провадження № 2/294/344/23

справа № 294/1210/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2023 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді        Лесько М.О.,

при секретарі        Рижук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чуднові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпівці хміль - 2» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка хмелярів та пивоварів» про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. Просила ухвалити рішення, яким визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 18.12.2008 року загальною площею 154,0377 га, укладені між позивачкою і СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів», зареєстрованих 19.12.2008 Чуднівським Центром державного земельного кадастру за №№ 040822400018, 040822400019, 040822400020, 040822400021, 040822400022, 040822400023, 040822400024; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Карпівці хміль - 2» земельні ділянки під хмелешпалерою загальною площею 154,0377 га, розташовані в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є уповноваженою особою від співвласників земельних ділянок під хмелешпалерою загальною площею 154,0377 га. Рішенням зборів співвласників земельних та майнових паїв с. Карпівці від 10.07.2006 року позивачку було обрано уповноваженою особою від співвласників земельних паїв в с. Карпівці, а також уповноваженою особою на виготовлення державних актів на землі спільної сумісної власності - рілля під хмелешпалерою та багаторічні насадження хмелю. На ім`я позивачки було виготовлено 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, розташовані в с.Карпівці Чуднівського району Житомирської області на загальній площі 154,0377 га. 18 грудня 2008 року між позивачкою, як уповноваженою особою співвласників та Відповідачем - СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» було укладено 7 договорів оренди земельних ділянок під хмелешпалерою на загальну площу 154,0377 га строком на 10 років. ТОВ «Карпівці Хміль - 2» без жодної правової підстави використовує земельні ділянки під хмільниками на загальній площі 154,0377 га., а СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» самовільно, всупереч умовам договорів оренди земельних ділянок, які не передбачають права орендаря на передачу земель в суборенду або інше відчуження, без згоди орендодавця передало спірні землі іншій юридичній особі.

Ухвалою Чуднівського районного суду Житомирської області від 26 червня 2019 провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21.08.2019 ухвалу Чуднівського районного суду Житомирської області від 26.06.2019 про закриття провадження скасовано, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.

Відповідачем - ТОВ «Карпівці хміль - 2» був поданий відзив на позовну заяву в якому він просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Від відповідача ТОВ «Карпівці хміль - 2» до суду надійшло клопотання від 14.02.2023 про приєднання судових рішень у справі № 294/404/15-ц: Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021; Постанови Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021; Ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2022

Відповідачем – СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів»був поданий відзив на позовну заяву в якому він просить відмовити у задоволені позовних вимог про визнання договорів оренди землі недійсними; залишити позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння без розгляду; відмовити у позові у зв`язку із спливом позовної давності.

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила.

Від представника відповідача - ТОВ «Карпівці хміль - 2» до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він одночасно зазначив, що у задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити повністю.

Відповідач - СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

На підставі статей 211, 223 Цивільного процесуального кодексу України (надалі по тексту - ЦПК України), суд вважає можливим розгляд справи за відсутності сторін та ухвалення рішення у справі на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що у задоволені позову має бути відмовлено, виходячи з наступного.

У 2008 році на ім`я ОСОБА_1 було виготовлено 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, розташовані в с.Карпівці Чуднівського району Житомирської області на загальній площі 154,0377 га: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561661 від 08.08.2008 року на площу 16,8104 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561662 від 08.08.2008 року на площу 17,5941 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561663 від 08.08.2008 року на площу 21,7245 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561664 від 08.08.2008 року на площу 48,1542 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561665 від 08.08.2008 року на площу 10,9596 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561666 від 08.08.2008 року на площу 4,7050 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561667 від 08.08.2008 року на площу 34,0899 га (том 1, а.с. 6-13).

18 грудня 2008 між ОСОБА_1 (орендодавець) та СТОВ «Спілка хмелярів та пивоварів» (орендар) укладено сім договорів оренди земельних ділянок, загальною площею 154,0377 га., строком на 10 років. Вказані договори зареєстровані Чуднівським центром Державного земельного кадастру 19 грудня 2008 (том 1, а.с. 14-27).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заступника керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області задоволено. Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним виданий 05 серпня 2008 року Чуднівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 як уповноваженій особі від співвласників земельних ділянок державний акт на право власності на земельну ділянку площею 10,9596 га, серії ЯД № 561665. Визнано недійсними видані 08 серпня 2008 року Чуднівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 як уповноваженій особі від співвласників земельних ділянок державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 34,0899 га, серії ЯД № 561667; площею 4,7050 га, серії ЯД № 561666; площею 16,8104 га, серії ЯД № 561661; площею 48,1542 га; серії ЯД № 561664; площею 17,5941 га, серії ЯД № 561662; площею 21,7245 га, серії ЯД № 561663. Скасовано державну реєстрацію виданого 05 серпня 2008 року Чуднівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 як уповноваженій особі від співвласників земельних ділянок державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 10,9596 га, серії ЯД № 561665. Скасовано державну реєстрацію виданих 08 серпня 2008 року Чуднівською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 як уповноваженій особі від співвласників земельних ділянок державних актів на право власності на земельні ділянки: площею 34,0899 га, серії ЯД № 561667; площею 4,7050 га, серії ЯД № 561666; площею 16,8104 га, серії ЯД № 561661; площею 48,1542 га, серії ЯД № 561664; площею 17,5941 га, серії ЯД № 561662; площею 21,7245 га, серії ЯД № 561663.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 рокуклопотання представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження задоволено. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом Чуднівської окружної прокуратури в інтересах ОСОБА_6 (правонаступники ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації закрите.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 вказувала, що в 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, розташовані в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області на загальній площі 154,0377 га: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561661 від 08.08.2008 року на площу 16,8104 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561662 від 08.08.2008 року на площу 17,5941 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561663 від 08.08.2008 року на площу 21,7245 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561664 від 08.08.2008 року на площу 48,1542 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561665 від 08.08.2008 року на площу 10,9596 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561666 від 08.08.2008 року на площу 4,7050 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561667 від 08.08.2008 року на площу 34,0899 га (том 1, а.с. 6-13) позивачка зазначена як уповноважена особа від співвласників, додатком до вказаних Державних актів є Перелік всіх співвласників земельних ділянок в кількості 1254 особи.

Зі змісту ст.319 ЦК України вбачається, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. У відповідності до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями статей 387- 390 Цивільного кодексу України.

Так, за правилами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналізуючи положення статті 387 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо).

Проте з огляду на те, що Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, розташовані в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області на загальній площі 154,0377 га, а саме: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561661 від 08.08.2008 року на площу 16,8104 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561662 від 08.08.2008 року на площу 17,5941 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561663 від 08.08.2008 року на площу 21,7245 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561664 від 08.08.2008 року на площу 48,1542 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561665 від 08.08.2008 року на площу 10,9596 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561666 від 08.08.2008 року на площу 4,7050 га; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №561667 від 08.08.2008 року на площу 34,0899 га (том 1, а.с. 6-13) були визнані недійсними та скасовано їх державну реєстрацію, на думку суду, доказами, які подані до позовної заяви, позивачка не довела наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна.

Зазначену правову позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 року (справа №522/2202/15-ц).

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Під час розгляду даного спору позивачка не довела, що є власником витребуваного майна; майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивачки поза її волею.

Інших доказів, окрім 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, розташовані в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області на загальній площі 154,0377 га, які були визнані недійсними Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021, матеріали справи не містять.

Відповідно до правової позиції викладеної в п.19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

За правилами ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. 76 ЦК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи докази подані позивачкою до позовної заяви та враховуючи визнання недійсним Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, судом не було встановлено, що позивачка є власником земельних ділянок під хмелепшалерою загальною площею 154,0377 га, що розташовані в с.Карпівці Чуднівського району Житомирської області.; як не було встановлено, що спірні земельні ділянки вибули із володіння позивачки поза її волею, так і відсутність правових підстав для вибуття спірного майна з володіння позивачки.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи те, що позивачкою не підтверджено що вона є безсумнівним власником земельних ділянок, що витребовуються; майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивачки поза її волею; відповідних правових підстав для вибуття спірного майна з її володіння, позивачкою не доведено; на підставі об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі матеріалів, з`ясування фактичних обставин, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши подані сторонами докази (заперечення), з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовна вимога провитребування майна із чужого незаконного володіння необґрунтована та задоволенню не підлягає.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс 14 зроблено висновок, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відсутність порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивачки є підставою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи те, що Постановою Житомирського апеляційного суду від 28 вересня 2021 були визнанні недійсними 7 державних актів про право власності на земельні ділянки під хмелешпалерою, строк дії договорів оренди, які є предметом спору, сплинув у грудні 2018 року, тому спірні договори вже не діють, позивачка не довела іншими належними доказами порушення її права оскаржуваними договорами оренди земельних ділянок від 18.12.2008 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог в частині визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 18.12.2008 на загальну площу 154,0377 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 8 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачкою, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпівці хміль - 2» та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Спілка хмелярів та пивоварів» про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: М.О. Лесько