Провадження № 1-кп/643/773/24

Справа № 643/9755/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

Секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали щодо кримінального проступку, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226200000711 від 16.08.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Харкові, громадянин України, з середньою технічною освітою, неодружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

УСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

16.08.2024 приблизно о 00 год 03 хв ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із своєю дівчиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , де, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_3 , маючи раптово виниклий у нього протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілому та тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, знаходячись перед раніше йому не знайомим ОСОБА_5 на короткій відстані, замахнувся кулаком своєї правої руки та наніс один удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_5 , а саме, щелепи із лівої сторони, тим самим від удару різко зімкнулась щелепа потерпілого, що спричинило перелом коронки 11 зуба верхньої щелепи. Після чого ОСОБА_5 , не втримавшись на ногах, впав вперед, вдарившись при цьому об лаву обличчям, а саме: ділянкою під правим оком та самим оком, та в подальшому ОСОБА_3 припинив свої протиправні дії стосовно ОСОБА_5 .

Внаслідок вказаних умисних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 була спричинена забійна рана на верхній губі з переломом коронки 11 зуба, яка згідно з висновком судово-медичного експерта, викликала незначну стійку втрату загальної працездатності до 10 % і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності .

Підстави розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч.2 ст. 12 КК України).

Згідно з ч.2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Як зазначає у своїх рішеннях ЄСПЛ, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100).

До того, як можливо стверджувати, що обвинувачений чітко своєю поведінкою відмовився від важливого права, передбаченого статтею 6 Конвенції, необхідно продемонструвати, що він міг обґрунтовано передбачити наслідки своєї поведінки (Ермі проти Iталії [ВП]). § 74, Сейдович проти Італії [ВП], § 87).

Деякі гарантії статті 6, такі як право на адвоката, яке є фундаментальним правом серед тих прав, які складають поняття справедливого судового розгляду та забезпечення ефективності решти гарантій, викладених у статті 6 Конвенції, вимагають спеціального стандарту захисту «усвідомлена та розумна відмова», встановленого у прецедентному праві Суду (Дворскі проти Хорватії [ВП], § 101; Піщальніков проти Росії § 77-79).

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також до обвинувального акта долучено письмову заяву потерпілого ОСОБА_5 , в якій підтверджено згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст. 302 КПК України та згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого, висловлену за участі захисника, а також позицію потерпілого, суд доходить висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому главою 28 КПК України, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Отже, наявні підстави для розгляду обвинувального акта без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно з ч.2 ст. 382 КПК України, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Учасники судового провадження не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.

Відтак, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

Розглядаючи обвинувальний акт у спрощеному провадженні, суд встановлює відомості, що характеризують обвинуваченого, виключно на підставі даних, зібраних органом досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений неодружений, на утриманні осіб не має, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, матеріали кримінального провадження не містять.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час досудового розслідування встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 - під час досудового розслідування не встановлено.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, у ч.2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

Мотиви призначення покарання

При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків; наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання; особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 125 КК України, у виді штрафу.

При цьому суд враховує, що у заяві про визнання винуватості ОСОБА_3 , серед іншого, вказав, що він має заощадження для сплати штрафу. Вказана заява написана ОСОБА_3 у присутності його захисника, тому суд вважає, що обвинувачений поінформований про порядок виконання покарання у виді штрафу та наслідки його несплати.

На переконання суду, такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та формування у свідомості обвинуваченого уявлення про неминучість покарання, у разі вчинення кримінального правопорушення.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався. Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось. Враховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження, суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 2, 91, 337, 369-371, 373, 374, 381, 382, 392, 395 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту отримання його копії, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1