Спарва№ 308/14696/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.09.2024                                                                         м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Чепка В. В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 13.06.2024 о 11 год. 20 хв. громадянин України  ОСОБА_1 було виявлено та затримано прикордонним нарядом «Група реагування» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом, на відстані 20 метрів, на напрямку 307 прикордонного знаку на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », під час незаконного перетинання державного кордону України, здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, а саме: на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду зупинитись, вдався до втечі в складі групи осіб.

Своїми діями громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 34 Закону України «Про державну прикордонну службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Громадянин України  ОСОБА_1 не скористався правом на участь у судовому засіданні, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом надіслання sms повідомлення у додаток «Viber», які надсилалися на номер, який вказаний ОСОБА_1 у поданій ним заяві про отримання електронних повісток. Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 185-10 КУпАП розглядаються протягом доби, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України. Частиною 2 ст. 185-10 КУпАП передбачена відповідальність ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність».

Статтею 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено права Державної прикордонної служби України. Відповідно до вказаної норми, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п. 12).

У підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 143303 від 13.06.2024 року; протокол про адміністративне затримання від 13.06.2024 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 13.06.2024, копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , рапорт від 13.06.2024; схему щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону від 13.06.2024.

Зважаючи на місце проживання ОСОБА_1 , який є місцевим мешканцем, відсутність жодних інших доказів вини ОСОБА_1 , окрім протоколів та рапорту із встановлення обставин правопорушення, суд вважає не доведеним склад даного адміністративного правопорушення належними і допустимими доказами.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи подані суду матеріали, якими не доведено належними і допустимими доказами склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП у діях ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 185-10, ст. 247, 283, 284, 287-291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 185-10 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя                                                                                           В. В. Чепка