РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2006 р. | Справа № 4/257-3139 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", вул. Грушевського, 90, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47300
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр-1", с.Киданці, Збаразький район, Тернопільська область, 47374
про стягнення 32758 грн. 51 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Мельник М.Я. –доручення №11/05-1 від 11.05.2006 р.
відповідача:
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз’яснено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", м. Збараж, Тернопільська область, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр-1", с.Киданці, Збаразький район, Тернопільська область, 32758 грн. 51 коп. заборгованості, з яких: 6344 грн. 89 коп. боргу, 1248 грн. 62 коп. пені, 13050 грн. 00 коп. штрафу, 2115 грн. 00 коп. втраченої вигоди та 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Відповідач витребуваного судом матеріалів, зокрема відзиву на позов, не представив, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалою про порушення провадження по справі від 02.08.2006 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача №689530 від 08.08.2006 р.).
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Спір розглянуто у відповідності до ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;
- 29.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів" (Покупець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Каменяр-1" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №29/12-2, відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а останній зобов’язався прийняти і оплатити товар: ячмінь (в
заліковій вазі) у кількості 40 тонн по ціні 540 грн. за тонну та пшеницю фуражну (в заліковій вазі) у кількості 10 тонн по ціні 450 грн. за тонну), всього на загальну суму 26100 грн. 00 коп.;
- термін поставки –до 30.12.2005 р. (п.3 Договору);
- пунктом 6 вказаного Договору визначено порядок і форму розрахунків, а саме –100% оплати за зерно в розмірі 25000 грн. 00 коп. 29.12.2005 р., кінцева оплата –після доставки товару та оформлення документів.
- як слідує із матеріалів справи, позивачем на виконання умов Договору №29/12-2 від 29.12.2005 р. згідно платіжного доручення №1033 від 29.12.2005 р. перераховано в якості передоплати за поставлену продукцію 25000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі склалися взаємовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач здійснив лише часткову поставку передбаченої Договором №29/12-2 від 29.12.2005 р. кількості товару (зерна) - на суму 18655 грн. 11 коп. (згідно накладної №340 від 30.12.2005 р.), тим самим допустивши заборгованість перед позивачем станом на день подання позову в сумі 6344 грн. 89 коп., що, зокрема, підтверджується актом звірки розрахунків, складеного та підписаного представниками сторін станом на 01.03.2006 р. і засвідченого відтисками їх печаток.
Згідно п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попереднього оплати.
- оскільки відповідачем термін поставки товару, передбачений п.3 Договору, порушено, позивачем на підставі п.8.2 зазначеного Договору йому нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору (26100 грн.) за кожний день затримки в передачі товару, що згідно розрахунку позивача за період з 30.12.2005 р. по 01.04.2006 р. складає 1248 грн. 62 коп.
Однак враховуючи, що пеня, як вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з п.3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому заявлена в позові до стягнення сума пені підлягає до задоволення частково –в розмірі 366 грн. 83 грн. (нарахованої від суми заборгованості по договору –6344 грн. 89 коп.);
- п.8.3 Договору передбачено, що одностороння необґрунтована відмова від виконання своїх обов’язків під час дії договору тягне для винної сторони штраф в розмірі 50% вартості договору, з огляду на що позивачем нараховано 13050 грн. 00 коп. штрафу (від суми договору 26100 грн.).
Враховуючи, що згідно п.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, заявлений до стягнення штраф підлягає до задоволення частково –в розмірі 3172 грн. 45 коп. (від суми заборгованості по договору –6344 грн. 89 коп.).
В частині вимог позивача про стягнення 2115 грн. 00 коп. збитків (неодержаної вигоди), завданих невиконанням відповідачем умов договору №29/12-2 від 29.12.2005р. (нарахованих на підставі п.8.3 Договору), позов до задоволення не підлягає з огляду на слідуюче:
- у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як правило, має місце у випадку наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв’язок між протиправною поведінкою та наслідками
- ст. 22 Цивільного кодексу України закріплено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, зокрема під збитками слід розуміти: 1) витрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
- як зазначалося вище, право на відшкодування збитків у кредитора виникає лише за наявності складу цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та заподіяними позивачу збитками;
- однак, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 2115 грн. 00 коп. втраченої вигоди, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв’язку між недопоставкою товару відповідачем та неотриманими доходами.
Щодо вимог про стягнення 10000 грн. 00 коп. моральної шкоди, нарахованої позивачем на підставі п.8.3 Договору, в позові відмовляється, оскільки:
- відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової та не пов’язана із розміром цього відшкодування і полягає вона (моральна шкода) у приниженні честі, гідності та ділової репутації юридичної особи;
- згідно положень постави пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 з наступними змінами і доповненнями „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також дії, спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності;
- тобто доказами, які суд може вважати належними і допустимими, у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 ГПК України, що підтверджували б право позивача на відшкодування моральної шкоди можуть бути докази в підтвердження факту приниження честі, гідності та ділової репутації;
- оскільки позивачем не доказано факту приниження його честі, гідності та ділової репутації , тому його вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди суд визнає такими, що необґрунтовано та безпідставно заявлені.
Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення заявленої до стягнення суми основного боргу –6344 грн., 366 грн. 83 коп. пені та 3172 грн. 45 коп., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст.33-34 ГПК України належними і допустимими доказами і неоспорені відповідачем.
В решті частині позовних вимог в позові відмовляється за безпідставністю їх заявлення та необгрунтованістю.
Державне мито та інші судові витрати згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито” покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовільнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Каменяр-1", с. Киданці, Збаразький район, Тернопільська область, код 30827953:
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збаразький комбінат хлібопродуктів", вул. Грушевського, 90, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, код 31273402 –6344 грн. (шість тисяч триста сорок чотири) грн. 89 коп. боргу, 366 (триста шістдесят шість) грн. 83 коп. пені, 3172 (три тисячі сто сімдесят дві) грн. 45 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після вступу рішення у законну силу.
2. В задоволенні решти позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення "15" вересня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М. Бурда