Справа № 2-А-1662/10 р  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  10 грудня 2010 року об 8 годині 00 хвилин Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов’язання суб,єкта владних повноважень вчинити дії по перерахунку пенсії та виплаті суми перерахунку, -  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі про зобов’язання суб,єкта владних повноважень вчинити дії по перерахунку пенсії та виплаті суми перерахунку відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» . просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Центрально-Міському районі перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за  2007, 2008,  2009, 2010 роки та довічно.  

Позивачка вказала, що вона, як дитина війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (дитини війни), має право отримувати державну соціальну підтримку у підвищеному розмірі, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця стаття вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З цією вимогою позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському  районі.  

Незважаючи на це, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі   17 листопада 2010   року надіслало відповідь за №   4381/05-15   , в якій повідомило, що підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України на 2007 та 2008, 2009, 2010 роки для здійснення цього підвищення, а у 2006 році  допомога дітям війни взагалі не виплачувалась.  

Відповідач позов не визнав, проти задоволення позову заперечував. Відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких пояснив, що у 2006 році надбавка дітям війни не виплачувалась, тому що не було розроблено механізму, порядку і строків призначення даного виду   державної соціальної допомоги, а також кошти для виплати не передбачались Державним бюджетом. У 2007 році позивачу не виплачувалась надбавка як дитині війни тому, що в нього була відсутня група інвалідності, а в 2008 році виплачувалась у розмірах передбачених п.п. 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p., а також наполягав на застосуванні шестимісячного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Відповідач також надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника відповідно до статті 122 КАС України в порядку письмового провадження.  

Суд, взявши до уваги заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:  

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз. 1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить посвідчення дитини війни.  

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок— 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у ст. 62 встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень.  

Таким чином, починаючи з 30 липня 2007 року, позивачу мало бути виплачено по 121 грн. 80 коп. щомісяця, однак п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № б-рп/007 від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-ІV від 28.12.2007 року пунктом 5 статті 58 прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1  жовтня 498 грн. У 2008 році відповідно до п.п. 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІV в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») було внесено зміни, відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії – виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 %  прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року дійшов висновку, що зміни внесенні п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України № 107-ІV від 28.12.2007 року є неконституційними та такими, що не відповідають Конституції України.  

Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, на яку посилається в своїх запереченнях  відповідач, визначила розмір доплат до пенсії дітям війни з 22 травня -48,10 грн.., з липня – 48,20 грн., з жовтня – 49,80 грн.  

Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01 січня 2010 року встановлений прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність у розмірі 695 грн. з 01.01.2010 року  по 28.02.2010 рік прожитковий мінімум  становить 695 грн., з 01.04.2010 по 01.07.2010 – 706 грн., з 01.07.2010 – 01.09.2010 – 709 грн.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Крім того, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав: згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.  

Саме тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-ІV, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.  

Згідно з ч.2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи  визнаються  найвищими цінностями та  визначають зміст і  спрямованість діяльності держави.  

Позивач   у листопаді 2010   року   звернулася до відповідача з заявою про нарахування доплати до пенсії в передбаченому законом розмірі, однак отримала відповідь про те що вказані нарахування зможуть бути здійснені лише за умови надходжень коштів з Державного бюджету України.  

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання державних соціальних гарантій дітям війни, які визначені ст. 6 спеціального Закону України - «Про соціальний захист дітей війни».  

Крім того, згідно ст.17 п.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".  

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії не позбавляє дитину війни права на отримання такої надбавки. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено обмеження прав наявністю фінансування.  

Суд вважає, що відповідачем допущено бездіяльність, який як суб'єкт владних повноважень, на підставі закону мав самостійно вчинити певні дії на виконання вимог розглянутих законодавчих актів.  

Враховуючи наявність у позивачки передбаченого ст. 46 Конституції України права на соціальний захист, та Законом України «Про соціальний захист дітей війни» права на отримання державних соціальних гарантій дітям війни, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить за межі позовних вимог, заявлених позивачем.  

З метою повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу нарахувати та виплатити  позивачу, як особі, яка має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум, що вже нею отримані,   з 25 травня 2010   року, у межах строку звернення до суду за захистом, оскільки до суду позивачка звернулася   25 листопада 2010   року після того, як дізналася про те, що її право порушено. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчисляється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи пояснення позивача, надані суду письмові докази, а також вищенаведену норму Закону суд вбачає допущення позивачем пропуску строку звернення до суду.  

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми надбавки дітям війни, на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.  

Враховуючи те, що, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, позивачу мало бути перераховано надбавку дітям війни, однак вказані суми позивачу не були виплачені з посиланням на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених законом «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а підвищення органами Пенсійного фонду України пенсій дітям війни буде можливим після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України на відповідний рік для здійснення цього підвищення, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, оскільки доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.  

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, а також, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання   на території України,остаточним і не може бути оскаржене.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 170, КАС України, ст.ст. 1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -  

  ПОСТАНОВИВ:  

Позовну заяву  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов’язання суб,єкта владних повноважень вчинити дії по перерахунку пенсії та виплаті суми перерахунку,   задовольнити частково.  

Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо відмови  ОСОБА_2 в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

  Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", з 25 травня 2010 року з урахуванням раніше виплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.  

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.  

Суддя: