№ 2а-339/2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого                                                                                           Гапоненко Р.В.

при секретарі                                                                                          Погорілій О.С.

представника Управління ПФУ у Великолепетиському районі             Кривцун Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Лепетиха адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася з позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, мотивуючи свої вимоги тим, що з 18.11.2004 року є дитиною війни і згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 2006 року і по цей час допомога не виплачувалася. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30.04.2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем. ВРУ своїм Законом України № 3235-ІУ від 20.12.05 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110 та Законом України №   489-У від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6 рп/2007 від 09.07.07 р. по справі № 1-29/2007 керуючись ст. ст. 147, 150,152 Конституції України та ст. ст. 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ № 2195-ЇУ від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»; пункт 3 положення ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», № 489-У від 19.12.06 р. визначений неконституційним; пункт 5 рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними: пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Відповідно до ч.2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове Державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн., 1 квітня -359 грн., 1 жовтня -366 грн. Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 380 гри., з 1 квітня 406 гри., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., 1 квітня -481 грн., 1 липня - 482 грн., 1 жовтня - 498 грн. Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня 498 гри., 1 листопада - 573 грн. Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 695 грн., 1 квітня -706 грн., 1 липня - 709 грн., 1 жовтня - 723 грн. Таким чином, до виплати їй належало у 2006 році: з 01.01.2006 р. по 31.03.2006 р. по 105,00 грн. (350*30%=105,00) на місяць, а всього за 3 місяці - 315.00 грн.(105,00*3=315,00); з 01.04.2006 р. по 30.09.2006 р. по 107,70 грн. на місяць(359*30%=107,70), а всього за 6 місяців 646,20 грн. (107,70*6=646,20); з 01.10.2006 р. по 31.12.2006 р. по 109,80 грн. на місяць (366*30%=109,80), а всього за 3 місяці 329,40 грн.(109,80*3=329,40).Всього за 2006 рік належало до виплати 1290,60 грн.(315,00+646,20+329,40= 1290,60). Фактично у 2006 році їй взагалі не була виплачена соціальна допомога як дитині війни. Таким чином, сума несплаченої державної соціальної допомога за 2006 рік становить 1290,60. Таким чином, до виплати мені належало у 2007 році: з 01.01.2007 р. по 31.03.2007 р. по 114,00 грн. (380*30%=114,00) на місяць, а всього за 3 місяці - 342,00 грн. (114,00*3-342,00); з 01.04.2007 р. по 30.09.2007 р. по 121,80 грн. на місяць (406*30%=121,80), а всього за 6 місяців 730,80 грн. (121,80*6=730,80); з 01.10.2007 р. по 31.12.2007р.по123,30 грн. на місяць (411*30% = 123,3О), а всього за 3 місяці 369,90 грн. (123,30*3=369,90). Всього за 2007 рік належало до виплати 1442,70 грн. (342,00+730,80+369,90=1442,70). Фактично у 2007 році мені взагалі не була виплачена соціальна допомога як дитині війни. Таким чином, сума несплаченої державної соціальної допомоги за 2007 рік становить 1442,70 ( одна тисяча чотириста сорок дві грн . 70 коп). Таким чином, до виплати належало у 2008 році: з 01.01.2008 р. по 31.03.2008 р. по 141,00 грн. (470*30%=І41,00) на місяць, а всього за 3 місяці - 423,00 грн. (141,00*3=423,00); з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. по 144,30 грн. на місяць (481*30%= 144,30), а всього за З місяці 432,90 грн. (144,30*3=432,90); з 01.07.2008 р. по 30.09.2008 р. по 144,60 грн. на місяць (482*30%= 144,60), а всього за 3 місяці 433,80 грн. (144,60*3=433,80). з 01.10.2008 р. по 31.123.2008 р. по 149,40 грн. (498*30%=149,40) на місяць, а всього за 3 місяці - 448,20 грн. (149,40*3=448,20). Всього за 2008 рік належало до виплати 1442,70 грн. (423,00+432,90+433,80+448,20=1737,90). Фактично у 2008 році їй була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі на суму 579,30 грн., що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду. Таким чином, сума недоплаченої державної соціальної допомоги за 2008 рік становить 1158,60 . Таким чином, до виплати їй належало у 2009 році; з 01.01.2009 р. по 31.10.2009 р. по 149,40 грн. (498*30%=149,40) на  місяць, а  всього за 10  місяців - 1494,00 грн. (149.40*10=1494); з 01.11.2009 p. по 31.12.2009 p. по 171,90 грн. на місяць (573*30%=171,90), а всього за 2 місяці 343,80 грн. (171,90*2=343,80).Всього за 2009 рік належало до виплати 1837,80 грн. (1494,00+343,80=1837,80). Фактично у 2009 році була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі на суму 597,60 грн., шо підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду. Таким чином, сума недоплаченої державної соціальної допомоги за 2009 рік становить 1240,20 грн. Таким чином, до виплати їй належало у 2010 році: з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. по 208,50 грн. (695*30%=208,50) на місяць, а всього за 3 місяці - 625,50 грн. (208,50*3=625,50), з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. по 211,80 грн. (706*30%=211,80) на місяць, а всього за 3 місяці - 635,40 грн. (211,80*3=635,40), з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р. по 212,70 грн. (709*30%=212,70) на місяць, а всього за 3 місяці - 638,10 грн. (212,70*3=638,10). Всього за 9 місяців 2010 року належало до виплати 1899,00 грн. (625,50+635,40+638,10=1899,00). Фактично за 9 місяців 2010 року була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі на суму 448,20 грн. Таким чином, сума недоплаченої державної соціальної допомоги за 9 місяців 2010 року становить 1450,80. А всього, з 2006 року по жовтень 2010 року відповідачем не доплачено 6582,90 грн. Про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало певний час, їй стало відомо тільки у жовтніі 2010 p., після висвітлення зазначених подій у газеті «Гривна» № 42 (823) від 14-21.10. 2010 року. Просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області, що призвела до порушення її права на 30% підвищення пенсії з 01.01.2006 року і по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2006 року по теперішній час в сумі 6582,90 грн.

У відкритому судовому засіданні позивач змінила позовні вимоги та просить суд відновити пропущений строк звернення до суду з 09.07.2007 року та визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області неправомірною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області здійснити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 09.07.2007 року та забезпечити виплату за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача Кривцун Н.Л. не визнала позовні вимоги та пояснила, що позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Але не вказує який саме строк (період) підлягає відновленню. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що факт порушення прав став їй відомим лише після висвітлення зазначених подій у пресі. Проте необхідно зазначити, що відповідні зміни до нормативно-правових актів були опубліковані у відповідних офіційних виданнях. Тобто вони є загальновідомими, так як особа мала право доступу до цих видань. Саме з опублікуванням в офіційних виданнях законодавець пов’язує набрання цими змінами юридичної сили. Тому, вважає, що пропуск строку для звернення за захистом своїх прав позивачем є неповажним, тому поновленню судом не підлягає. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч. 2 цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. Позивач ставить вимоги, щодо відшкодування  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік. Разом з тим необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має. Так , Законом України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, з 1 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийнятті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, вимоги позивача щодо відшкодування несплачених сум щомісячної соціальної державної допомоги за весь 2007 рік не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що необхідно відмовити позивачу в задоволенні цієї позовної вимоги.   З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Також, п.8 постанови КМУ від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» ( набрала чинності з 22.05.08) встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн. Отже, вимоги позивача щодо відшкодування несплачених сум щомісячної соціальної державної допомоги за весь 2008 рік не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства. Тому, вважає, що необхідно відмовити позивачу в задоволенні цієї позовної вимоги. Що стосується вимоги позивача щодо відшкодування  недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2009-2010 рік, необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має.   Оскільки, відповідними Законами України «Про Державний бюджет» не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії «Дітям війни», ніж ті, що зазначені в постанові КМУ від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Вважає, що у Пенсійного фонду України не має ні юридичних, ні фактичних підстав для задоволення вимог .  Оскільки, Законом України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує ВРУ, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ. Крім того, згідно ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Виплата підвищення «Дітям війни» потребує фінансування з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Відповідно до ст. 6 Закону № 2195 підвищення визначено в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в ч. 3 вищезгаданої статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, ч. 1 цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ч. 3 цієї  статті передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Іншими словами для перерахунків або підвищення пенсій він не застосовується. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, має бути вирішено у законодавчому порядку, тобто шляхом внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, вважає, що позовну вимогу позивача щодо виплати щомісячної  соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року без зазначення кінцевої дати, такою що суперечить вимогам діючого законодавства. Оскільки, розмір щомісячної  соціальної допомоги визначається відповідно до Закону України «Про Державний бюджет», то і період перерахунку додаткової пенсії повинен бути в рамках дії Закону України «Про Державний бюджет», зокрема на 2010 рік. Тому вважаємо, що є неприпустимим вимагати сплати додаткової пенсії без зазначення певного періоду сплати цього періодичного платежу. Вимоги позивача щодо визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі в частині не нарахування та не виплати щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірною повністю безпідставні. Здійснюючи виплату щомісячної державної допомоги позивачу, як особі, що має статус «Діти війни» відповідно до вимог чинного законодавства управління ПФУ в Великолепетиському районі здійснювало свої функції, встановлені законами України і діяло в межах повноважень, визначених законодавством. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративно суду. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому КАС України.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, оскільки згідно паспорту серії НОМЕР_2 вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

Статтею 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Закон України № 489-V від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пунктом 12 статті 71 призупинив дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав вказане положення таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тому суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Законом України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на якій поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, які рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закону України від 23 березня 2000 року № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань», до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня -48,2 гривні та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Разом з тим ч.2 ст. 3 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «При соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, положення п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

Суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Частиною 2 ст. 54 Закону України № 835- VІ від 26 грудня 2008 року «Про державний бюджет України на 2009 рік», встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, але ч.2 ст. 3 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому, положення п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

Суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року.

Частиною 2 ст. 52 Закону України № 2154- VІ від 27 квітня 2010 року «Про державний бюджет України на 2010 рік», встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, але ч.2 ст. 3 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Тому, положення п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (діє з 22.05.2008 року) не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

Суд вважає, що позивач має право на одержання державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2010  року.

Частиною 1 статті 28 Закону України № 1058 -ІV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 100, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Законом України № 107- VІ від 28 грудня 2007 року "Про державний бюджет України на 2008 рік", ч.2 ст. 54 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835- VІ «Про державний бюджет України на 2009 рік», ч. 2 ст. 52 Закону України № 2154- VІ від 27 квітня 2010 року «Про державний бюджет України на 2010 рік», ч.2 ст. 3, ст. 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 -ІV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.5 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846), суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області в смт. Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вулиця Щорса, 8 по нарахуванню та виплаті не в повному обсязі ОСОБА_1, мешканці АДРЕСА_1, щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великолепетиському районі Херсонської області в смт Велика Лепетиха Великолепетиського району Херсонської області, вулиця Щорса, 8 здійснити дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1, мешканці села Князе-Григорівка Великолепетиського району Херсонської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 - ІV від 9 липня 2003 року за період часу з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року та забезпечити виплату за рахунок Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовити у зв’язку з необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена через Великолепетиський районний суд до Одеського апеляційного суду адміністративного. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її проголошення.

Головуючий                                     підпис

КОПІЯ  ВІРНА

В.о. голови суду                                 Р.В. Гапоненко