У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8890/24

№ 1-кп/183/1771/24

02 вересня 2024 року                                                         м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041350000914 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ (Кам`янське), Дніпропетровської області, громадянина України, непрацюючого,  розлученого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_1  та фактично проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 , несудимого, однак відносно якого:

- 26.06.2023 скеровано до Новомосковського міськрайонного суду в Дніпропетровській області обвинувальний акт за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України, рішення на теперішній час не прийнято;

- 06.10.2023 скеровано до Новомосковського міськрайонного суду в Дніпропетровській області обвинувальний акт за ч.4 ст.185 КК України, рішення на теперішній час не прийнято;

обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю прокурора -                                                 ОСОБА_4

захисника                                                                 ОСОБА_5

обвинуваченого -                                                         ОСОБА_3

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 .

Прокурор вважає необхідним призначити обвинувальний акт до судового розгляду, оскільки підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає.

Захисник не заперечив проти призначення обвинувального акту до судового розгляду. Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд підготовчого судового засідання за її відсутності.

Дослідивши обвинувальний акт, суд вважає його таким, що відповідає вимогам КПК України, підстав для повернення обвинувального акту або закриття провадження немає.

Суд вислухавши думку учасників процесу, вважає можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участю учасників процесу.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

В обґрунтуванні якого зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, станом на теперішній час не відпали та є наявні.

Застосування до ОСОБА_3 , на думку прокурора, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинного діяння, у якому обвинувачується останній, та неможливість забезпечити запобігання наявних ризиків більш м`якими запобіжними заходами.

На підставі викладеного, прокурор вважає, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків можливо лише при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , вважає обґрунтованим, однак просив суд за можливістю застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід як альтернативний у вигляді застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, враховуючи матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_3 , що забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, захисник просив суд передати дане кримінального провадження судді ОСОБА_7 , для вирішення питання про об`єднання кримінальних проваджень відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у якого на розгляді перебуває інше об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 та ч.1 ст.263 КК України.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 усвідомлює, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від суду, що перешкоджатиме судовому розгляду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено потерпілу, свідків, які ще не допитані безпосередньо судом в ході судового розгляду. Так, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене судом у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, обвинувачений, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на потерпілу, яка є жінкою похилого віку та свідків з метою змусити їх змінити свої показання для уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, суспільною працею не займається, законних джерел доходу не має.

Крім того, ОСОБА_3 хоча раніше несудимий, однак відносно якого 26.06.2023 та 06.10.2023 до Новомосковського міськрайонного суду в Дніпропетровській області скеровані обвинувальні акти за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263 КК України та за ч.4 ст.185 КК України відповідно, рішення у яких на теперішній час не прийняті. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Також суд вважає таким, що не підлягає задоволенню клопотання захисника про зменшення розміру застави, оскільки за змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суду зі сторони захисту не було наведено аргументів щодо наявності переконливих даних щодо особливостей майнового та сімейного стану обвинуваченого, або інших відомостей про його особу, які б дали суду підстави зменшити визначений раніше розмір застави, так само як і наведено доказів зменшення наявних ризиків, які стали підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В частині клопотання захисника про можливість об`єднання кримінальних проваджень, суд зазначає, що зі слів обвинуваченого та захисника, на розгляді судді ОСОБА_7 , а саме на стадії підготовчого засідання перебувають кримінальні справи відносно ОСОБА_3 № 183/11360/23 та 183/7680/23.

Відповідно до вимог статті 334 КПК України, матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Статтею 217 КПК України встановлено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Підстави об`єднання матеріалів досудового розслідування або кримінальних проваджень, передбачених ст. 217 КПК України, не передбачають їх широкого тлумачення. З аналізу вказаних норм випливає, що законодавець передбачив можливість, а не обов`язок прийняття рішення про об`єднання матеріалів кількох кримінальних проваджень в одне, в разі виявлення вказаних у законі підстав для цього.

Проте, враховуючи те, що кримінальні провадження 183/11360/23 та 183/7680/23 за обвинуваченням ОСОБА_3 перебувають на стадії підготовчого провадження, та на даний час питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду не вирішені, а тому об`єднання кримінальних проваджень не є доцільним, більше того, заявлене клопотання є передчасним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання захисника про передання кримінального провадження для вирішення питання про об`єднання кримінальних проваджень відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 314, 315, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У клопотанні захисника про передання кримінального провадження для вирішення питання про об`єднання кримінальних проваджень відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – відмовити.

Призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні о 13.30 годині 11 вересня 2024 року в залі судового засідання Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за участю учасників процесу.

Обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 31 жовтня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу у вигляді 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок двітисячі дві сорок) гривень яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі дві сорок) грн., ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді;

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1