Справа № 2а-50/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді – Мазун І.А.,
при секретарі – Чудновської О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
06.04.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду міста Одеси з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірними дії відповідачів та стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення, як інваліду 1 групи та учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС за 2003-2008 р. у розмірі 9794,90 грн. Зазначені дії відповідача порушують права позивача, встановлені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Управління праці та соціального захисту населення Малиновської рай адміністрації Одеської міської ради, стягнути з відповідачів недоотриману суму щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003р., 2004р., 2005р., 2006р., 2008р., 2009р. в розмірі 107 43,90 грн., зобов’язати відповідачів виплачувати одноразову грошову допомогу на оздоровлення, в розмірах, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 48,67,71.
Позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради за довіреністю Сьомова Т.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача про що надала письмове заперечення, в яких посилалася на ст.99,100 КАС України.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з»явився, споавіщений належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін вважає, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Правовідносини між сторонами є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 30.01.2004р. крім того, позивач є також інвалідом першої групи безстроково внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18 ОД № 014183 від 27.02.2009р. Отже, ОСОБА_2 є такою особою, на якого розповсюджується дія Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м.Одеси від 16.01.2009р. позивачу, як особі 1-ої категорії, інваліду 2 групи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи сплачені на оздоровлення всі компенсаційні виплати, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. №836, в тому числі: за 2003р. – 26,70 грн. (сплачено в травні 2004р.); за 2004 рік – 26,70 грн. (сплачено в вересні 2004р.); за 2005р. – 26,70 грн. (сплачено в квітні 2005 р.); за 2006 р. – 120,00 грн. (сплачено в травні 2006р.); за 2007р. – 120,00 грн. (сплачено в вересні 2007р.); за 2008 рік – 120,00 грн. (сплачено в липні 2008р.)
Відповдіно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи – чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р всупереч Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, й зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії 26 грн. 70 копійок (постанова №836 від 26.07.1995р.) та 120грн. (постанова №562 від від 12.07.2005р.).
Зі змісту ст. 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробтіної плати, з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а навпаки, в ній передбачався обов»язок Кабінету Міністів України здійснювати застосування цих норм.
Крім того, з моменту прийнятття постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постарждали внаслідок Чонобильської катастрофи» установлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» з 1 січня 2003 року складав 185 гривень на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України, зростав кожен наступний рік. При цьому зазначені закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік», а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У вказаних постановах Кабінет Міністрів України установив розміри щорічних допоміг на оздоровлення, у супереч положенням зазначеної статті закону, причому ці суми не відповідають розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом України встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати в останнє містилися у Законі України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік». На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.
З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України «Про Державинй бюджет України» (на відповідний рік). Положення Законів «Про Державинй бюджет України» на відповідні роки також не містять обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Із врахуванням викладеного, суд вважає, що Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради виплатило позивачу допомогу на оздоровленняза період з 2003р. по 2005р. не у відповідності із ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а у твердій гршовій сумі, визначеній постановами Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996р. та №562 від 12.07.2005р.
Дія абзацу другого та третього частини четвертої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплшати компенсацій і доомоги у розмірахвідрловідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік була зупинена згідно з пунктом 37 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який не було визнано неконституційним Конституційним Судом України.
Таким чином у суду немає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
В 2008-2009 роках розмір виплат, передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається не постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за №836 «Про компенсаційні виплати особами, які постраждали внаслідок Чорнобилської катастрофи» і постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до положень якої позивачу має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закономи України.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2008р. та 2009р. не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України №836 в 1996р. розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд враховує, що в даному випадку при винекненні колізії підлягають застосуванню норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно до ст. 99 КАС України встановлений річний термін звернення до суду з адміністративними позовами. Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строків звернення до суду є підставою для відмови в задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що з 2003 року позивачу було відомо про порушення його прав, однак з позовом до суду він звернувся лише у квітні 2009 року. Підстав для поновлення позивачу строку у суду немає. Відповідач ставить питання про відмову в позові за строками звернення до суду.
Таким чином суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову за 2003-2006р.р. з підстав пропуску строків звернення до суду.
Що стосується вимог позивача щодо зобов»язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в подальшому виплачувати одноразову грошову допомогу на оздоровлення в розмірах встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постарждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст.ст.48,67,71 цього Закону, то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, іхніх посадових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже зі змісту наведеної імперативної норми закону вбачається, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порпушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи на заявні неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України.
Крім того, суд зазначає, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на відповідачів. В зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта владних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов’язання відповідача виплатити недоплачені суми на оздоровлення у певній сумі треба відмовити.
Керуючись ст.22, ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 1,4,8,9,11,21,99,100,105,158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо виплати ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2008-2009р. неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплачених сум на оздоровлення за 2008 рік відповідно до статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п»яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
Зобов’язати Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплачених сум на оздоровлення за 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п»яти мінімальних заробітних плат на час їх виплат за відповідний період з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: (підпис) І.А.Мазун
З оригіналом згідно.
Суддя:
МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
м.Одеса, вул. Василя Стуса, 1а
_____________________________________________________________________________
08 листопада 2010 року Управлінню праці та соціального захисту №2а-50\2010 населення Малиновської районної
адміністрації Одеської міської ради
С-22 65070, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 27/1
Малиновський районний суд м.Одеси направляє копію постанови суду від 08.11.2010р. до відома.
Додаток: копія постанови суду від 08.11.2010р.
Суддя: І.А.Мазун