Судове рішення #12832701

       

  Справа № 2-663/10  

 

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М                                                                                                      У К Р А Ї Н И  

           

21 грудня 2010 року  Чорноморський  районний суд   Автономної Республіки Крим   у  складі:                       головуючого  судді                                             Дядіченко С.В.  

при   секретарі                 Солодченко І.В.  

  розглянувши  у  відкритому судовому  засіданні  цивільну  справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чорноморського районного відділу земельних ресурсів, третя особа Чорноморська селищна рада про спонуку оформити акт узгодження без підписів, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про знесення самовільно збудованої прибудови та за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання акту дослідження недійсним, встановлення земельних сервітутів, знос самовільно збудованої стіни,  

    В С Т А Н О В И В  :  

  ОСОБА_1 пред’явив позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чорноморського районного відділу земельних ресурсів, т/о Чорноморська селищна рада про спонуку оформити акт узгодження без підписів, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про знесення самовільно збудованої прибудови   ,   мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сесії Чорноморської селищної ради від 19.07.2006 року № 234 йому був наданий дозвіл на підготовку документації по землеустрою на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1,  площею 0,15 га для будівництва жилого будинку і площею 0,0274 га для ведення садівництва з подальшою передачею землі у приватну власність. Для визначення меж земельних ділянок йому потрібні підписи суміжних землекористувачів - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які по незрозумілим причинам відмовляються підписати йому акт, хоча у ОСОБА_2 є державний акт та в ньому зазначені межі земельної ділянки позивача. Позивач вважає, що у державному акті, який виданий на ім’я ОСОБА_4 неправильно зазначені межи земельної ділянки, вони не співпадають з межами, зазначеними у плані БТІ і даними кадастрової зйомки. У зв’язку з чим позивач просить зобов’язати Чорноморський районний відділ земельних ресурсів оформити акт дослідження та встановлення меж земельної ділянки без підписів суміжних землекористувачів, визнати державний акт, який виданий на ім’я ОСОБА_4 від 09.09.1997 року недійсним, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 19.12.2005 року, згідно до якого ОСОБА_2 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 після смерті її чоловіка – ОСОБА_4, зобов’язати ОСОБА_2 знести самовільно збудовану прибудову літер «а2», яка збудована на межах земельних ділянок.  

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання акту дослідження недійсним, встановлення земельних сервітутів, знос самовільно збудованої стіни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.12.2005 року після смерті її чоловіка – ОСОБА_4 - є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 – є її суміжний землекористувач. В акті дослідження і встановлення меж земельних ділянок, який надається ОСОБА_1, неправильно зазначена конфігурація її земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_1 самовільно збудував стіну із каменя упритул до її жилого будинку та не допускає її до обслуговування її будинку і господарських будівель, а саме: жилого будинку літер «А», прибудови літер «а», сараїв літер «В», «И». У зв’язку з чим ОСОБА_2 просить визнати акт дослідження недійсним, знести самовільно збудовану стіну та встановити земельний сервітут для обслуговування і ремонту її жилого будинку, прибудови і сараїв.  

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, вимоги зустрічного позову не визнали, ОСОБА_1 надав вищевикладені пояснення, крім того зазначив, що дійсно у зв’язку з поганими стосунками між сторонами, він не допускає ОСОБА_2 для ремонту та обслуговування її будинку та сараїв, іншого способу проходу до сараїв і частки будинку у ОСОБА_2 не існує, тільки через його земельну ділянку. Їх заяви щодо земельних спорів неодноразово розглядалися комісіями, однак позитивних результатів це не дало. При оформлені державного акту на ім’я ОСОБА_4 він дійсно підписував акт узгодження меж земельних ділянок, однак бланк акту заповнений не був. Межі земельних ділянок, які зазначені у державному акті, не відповідають фактичним межам ділянок. Він дійсно збудував кам’яний паркан у впродовж існуючого, однак це не стіна і для будівництва паркану не потрібні дозволи. Вважає, що порушаються його права у зв’язку з тим, що згідно до державного акту до ОСОБА_2 потрапила частка його земельної ділянки і зараз він не може оформити свій державний акт.    

У судовому засіданні представники ОСОБА_2 її позовні вимоги підтримали у повному обсязі, у задоволенні позову ОСОБА_1 просили відмовити, надали пояснення, що при отриманні державного акту у 1997 році ОСОБА_1 підписав акт узгодження. Розділові паркани існували на тих самих місцях у домоволодінні ще з 1961 року. У 1989 році відбувся розділ домоволодіння. Дійсно існує незначні погрішності у межах земельних ділянок, приблизно на 40 сантиметрів, однак це ні є підставою для визнання державного акту недійсним. Прибудова літер «а2» була збудована ще у 1993 році покійним чоловіком позивачки та на період покупки будинку ОСОБА_1 вона існувала. До теперішнього часу вони не можуть здати цю прибудову до експлуатації, оскільки тривають судові спори. Позивачка не просить встановити земельний сервітут для обслуговування самовільно збудованої прибудови літер «а2», а просить тільки до частки будинку літеру «А», прибудови літер «а», сараїв літерів «В», «И», оскільки протягом останніх десяти років ОСОБА_2 позбавлена можливості їх ремонтувати. Крім того, ОСОБА_2 є людина похилого віку, їй вже 83 роки. Права ОСОБА_1 нічім не порушуються. Акти узгодження меж земельних ділянок для підписи ОСОБА_1 їм не надавав, а до суду він надав три акти, які не відповідають дійсності і суперечать один одному. До теперішнього часу ОСОБА_2 на своє ім’я державний акт на земельну ділянку не переоформила. Крім того, представники просили застосувати строки позовної давності, оскільки державний акт на земельну ділянку був отриманий ОСОБА_4 у 1997 році, а до суду з зазначеними вимогами ОСОБА_1 звернувся тільки у 2009 році,  тому представники просили у задоволенні його позовних вимог відмовити.  

Представник третій особи – Чорноморської селищної ради – у судовому засіданні надав пояснення, що дійсно в акті, який виданий на ім’я ОСОБА_4 у 1997 році існують розбіжності, оскільки технологія замірів у той період часу була іншою, ніж зараз. Зазначені розбіжності є не на користь ОСОБА_1, тому порушаються його права. ОСОБА_2 повинна переоформити державний акт на себе згідно до вимог діючого законодавства. Протоколу про самочинне будівництво щодо ОСОБА_1 до них не надходило, тому позовні вимоги до ОСОБА_1 вони не заявляють.    

Відповідачі ОСОБА_3 та Чорноморський районний відділ земельних ресурсів у судове засідання не з’явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.  

Суд на підставі ст.169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів  ОСОБА_3 та Чорноморського районного відділу земельних ресурсів оскільки вони належним чином сповіщалися про розгляд справи.  

Суд, заслухав ОСОБА_1, представників сторін та третій особи, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає,  що  позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.  

  Як вбачається із матеріалів цивільної справи, у 1987 році ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 3/5 частки домоволодіння по АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу (т.1 а.с.195). Рішеннями виконкому Чорноморської селищної ради № 106, і №112 від 21.07.1989 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розділено домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 виділено 2/5 частки будинку в окреме домоволодіння з привласненням номеру «29» та закріпленням земельної ділянки площею 1067 кв. м, а ОСОБА_1 виділено в окреме домоволодіння належні йому 3/5 частки будинку з привласненням номеру «29а» та закріплена земельна ділянка площею 1638 кв. м (т.1 а.с.63-64). Згідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 від 09.09.1997 року – ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Чорноморської селищної ради від 17.05.1996 року належала земельна ділянка площею 0,105 га, яка розташована у АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку (т.1 а.с.4,62). 10.05.2005 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.35). За реєстром № 3953 від 19.12.2005 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок і земельну ділянку площею 0,105 га, які розташовані у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.148). Рішенням сесії Чорноморської селищної ради від 19.07.2006 року № 234 ОСОБА_1 був наданий дозвіл на підготовку документації по землеустрою на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1,  площею 0,15 га для будівництва жилого будинку і площею 0,0274 га для ведення садівництва з подальшою передачею землі у приватну власність (т.1 а.с.8). Однак до теперішнього часу ОСОБА_1 державний акт на земельну ділянку не отримав у зв’язку з земельними суперечками між сторонами. Заяви сторін щодо спорів по розмірах земельних ділянок були предметом розгляду комісій. Згідно до актів від 16.12.1999 року і від 16.02.2010 року комісія прийняла рішення про те, щоб ОСОБА_1 не чинив перешкоди ОСОБА_4 для обслуговування господарських будівель та ОСОБА_1 рекомендовано надавати доступ ОСОБА_2 для ремонту і обслуговуванню житла (т.1 а.с.57,220).    

Згідно до ст.10 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Суд вважає, що ОСОБА_1 не були доведені ті обставини, що існування прибудови літер «а2» порушає його права та перешкоджає йому користуватися земельною ділянкою.                  

  Згідно до ч.4 ст.376 ЦК України - якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.  

Однак судом встановлено, що самочинне будівництво було здійснене ні ОСОБА_2, а ОСОБА_4. Чорноморська селищна рада, яка є власником земельної ділянки з вимогами про знос самочинного будівництва до суду не зверталася.  

    Що стосується вимог ОСОБА_1 про спонуку оформити акт узгодження без підписів суміжних землекористувачів, то суд бере до уваги доводи представників ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 до суду були надані три акти, які не відповідають дійсності і суперечать один одному, акти узгодження меж земельних ділянок для підписи ОСОБА_1 їм не надавав (т.1 а.с.5-6,173-174,224).  

Суд також бере до уваги доводи представників ОСОБА_2 щодо застосування норм   ч.4 ст. 267 ЦК України,   оскільки державний акт на земельну ділянку був отриманий ОСОБА_4 09.09.1997 року, позивачеві про це було відомо, він підписував акт узгодження меж земельних ділянок, однак до суду він звернувся з вищевказаними вимогами тільки 09.11.2009 року (т.1 а.с.141).   Суд вважає, що причини пропуску строку позовної давності є неповажними.  

Відповідно до ст.257 ЦК України - з   агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України - с   плив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

  У зв’язку з тим, що суд не знаходить правових підстав для визнання недійсним державного акту, вимоги ОСОБА_1 відносно визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину також не підлягають задоволенню.  

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.  

Що стосується вимог зустрічного позову, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.  

Згідно до ч.1,2 ст.100 ЗК України - власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.  

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України - право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_2 проходу для ремонту і обслуговуванню жилого будинку, прибудови літер «а» та сараїв, що визнав у судовому засіданні і сам ОСОБА_1. Іншого способу  крім встановлення земельного сервітуту для задоволення потреб ОСОБА_2 сторонами не запропоновано, а судом не встановлено. Таким чином, в цей частині позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.  

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення вимог зустрічного позову в частині визнання недійсним акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, оскільки зазначений документ не має для ОСОБА_2 будь-яких правових наслідків. Не підлягають задоволенню на думку суду і позовні вимоги зустрічного позову в частині зносу самовільно збудованої стіни, оскільки суд погоджується з доводами ОСОБА_1, що він збудував не стіну, а паркан у впродовж існуючого, а для будівництва паркану не потрібні дозволи. Згідно до відповіді Чорноморського селищного голови від 10.09.2010 року порушень конкретних норм у сфері містобудування з боку ОСОБА_1 при будівництві стіни комісією не встановлено (т.2 а.с.23,32).  

Таким чином, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, а позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.  

На підставі ст.257,267 ЦК України, ст.98-100, 103 ЗК України та керуючись ст.ст. 10,11,60,169,209, 212-215 ЦПК України,   суд  

    В И Р І Ш И В :  

  У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Чорноморського районного відділу земельних ресурсів, третя особа Чорноморська селищна рада про спонуку оформити акт узгодження без підписів, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, про знесення самовільно збудованої прибудови відмовити.  

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання акту дослідження недійсним, встановлення земельних сервітутів, знос самовільно збудованої стіни задовольнити частково.  

Зобов’язати ОСОБА_1 у першу суботу кожного місяця у період часу з 08 годин до 20-00 годин надавати вільний прохід ОСОБА_2 для проведення робіт з приводу ремонту та обслуговування жилого будинку під літером «А», прибудови під літером «а», сараїв під літерами «В», «И».  

В іншої частині позовних вимог зустрічного позову відмовити.  

Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку   до  апеляційного  суду   АРК    через  Чорноморський районний  суд  АРК    шляхом  подачі  в  10-ти  денний  строк  з  дня   проголошення    рішення   апеляційної  скарги в  порядку,  передбаченому  ст.ст.294-296  ЦПК  України.  

  Суддя                       Дядіченко С.В.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація