У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8924/24

№ 1-кп/183/1774/24

02 вересня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024041350000840 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, непрацюючого, з середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого, а саме:

- 28.03.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 23.12.2019 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 26.01.2021 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

-18.07.2022 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. 30.01.2024 звільнений з Криворожської ВК №80 у зв`язку з відбуттям строку покарання;

- 29.05.2024 до Новомосковського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42024042110000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (рішення не прийнято).

обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7

в с т а н о в и в :

В провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 .

В підготовче судове засідання не з`явились потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Прокурор, захисник, обвинувачений та потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кожен окремо вважали неможливим проведення підготовчого судового засідання за відсутності зазначених потерпілих.

Суд вислухавши думку учасників процесу, вважає неможливим проведення підготовчого засідання за відсутності потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

Захисник та обвинувачений кожен окремо заперечували проти задоволення клопотання, просили суд змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Вислухавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перед судом прокурором доведено, що на теперішній час продовжують існувати та не зменшились передбачені п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, суспільною працею не займається, законних джерел доходу не має, у зв`язку з чим стійкі соціальні зв`язки у нього відсутні. ОСОБА_3 усвідомлює, що він обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покарання за яке, передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та маючи можливість вільного пересування, враховуючи перелічені обставини, ОСОБА_3 може переховуватися від суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, останній раз 18.07.2022 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, та звільнений 30.01.2024 у зв`язку зі строком відбуття покарання, крім того 29.05.2024 до Новомосковського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт відносно останнього у кримінальному провадженні № 42024042110000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та рішення до теперішнього часу не прийнято, що свідчить про те, що ОСОБА_3 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких корисливих злочинів. Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, перебування ОСОБА_3 на свободі буде суперечити інтересам суспільства, тому продовження дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виправдовує таку виключну міру запобіжного заходу.

Враховуючи зазначене жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам і виконанням ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Суд погоджується з аргументами прокурора висловленими на обґрунтування вищезазначених ризиків.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, суд дійшов висновку, що аргументи захисника та обвинуваченого не можуть бути прийняті, враховуючи вказані обставини.

Тому, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин суд вважає за можливе визначити розмір застави у кримінальному провадженні у максимальному розмірі - вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 31 жовтня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України :

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, як особисто так і через третіх осіб за винятком участі в процесуальних діях та в суді.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1