Справа № 2-127

2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада  2010 року           Миколаївський районний суд Львівської області  

в складі:  головуючої-судді      Берези В.І.

                при секретарі             Волківській Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – КП «Розділжитлосервіс» про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням – квартирою по АДРЕСА_1 Львівської області. Зазначали, що відповідач ОСОБА_4 у 2002 р. добровільно вибув із квартири АДРЕСА_1 та поселився на постійне місце проживання в смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, а відповідач ОСОБА_5 після одруження у 2002 р. також добровільно залишив квартиру та постійно проживає в АДРЕСА_2 Львівської області. Так як відповідачі добровільно залишили  спірну квартиру, в ній не проживають, тому просили визнати їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала і дала аналогічні змісту позовної заяви пояснення, просила позов задоволити. Пояснила, що з відповідачем          ОСОБА_4, який є її чоловіком, з 2002 року як подружжя не проживають, не ведуть спільного господарства, у 2004 р. відповідач ОСОБА_4 вибрався із спірного житла та переїхав жити до смт. Розділ Миколаївського району.  Другий відповідач – ОСОБА_5 одружився та проживає у дружини по АДРЕСА_2. Вона та позивач ОСОБА_3 – старший син, вимушені винаймати житло, оплачувати таке так як відповідачі не пускають жити у спірне житло, були поселили вівчарку, нацькували на неї, собака її 25.02.2009 р. покусала. На даний час у спірній квартирі ніхто не проживає, відповідачі вибули, а вона, позивач, не може вселитись, так як замінений замок. Час від часу відповідачі приходять у квартиру з тим, щоб її не допустити до такої. Вона є  наймачем квартири, її батьки провели обмін житла та вона з сім’єю стала проживати у такій.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_6 пояснив, що з листопада 2007 року позивачі вимушено покинули квартиру та винаймають житло по              АДРЕСА_3, не проживаючи у квартирі, наймачем якої є позивачка ОСОБА_2 та не бажають, щоб позивачі проживали у такій, навів письмові пояснення (а.с.       ), просить позов задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позову не визнав, пояснив, що приходить проживати у квартиру АДРЕСА_1 Львівської області, часто їздить по заробітках, з 2002 року з позивачкою разом не проживають, не ведуть як подружжя спільне господарство, не міг розлучитись з позивачкою так як така не мала паспорта, інколи проживає в АДРЕСА_4. У позові просить відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відносно позову заперечив, пояснив, що акти перевірки режиму проживання не підтверджують про відсутність відповідачів, так як складені у робочий час, відповідач проживає у спірній квартирі, згідно акту у квартиру дружини навідується.

Представник третьої особи – КП «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради Федоренко Н.В. 21.10.2010 р. надіслала до суду клопотання, згідно якого просить розгляд справи проводити у її відсутності.

Суд,  заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Як вбачається з довідки № 425 від 19.06.2009 р., виданої КП «Розділжитлосервіс» в складі сім’ї ОСОБА_2 є: ОСОБА_4 – чоловік, ОСОБА_3 – син, ОСОБА_5–син. ОСОБА_2 є наймачем  квартири, квартира не приватизована(а.с.  )

           Відповідно до ордеру № 374 серія 5, виданого виконавчим комітетом Новороздільської міської ради 09.09.1986 р., такий видано ОСОБА_2 на право зайняття двохкімнатної квартири  АДРЕСА_1, сім’я складається з чотирьох осіб.

          Згідно довідки № 604 від 20.05.2010 р., виданої КП «Розділжитлосервіс» заборгованість ОСОБА_2 з квартплати станом на 20.05.2010 р. становить 1128,28 грн.

          Відповідно до листа Роздільської селищної ради від 10.03.2010 р. ОСОБА_4 постійно проживає, але не зареєстрований,  по АДРЕСА_4 Миколаївського району Львівської області.

          Таким чином встановлено та підтверджено письмовими документами, свідченнями свідків, що відповідач ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_4 Миколаївського району Львівської області. Про проживання такого по АДРЕСА_4 підтверджує інформація селищного голови Рогулі М.М. про те, що ОСОБА_4 постійно проживає, але не зареєстрований в АДРЕСА_4 Миколаївського району Львівської області.

          Повідомлення з врученням судових процесуальних документів від 23.12.2009 р. підтверджує, що ОСОБА_4 особисто отримав поштове повідомлення, будучи за адресою: АДРЕСА_4 Миколаївського району Львівської області.

          Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що у квартирі по АДРЕСА_1 ніхто не проживає, відповідач ОСОБА_5 інколи збирає у такій друзів, вчиняють бешкет, їй відомо, що син ОСОБА_5 не пускає проживати позивачку – матір.

          Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що на даний час у квартирі по                    АДРЕСА_1 ніхто не проживає, ОСОБА_5 проживає по вул. Шептицького у дружини. Чоловік позивачки – відповідач ОСОБА_4 проживає  в АДРЕСА_4. Відповідач ОСОБА_5 їй погрожував та вона з чоловіком, дитиною та матір’ю позивача ОСОБА_2 вимушені винаймати квартиру по АДРЕСА_5 Львівської області.

          З актів перевірки режиму проживання від 07.07.2009 р., 19.02.2010 р. вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 Львівської області ніхто не проживає.

          З пояснень сторін встановлено, що позивач ОСОБА_2 є наймачем спірної квартири. Відповідач ОСОБА_4 є її чоловіком, ОСОБА_5 – син. Дана квартира наймачеві ОСОБА_2 надана після обміну житлової квартири її батьками, що підтверджує рішення виконавчого комітету № 118 від 26.08.1986 р. (а.с.    ). Сторони не оспорюють того факту, що протягом тривалого часу з 2002 року подружжя – позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 не проживають однією сім’єю та не ведуть спільне господарство 8 років. В сім’ї існують взаємні непорозуміння, в тому числі і щодо користування спірним житлом, про що підтверджує і порушена кримінальна справа приватного звинувачення щодо відповідчів за скаргою потерпілої ОСОБА_2

Згідно ст. 107 Житлового кодексу України  у разі вибуття наймача на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, договір найму вважається розірваним з дня вибуття, а особа, яка вибула, втрачає право користуватись житлом.

Враховуючи, що вибуття відповідача ОСОБА_4 є підтвердженим, такий не надав письмових доводів того, що він проживає  у спірній квартирі, як не представив і жодної квитанції сплачених ним коштів за комунальні послуги у спірній квартирі, тому його пояснення щодо проживання у спірній квартирі є голослівним та суперечить встановленим у справі фактичним обставинам та спростовуються вищенаведеними письмовими документами та свідченнями свідків.

Щодо вимоги про визнання втрати права на користування жилим приміщенням іншого відповідача – ОСОБА_5, на думку суду, такі покликання позивача не підтверджені достатніми доказами, які б свідчили про вибуття на інше місце проживання, навпаки, акт від 15.07.2009 р. підтверджує, що ОСОБА_5 у квартирі, де мешкає його дружина з дитиною по АДРЕСА_2 Львівської області не проживає, але навідується, інших письмових документів, які б підтверджули, де саме проживає ОСОБА_5 до суду не представлено, відтак, у позовній вимозі щодо втрати права користування жилим приміщенням відповідача 2 ОСОБА_5 слід відмовити за недоведеністю.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.208, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 71, 72, 107, 108 ЖК України суд,-

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 Львівської області у зв’язку з вибуттям на інше місце проживання.

У задоволенні вимоги про визнання ОСОБА_5 втратившим право на користування жилим приміщенням – квартирою по АДРЕСА_1 Львівської області відмовити за недоведеністю.

Рішення можна оскаржити шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення до суду апеляційної інстанції через місцевий суд.

         Суддя: