2-а-6578/2010  

  ПОСТАНОВА  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

27 грудня 2010 року             м. Запоріжжя  

  Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді     Кляшторного В.С.,  при секретарі Керопян В.Ф., з участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки мідяного Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним  позовом   ОСОБА_1    до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя   про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,  

В С Т А Н О В И В:  

Позивачка ОСОБА_1 01.11.2010 року  звернулась до суду з адміністративним позовом  до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя   про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.  

В позові зазначає, що вона  є мамою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є  інвалідом з дитинства.  

Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до  цього  віку,  мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать  також діти-інваліди віком до 16 років.  

Позивачка  звернулась у встановленому законом порядку до відповідача для призначення їй пенсії як матері інваліда з дитинства.  

Рішенням  №70 від 05.08.2010р. ОСОБА_1 було  відмовлено в призначенні пенсії та рекомендовано звернутися за призначенням пенсії при досягненні 55 років.  

Зазначене рішення позивачка  вважає незаконним в силу наступного.  

Як зазначено у рішенні №70 від 05.08.2010р., єдиною причиною відмови стала та обставина, що  син позивачки був визнаний інвалідом після шестирічного віку. Але ця обставина не може бути причиною відмови, бо пункт 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до числа інвалідів дитинства відносить і дітей інвалідів віком до 16 років. На момент встановлення інвалідності  сину позивачки  вже було 6 років, але ще не було 16.  

Саме останнє речення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не дописав у своєму рішенні, коли наводив цитату зазначеного пункту 3 та зробив вигляд, що його не існує.  

Посилання відповідача на порядок  подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 не може бути підставою для відмови позивачці у призначені пенсії, так як вона зібрала усі необхідні документи,  Порядок є нормативно-правовим актом і не має сили закону, тобто суперечити йому не може.  

У зв’язку з зазначеними обставинами  позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення відповідача №70 від 05.08.2010р., яким  позивачці  відмовлено в призначені пенсії, зобов’язати відповідача призначити їй пенсію як матері інваліда з дитинства починаючи з 13.07.2010р.  

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та надала пояснення в обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві.  

Представник  відповідача  в судове засідання  27.12.2010 року не з»явився,  надав суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що Законом № 2658-IV від 16.06.2005р. в абзац четвертий пункту 3 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було внесено зміни, які унеможливлюють призначення позивачу дострокової пенсії за віком за викладених у позові обставин, так як інвалідність дитині позивача була встановлена після досягнення 6-річного віку.  

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Позивачка ОСОБА_1   є мамою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є  інвалідом з дитинства, що підтверджено довідкою МСЕК.  

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що: «жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років».  

Позивачка має не менше 15 років страхового стажу, звернулась за призначенням їй дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства не раніше ніж за 5 років до досягнення нею пенсійного віку, є матір’ю дитини  інваліда з дитинства. Ці факти не заперечуються відповідачем та підтверджуються доданими до позову документами та документами, які містяться у пенсійній справі, що надавалася представником відповідача для огляду суду: паспортом позивачки, трудовою книжкою, довідкою № 98.  

Той факт, що ОСОБА_2 був визнаний інвалідом дитинства після досягнення ним шестирічного віку, не може бути підставою для відмови у призначенні відповідачем позивачці дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, так як в пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що «При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років».  

Саме це останнє речення пункту 3 Прикінцевих положень відповідач проігнорував при прийнятті ним рішення № 70 від 05.08.2010р. та взагалі не зазначив його при цитуванні положень закону, а саме пункту 3 Прикінцевих положень.  

Згідно ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: «Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:  

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку».  

Таким чином, з урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивачу пенсія повинна була призначатися відповідачем з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку – з 14.07.2010р.  

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Тому, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування ґрунтується на сукупності підстав, при цьому суд перевіряє не тільки обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача, а й звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.  

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 70 від 05.08.2010р.  суперечать чинному законодавству, а отже підлягає скасуванню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,6,8,9,11,17-19,69-72,87-94,99,100,102,128,158-163,167,186 КАС України   , ст.ст.   6, 19, 22, 68 Конституції України, ст.ст. 4, 40, 42, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пп. З п. 11 Постанови КМУ від 28.05.2008 р. N530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян",   суд,    

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1  задовольнити.  

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя  №70 від 05.08.2010 року нечинним.  

Зобов’язатиУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію як матері інваліда з дитинства починаючи з 13.07.2010 року.  

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.  

  Суддя                                   В.С.Кляшторний