КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року                        Київ          № 320/36323/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесено повідомлення про відмову в прийнятті документів про посвідку на тимчасове проживання на території України посилаючись на те, що позивачем подано не в повному обсязі документи для оформлення посвідки та виявлено факти невиконання іноземцем рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення. На думку позивача, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу, про що свідчать довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , проживає на території України за адресою АДРЕСА_1 , 24.01.2021, зареєстрований в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, отримав дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії НОМЕР_2 від 29.04.2024, який дійсний до 29.04.2026.

07.05.2024 на виконання вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI) та з метою отримання посвідки на тимчасове проживання на території України для працевлаштування у ТОВ «ВСК», ОСОБА_2 звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання на території України.

До вказаної заяви позивачем було додано:  копію паспорта громадянина Республіки Вірменія в нотаріально завіреному перекладі; картку платника податків; дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства Серії НОМЕР_2 , виданий Київським міським центром зайнятості 29.04.2024, для працевлаштування ОСОБА_1 на посаді заступника директора ТОВ «ВСК»; дійсний поліс медичного страхування; зобов`язання роботодавця ТОВ «ВСК» від 03.05.2024 повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), з таким іноземцем.

Проте, позивач отримав повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529 за змістом якої йому відмовлено у прийнятті документів про посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із тим, що «відповідно до пп. 6, 10 п.61 Постанови 322 КМУ іноземцем подано не в повному обсязі документи для оформлення посвідки; виявлено факти невиконання іноземцем рішення державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення».

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до  статті 3 Конституції України  людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі  статтею 8 Конституції України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  Конституція України  має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі  Конституції України  і повинні відповідати їй. Норми  Конституції України  є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується.

Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Згідно зі  статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Відповідно до  статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 №3773-VI  (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

За змістом частини 15  статті 4 Закону №3773  іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно зі  статтею 2 Закону №3773  іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено  Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед  законом  незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Статтею 3 Закону №3773  передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються  Законом України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-ІІІ  (далі - Закон №2491-ІІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно із ч.3 ст.5 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій-п`ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360 (далі - Положення №360) Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Державна міграційна служба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Державної міграційної служби є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до підпунктів 8, 9 пункту 4 Положення №360 Державна міграційна служба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює оформлення і видачу документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучає такі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в`їзду в Україну в передбачених законодавством випадках, приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі по тексту - Закон №3773) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322), відповідно до пункту 1 якого посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з п.п.2, 3 Порядку № 322 посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу, про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або особою без громадянства, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України.

За приписами ч.18 ст.5 Закону № 3773-VI окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - сімнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для оформлення посвідки на тимчасове проживання такі документи:

- паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України;

- копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

- документ, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про оформлення посвідки.

Аналогічні положення містять пункти 32 та 33 Порядку № 322.

Так, згідно із п. 32 Порядку № 322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають: 1) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України; 2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником); 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки; 5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати; 6) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).

Відповідно до пп.1 п.33 Порядку № 322 крім документів, зазначених у пункті 32, залежно від категорії іноземців та осіб без громадянства, визначених статтею 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, подаються для іноземців або осіб без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту, або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні:

- дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (для іноземців та осіб без громадянства, працевлаштування яких відповідно до законодавства України здійснюється без дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, замість такого дозволу подається трудовий договір (контракт) або гіг-контракт, а для осіб, які мають статус закордонного українця, - трудовий договір (контракт) або гіг-контракт та посвідчення закордонного українця). Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;

- зобов`язання роботодавця або резидента Дія Сіті повідомити ДМС та державній службі зайнятості про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту), гіг-контракту з таким іноземцем або такою особою без громадянства.

Відповідно до п. 21 Порядку № 322 працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.

У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб`єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.

Згідно із п.35 Порядку № 322 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.

Відповідно до п.37 Порядку № 322 рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.

Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки передбачені пунктом 61 Порядку № 322.

Зокрема, відповідно до підпунктів 6 та 10 пункту 61 Порядку № 322 Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:

- іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки (підпункт 6);

- виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну (підпункт 10).

Згідно із п. 62 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником.

Рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки формується засобами Реєстру за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Після підписання рішення сканується до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття надсилається рекомендованим листом такій особі.

Аналіз змісту вказаних положень пунктів 35, 37, 61, 62 Порядку № 322 свідчить, що передбачено два етапи перевірки заяви про видачу посвідки та доданих до неї документів.

Так, на першому етапі працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС вчиняє дії, передбачені пунктом 21 Порядку № 322, щодо формальної перевірки повноти поданих іноземцем документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі не проходження заяви та доданих до неї документів такої перевірки іноземець повідомляється про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови.

В подальшому, здійснюється змістовна перевірка поданої заяви та доданих до неї документів, у тому числі на предмет відсутності підстав для відмови в її оформленні, що передбачені у пункті 61 Порядку № 322. У разі не проходження такої перевірки формується рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки.

Разом з цим, у даному випадку відповідачем складено повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529, яке обґрунтувано посиланнями на пп. 6, 10 п.61 Порядку № 322, що не узгоджується із наведеними нормами Порядку № 322.

Так, відповідач склав повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529 з підстав, які визначені для прийняття рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки. При цьому, не обґрунтував наявності підстав для відмови в прийнятті документів.

Водночас, констатувавши існування обставин, передбачених пп. 6, 10 п.61 Порядку № 322 відповідач не прийняв рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки. Наведене вказує на суперечливість позиції відповідача. При цьому, з огляду на доктрину «превалювання сутності над формою» підстави складання вказаного повідомлення свідчать про те, що фактично за своїм змістом повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529 є рішенням відповідача про відмову в оформленні посвідки.

Щодо існування обставин, передбачених пп. 6, 10 п.61 Порядку № 322 суд враховує наступне.

Визначений частинами 4 та 18 статті 5 Закону № 3773-VI та пунктами 32 та 33 Порядку № 322 перелік документів, які іноземець має подати для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні є вичерпним. Ні в Законі № 3773-VI, ні в Порядку № 322, ні в будь якому іншому нормативно-правовому акті не передбачено інших документів, які іноземець зобов`язаний подати для оформлення вказаної посвідки.

Так, судом встанволено, що при зверненні до Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області позивач подав усі документи, передбачені частинами 4 та 18 статті 5 Закону № 3773-VI та пунктами 32 та 33 Порядку № 322, окрім доказів отримання довгострокової візи з огляду на відсутність необхідності її отримання для в`їзду в Україну для громадян Республіки Вірменія, а також документа про сплату адміністративного збору оскільки працівником міграційної служби під час подання документів та отримання реквізитів для сплати такого збору повідомлено про те, що документи не будуть прийняті.

Повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529 містить посилання, зокрема на пп. 6 п.61 Порядку № 322, та висновок про те, що іноземцем подано не в повному обсязі документи для оформлення посвідки. Однак, у такому рішенні не вказано яких саме документів не надано позивачем, не обґрунтовано необхідності подання інших документів.

За змістом пп. 10 п. 61 Порядку № 322 підставою для відмови іноземцю в оформленні або видачі посвідки є виявлення фактів невиконання іноземцем рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну.

Відповідно до п. 36 Порядку № 322 перевірка відсутності майнових зобов`язань перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім примусовим поверненням чи видворенням за межі України або реадмісією, проводиться з використанням Єдиного реєстру боржників та відомчої інформаційної системи ДМС.

Також судом встановлено, що за інформацією з Єдиного реєстру боржників, стосовно позивача наявне відкрите виконавче провадження № 472404275 щодо виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 31.05.2023 у справі № 725/2871/23, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, з конфіскацією книги «Му Ііfе and work by Henry Ford 1926 року».

На виконання вказаного рішення позивач сплатив штраф у сумі 5100 грн та 18.04.2024 подав заяву про закінчення виконавчого провадження.

Листом відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.05.2024 № 3872/08.1-15/24 у відповідь на заяву позивача від 18.04.2024 повідомлено, що Чернівецькою митницею та відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України державними вчиняються дії щодо розпорядження конфіскованим майном.

Таким чином, позивач виконав усі свої зобов`язання за постановою Чернівецького апеляційного суду від 31.05.2023 у справі № 725/2871/23 та відповідно до виконавчого провадження № 472404275.

Крім того суд звертає увагу, що за змістом п. 36 та пп. 10 п. 61 Порядку № 322 підставою для відмови іноземцю в оформленні посвідки є виявлення фактів невиконання іноземцем рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або інших майнових зобов`язань. Інформація про такі факти перевіряється, зокрема, з використанням Єдиного реєстру боржників.

Тобто, підставою для відмови іноземцю в оформленні або видачі посвідки згідно із пп. 10 п. 61 Порядку № 322 є не формальна наявність інформації про незакінчене виконавче провадження, а виявлення фактів невиконання іноземцем певних зобов`язань. При перевірці наявності таких фактів необхідно дослідити й те чи наявні невиконані іноземцем зобов`язання у рамках відповідних виконавчих провадженнях.

Оскільки позивачем виконано усі зобов`язання в межах виконавчого провадження № 472404275, мотивування висновку про наявність обставин, передбачених пп. 10 п. 61 Порядку № 322, виявленням такого виконавчого провадження є очевидно безпідставним. При цьому, в усній формі працівники міграційної служби, обґрунтовуючи необхідність застосування пп. 10 п. 61 Порядку № 322, посилались виключно на виявлення не закінченого виконавчого провадження № 47240427.

Крім того, як зазначено позивачем в усній формі йому повідомили про неможливість оформлення ти видачі йому посвідки на тимчасове проживання з огляду на те, що позивач окрім громадянства Республіки Вірменія має ще також громадянство рф.

Однак, відсутні підстави вважати, що повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529 складено, у тому числі, й з урахуванням того, що позивач має громадянство рф, адже оскаржуване рішення не містить даних про таку підставу його прийняття.

Крім того, відсутня й така нормативно визначена підстава для складання повідомлення про відмову в прийнятті документів та прийняття рішення про відмову іноземцю в оформленні посвідки, як наявність подвійного громадянства, одне з яких – громадянство рф.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» від 01.11.2022 № 1232 (далі – Постанова № 1232) установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором;

- у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Водночас, згідно із абз. 3 п. 2 Постанови № 1232 зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на осіб, що мають підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частинами четвертою, чотирнадцятою, п`ятнадцятою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, або інші передбачені цією статтею підстави за умови підтримки їх заяв про оформлення посвідки на тимчасове проживання письмовим клопотанням центрального органу виконавчої влади, до повноваження якого належить сфера діяльності таких осіб.

При цьому, позивач має підстави для оформлення посвідки на тимчасове проживання, передбачені частиною четвертою статті 4 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, а тому на нього не поширюються обмеження, передбачені п. 1 Постанови № 1232.

З урахуванням вище викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно складено повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529, яка фактично є рішенням про відмову в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання, що свідчить про безпідставність та необхідність скасування такого рішення.

Щодо способу захисту права позивача, порушеного вказаним рішенням, суд виходить з наступного.

Право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом ч. 2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абз. 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3- рп/2003).

За змістом сталої та послідовної практики Верховного Суду адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій (рішень, бездіяльності) з боку відповідача – суб`єкта владних повноважень.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків). Ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення можливого примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття. Ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Згідно положень частин 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як зазначено вище, відповідно до п.37 Порядку № 322 рішення про оформлення посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих документів та відсутності підстав для відмови в її видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів.

У даному випадку позивача ідентифіковано, подані ним документи перевірено, обсяг та зміст таких документів достатні для прийняття рішення про оформлення посвідки, а неведені у спірному рішенні підстави для відмови в оформлення посвідки необґрунтовані та безпідставні.

Відтак, у межах спірних правовідносин належним способом захисту прав позивача, порушених оскаржуваним рішенням відповідача, буде зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

У даному випадку єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було прийняття рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Тобто, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання Центрального міжрегіонального управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.

При цьому, обрання такого способу захисту прав не є втручанням до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно з ч. 1  ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, зазначеною нормою, законодавець визначає обов`язок суб`єкта владних повноважень аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що в даному випадку відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, не надав суду жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями  9,  14,  72-78,  90,  139,  143,  242-246,  251,  255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                                                                                                                                                                           

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення про відмову в прийнятті документів від 07.05.2024 № 80141100000529.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України в м. Києві та Київській області прийняти рішення про оформлення ОСОБА_3 посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (ЄДРПОУ 42552598, адреса: 02152, м.Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А). 

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                 Балаклицький А. І.