЦК України щодо відшкодування збитків внаслідок порушення зобов’язання, забезпеченого завдатком.
Відповідачка ОСОБА_4 позову не визнала, зазначивши, що між сторонами не існує договірних зобов’язань.
Сторони, їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
У судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 61 ЦПК України, представник позивача та відповідачка визнали, що 10 жовтня 2010 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_5 грошову суму в іноземній валюті в розмірі 1000 доларів США, передбачаючи можливим у майбутньому укладення договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Крім того, як визнав представник позивача, на момент передачі грошових коштів нерухомого майна не існувало, адже воно є самочинним, споруджене на не відведеній земельній ділянці та в експлуатацію в установленому законом порядку не приймалось (стаття 331 ЦК України).
Тобто між сторонами, зважаючи на положення ст. ст. 574, 570, 635, 638, 639, 657 ЦК України, у належній формі не укладався ані договір купівлі-продажу, ні попередній договір, які могли забезпечуватись договором завдатку. Предмету цих договорів у зв’язку з самочинністю будівництва існувати не могло.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Крім того, зважаючи на зміст ст. ст. 209, 657 ЦК України про обов’язковість укладення у письмовій формі і нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, попередній договір щодо укладення такого договору у майбутньому має бути також вчинений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Оскільки сторони не дотримались вказаних вимог закону, то з підстав, передбачених ч. 4 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, навіть за умови якщо договір, який сторони мали на увазі, має силу попереднього, то він є нікчемним, тобто у будь-якому випадку не створює юридичних наслідків.
Отже, зазначена грошова сума не могла бути передана позивачу в якості завдатку, оскільки завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання (ст. 570 ЦК України), проте, як вже встановлено судом, зобов’язань ані за договором міни, ні за попереднім договором, який мав би забезпечувати договір завдатку, між сторонами не існує.
З огляду на таке, вимоги позивача до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди з підстав, що передбачені ст. ст. 571, 611 ЦК України, є нікчемними.
Крім того, ті втрати, на які посилається позивач як на заподіяну шкоду, є по суті витратами, які він поніс у зв’язку з власною недобросовісністю, пов’язаною з провадженням самочинного будівництва.
Спосіб захисту, який обрав позивач (відшкодування шкоди), є хибним та не відповідає змісту виниклих правовідносин.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності представника позивача та відповідачки, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 571, 611 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та моральної шкоди у зв’язку з невиконанням договору завдатку – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.І. Савранська