№ 2а-10892/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Попової С.А.,
при секретарі Ченгал О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату надбавки до пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, посилаючись в обґрунтування вимог на наступні обставини. ОСОБА_1 є інвалідом ІІI групи з захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у редакції, що діяла у період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р., інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання, що сплачується замість пенсії, збільшується, зокрема, інвалідам 3 групи на 200% мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначене підвищення пенсії у той період було сплачене у значно меншому розмірі, всупереч діючим у спірний період положенням законодавства: ч.ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 2, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування», виходячи з мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, затвердженому Верховною Радою України у 2000-2005р.р. Відповідач протягом спірного періоду нараховував йому і виплачував пенсію з розмірів, що встановлювались Кабінетом Міністрів України, а не положень перелічених Законів. Тому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії на 200% мінімальної пенсії за віком, яка відповідає розміру прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2000р. по 31.12.2005р. Вважав, що до заявлених ним позовних вимог не має застосовуватись позовна давність, оскільки згідно із ст. 87 ч. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 46 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, недоотримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, підтримуючи заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у змісті позовної заяви.
Представник відповідача, будучи повідомленим належним чином про дату і час розгляду справи, у судове засідання не прибув. Втім, зважаючи на положення Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 122 ч. 1) щодо строку вирішення адміністративної справи, суд, із врахуванням ст. 128 ч. 4 КАСУ, вважав за можливе вирішити справу на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом 3 групи безстроково з 20.04.1995р. внаслідок захворювання, що пов"язано з виконанням обов"язків військової служби з ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджено висновком МСЕК. Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 8-10).
Листом від 30.09.2010 року за № 16935/06 Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області на звернення позивача від 17.09.2010р. було відмовлено у перерахунку підвищення до пенсії як інваліду війни 3 групи у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що діяв у період 01.01.2000р.-31.12.2005р., з огляду на відсутність до того правових підстав. А також в листі відзначено нарахування позивачеві у спірний період підвищення до пенсії: протягом 01.08.1996р.-31.12.2001р. – на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996р., яким встановлено підвищення розмірі пенсії і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (розрахунок підвищення інваліду 3 групи обраховується з суми 16,62грн. і складало 33,24грн.=16,62грн.х200%); протягом 01.01.2002р.-31.12.2005р. – на підставі постанови КМУ № 1 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірі пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (розрахунок підвищення інваліду 3 групи обраховується з суми 19,91грн. і складало 39,84грн.=19,91грн.х200%) (а.с. 5-7).
Згідно частини 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року визначено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач у змісті відповіді на звернення позивача в позасудовому порядку мотивував виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996р. і № 1 від 03.01.2002р., які визначали розмір такого підвищення.
Разом з тим, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії», мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно Законами.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017, який набув чинності з 01.11.2000р., згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 2 групи – 350% мінімальної пенсії за віком; інвалідам війни 3 групи – 200% мінімальної пенсії за віком. Законом України від 05.10.2005 року № 2939-ІУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у ч. 4 ст. 13 цього закону внесені зміни і з 01.01.2006 року діє нова редакція вказаного Закону: інвалідам війни 1 групи – у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 2 групи – 40% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, 3 групи – 30% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, зазначені зміни набрали чинності лише 01.01.2006р., у той час як позивач просить провести перерахунок надбавки у період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Отже, позивачу як інваліду війни 3 групи пенсія з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року повинна була підвищуватись на 200% мінімальної пенсії за віком. А відповідного підвищення пенсії, у передбачених Законом розмірах, позивачеві, як з"ясовано судовим розглядом, не провадилось.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій територіального органу ПФУ з відмови у перерахунку пенсії і виплаті недоотриманих сум пенсії, в сенсі діючої у спірному періоді норми - ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що була чинна до 01.01.2006р., є обґрунтованими з точки зору наявних правових підстав.
І суд вважає, що порушене право позивача не підлягає обмеженню строком, зважаючи на положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та аналогічні положення в ст. 87 ч. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за якою нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Визначення обґрунтованого розміру надбавки до пенсії після проведення відповідного перерахунку належить до компетенції Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя. Тому право позивача, що витікає з пенсійних правовідносин, підлягає захисту шляхом зобов’язання УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме вчинити позивачеві, як інваліду 3 групи, перерахунок надбавки до пенсії за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року згідно із положеннями ст. 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що діяла впродовж 01.01.2000р.-31.12.2005р., у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з проведенням доплати недоотриманих сум, за мінусом фактично сплачених коштів.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
На підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, чинної до 01.01.2006 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 8-11, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області з відмови ОСОБА_1 в призведенні перерахунку надбавки до пенсії, як інваліду війни 3 групи, за період з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року у відповідності до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (редакція, що чинна до 01.01.2006 року).
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області у відповідності зі статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, що діяла в період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, провести ОСОБА_1 перерахування надбавки до пенсії, як інваліду війни 3 групи, у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року з проведенням доплати недоотриманих сум, за відрахуванням фактично сплачених сум.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, а також у випадку відкладення складання постанови у повному обсязі згідно із ч. 3 ст. 160 КАС України і проголошення її вступної та резолютивної частини.
Суддя__________________