П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Справа № 2а-809/10
11 жовтня 2010 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого-судді Рибакової В.В.
при секретарі Затуливітер Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділення ДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району сержанта міліції Піскохи Павла Володимировича про визнання дій незаконними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постановою від 12.03.2010 року інспектором ДПС на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн. за порушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Згідно постанови, 12.03.2010 року о 18.50 год. керуючи автомобілем ЗАЗ-110220 н/з НОМЕР_1 по вул. Кооперативній у м. Нікополі він користувався освітлювальним приладом заднього державного номерного знаку, який не відповідає встановленим стандартам, чим порушив п. 31.4.3 ПДР. Вважає, що дана постанова є незаконною. Так, він 17.02.2008 року оформив на свого сина ОСОБА_3 тимчасовий реєстраційний талон, і на даний час автомобіль перебуває у його користуванні. Особисто він автомобілем не користується. 12.03.2010 року о 18.50 год. автомобілем ЗАЗ 110220 керував його син, ОСОБА_3, тоді як протокол про адміністративне правопорушення було складено на нього, оскільки він перебував поряд. Він пояснив інспектору, що освітлення заднього номерного знаку синього кольору на автомобілі встановлював та підключав до освітлення саме він ще у 2008 році, проте він не керує і не курував автомобілем. Вважає, що він не є винною особою. Оскільки інспектором не надано доказів вчинення ним правопорушення, просить суд визнати дії інспектора ДПС неправомірними, а постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 12.03.2010 року скасувати.
У судове засідання позивач не з’явився. На адресу суду направив заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України справу розглянуто за відсутністю відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що сторони знаходяться у публічно-правових відносинах, які врегульовані КАС України. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2010 року інспектором ДПС відділення ДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району сержантом міліції Піскоха П.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АР № 183909 про те, що ОСОБА_1 12.03.2010 року о 18.50 год. керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110220 н/з НОМЕР_1 в м. Нікополі по вул. Кооперативна використовував зовнішні освітлювальні прилади, освітлення заднього державного номерного знаку синього кольору, яке не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП та порушив вимоги п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху (а.с.2, а.с.1 адмінматеріалу).
На підставі даного протоколу інспектором ДПС відділення ДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району сержантом міліції Піскоха П.В. було винесено постанову АЕ № 167605 по справі про адміністративне правопорушення від 12.03.2010 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення - штрафу на користь держави у розмірі 430 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.3).
Визнаючи сам факт порушення, позивач власноручно записав у протоколі про адміністративне правопорушення, що «на задній номерний знак встановлена рамка з освітленням синього кольору, правопорушення здійснив ненавмисно, зобов’язується демонтувати», тобто на момент вчинення правопорушення позивач вину визнавав, незгоди не виявляв. При зверненні до суду позивач вже вказує, що 12.03.2010 року о 18.50 год. автомобілем ЗАЗ 110220 він не керував, що вказаним автомобілем керував його син, ОСОБА_3, і що протокол про адміністративне правопорушення було складено на нього лише через те, що він перебував поряд. Не заперечує того факту, що освітлення заднього номерного знаку синього кольору на автомобілі встановлював та підключав до освітлення саме він, але оскільки він 12.03.2010 року автомобілем не керував, то не вважає себе винним.
Суд, такі пояснення позивача оцінює критично та не може взяти їх до уваги, оскільки вважає їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, і надані суду з метою уникнути відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 12.03.2010 року позивач з порушенням погодився, по суті порушення надав письмові пояснення, копія протоколу йому вручена (а.с.3). Також позивач при складенні протоколу не заперечував по суті виявленого порушення, свою незгоду не виявляв.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що складенні інспектором ДПС відділення ДАІ для обслуговування м. Нікополя та Нікопольського району сержантом міліції Піскоха П.В. протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 12.03.2010 року ОСОБА_1 відповідають вимогам статей 254, 256, 285 КУпАП та відповідачем надано достатньо доказів вини позивача, а тому, підстави для визнання його дій незаконними - відсутні.
Позивач не довів належними доказами, що відповідач своїми діями порушив його права, а оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону.
Відповідно до п. 1.1 глави 1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху України передбачено: забороняється експлуатація транспортних засобів зовнішні світлові прилади яких (кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи) не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що водій ОСОБА_1, 12.03.2010 року, керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110220 н/з НОМЕР_1 в м. Нікополі по вул. Кооперативна використовував зовнішні освітлювальні прилади, освітлення заднього державного номерного знаку синього кольору, яке не відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, чим порушив п. 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи внутрішніх справ розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. За правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено працівником Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що стягнення було накладено правомочною особою. В діях ОСОБА_1 дійсно вбачаються ознаки правопорушення, за який законом встановлено адміністративну відповідальність (ст.122 ч.2 КУпАП). Він є суб’єктом даного правопорушення. Стягнення накладено в межах, встановлених санкцією статті. Отже постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2,7,17,18,41,69,71,104,160,162,163,171-2 КАС України, –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя :