Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И   Справа № 2-5063/10  

  18 листопада 2010 р. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:  

головуючого судді   Рибакової В. В.  

секретаря  

за участю позивача  

за участю відповідача   Затуливітер Н.В.  

ОСОБА_3  

ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.  

Вона з 18.09.1991 року знаходиться з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Спільне життя з відповідачем не склалось з причини різних поглядів на сімейне життя, виховання дітей, зловживання відповідачем спиртними напоями. З приводу чого між ними часто виникали сварки, свідками яких нерідко були їх діти, що негативно впливає на психічний стан останніх.  Вона впевнена, що подальше збереження сім’ї буде суперечити як її інтересам так і інтересам дітей. Спільне господарство не ведеться. Майнового спору на даний час немає. Просить шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище «ОСОБА_3». Діти після розірвання шлюбу залишаться проживати з нею.  

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідач протягом останніх трьох років зловживає спиртними напоями, а протягом останнього року він майже кожного дня приходив до дому у стані алкогольного сп’яніння. З приводу чого постійно виникали сварки. Вона і діти це дуже тяжко сприймали, діти нервували, плакали із-за цього. Пояснила, що діти з полегшенням сприйняти інформацію про те, що вона бажає розірвати шлюб з їх батьком.  Також пояснила, що шлюбно-сімейні відносини з відповідачем остаточно припинені з травня 2010 року. Спільне господарство не ведеться з жовтня 2010 року, з цього часу вони проживають за різними адресами. На примирення з відповідачем не згодна, так як впевнена, що сім’ю зберегти неможливо. Вона повністю втратила почуття любові та поваги до відповідача.  

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти розірвання шлюбу. Суду пояснив, що він визнає обставини викладені у позові та ті, на які посилалася позивач у своїх поясненнях. Так, він дійсно зловживав спритними напоями і з цього приводу часто виникали сварки, свідками яких були їх діти. Пояснив, що дочки байдуже ставляться до нього із-за цього. Однак він вже місяць не вживає спиртних напоїв і хоче зберегти сім’ю, так як не втратив до позивача почуття любові та поваги. У разі розірвання шлюбу не заперечує проти того, щоб діти залишилися з позивачем.  

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов на підставі ст.ст.110,112 СК України підлягає задоволенню.  

У судовому засіданні встановлено, що сторони 18.09.1991 року зареєстрували шлюб, від якого мають двох малолітніх доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-7). Шлюбно-сімейні відносини сторони припинили з травня місяця 2010 року. Спільне господарство не ведуть з жовтня місяця 2010 року, з цього часу проживають за різними адресами. Причинами припинення шлюбних відносин стали різні погляди на сімейне життя, виховання дітей, зловживання відповідачем спиртними напоями, часті сварки з цього приводу. Діти  часто були свідками скандалів, що негативно впливало на них. Позивач категорично заперечує проти примирення, так як вона втратила до відповідача почуття любові та поваги і збереження шлюбу буде суперечити як її та і інтересам дітей. Майнового спору на даний час немає. Діти за домовленістю сторін залишаться проживати з позивачем.  

Суд не приймає посилання відповідача на те, що сім’ю можливо зберегти, так як він знаючи про те, що позивач звернулася до суду з даним позовом, не доклав жодних зусиль для збереження сім’ї. А навпаки продовжив зловживати алкогольними напоями, що підтвердилося його поясненнями у судовому засіданні.  

За таких обставин та враховуючи те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача та малолітніх дітей, суд вважає, що зберегти сім'ю неможливо, тому шлюб необхідно розірвати.  

      Сторони не виявили бажання на зміну прізвища після розірвання шлюбу.  

Керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 110,112 СК України,-  

  ВИРІШИВ:  

  Позовну заяву ОСОБА_3 - задовольнити.  

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.09.1991 року міським відділом запису актів громадянського стану м. Нікополь за актовим записом         № 980, від якого є дві малолітні дитини -  розірвати.  

Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_3 залишити прізвище «ОСОБА_3», громадянину ОСОБА_4 залишити прізвище «ОСОБА_4».  

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.  

  Суддя: